Нині в рамках Кінгстонської угоди намітилась тенденція переходу від доларового стандарту до багатовалютного, який включає поряд з доларом США німецьку марку, японську єну, англійський фунт стерлінгів, швейцарський франк, що безумовно означає посилення конкурентної боротьби між трьома світовими валютно-фінансовими центрами: США,
Західною Європою і Японією.
4. Конвертованість валют
У системі валютного регулювання чільне місце відводиться здійсненню широкого комплексу заходів із забезпечення конвертованості валют. Реалізація цього заходу, сперта на нормативні акти кожної окремої країни, є однією із статутних вимог МВФ. У ст. VIII його статуту передбачається скасування валютних обмежень і запровадження валютної конвертованості. Країни-учасниці, що беруть на себе зобов'язання за цією статтею, мають уникати, підкреслюється в статуті, застосування обмежень щодо платежів і переказів із поточних міжнародних операцій, не запроваджувати систему множинності валютних курсів. Ст. XIV дозволяється зберігати обмеження валютної конвертованості лише протягом перехідного періоду. Водночас у ній наголошується, що країни-учасниці повинні прагнути до її скасування в міру того, як буде утворено можливості регулювання платіжних балансів без валютних обмежень.
Який зміст поняття «конвертованість», які механізми використовуються під час її реалізації?
Конвертованість характеризується здатністю вільного, легального обміну національної грошової одиниці на інші валюти.
Поняття «конвертованість» за змістом виходить за межі суто валютних відносин. Це загальноекономічна категорія, яка вбирає в себе широке коло проблем, що не зводяться лише до операцій з обміну валют. Конвертованість — невід'ємний атрибут ринкової економіки. Без конвертованості неможлива свобода вибору, себто те, без чого ринкові відносини втрачають сенс. Без конвертованості національної грошової одиниці товаровиробник не може включитися в різноманітні структури світового ринку, в міжнародний поділ праці, а покупець позбавляється можливості належно задовольняти свій платоспроможний попит.
Звідси мусить бути зрозумілим і те, що конвертованість передбачає відкритість економіки, лібералізацію зовнішньої торгівлі, вільну міграцію капіталу і т.ін.
В умовах функціонування класичного золотого стандарту проблеми конвертованості у вузькому розумінні цього поняття — як простий обмін однієї валюти на іншу — фактично не існувало. Це визначалося твердою фіксацією золотого вмісту національних валют, їх обов'язковою розмінністю на монетарний товар. З часу припинення такого обміну (цей процес завершився перед початком 2-ї світової війни) практично всі валюти світу (за винятком долара і швейцарського франка) втратили зазначену особливість. У повоєнні роки значна частина країн поступово відновила конвертованість своїх грошових одиниць.
На відміну від золотого стандарту, режим конвертованості кредитнопаперових грошових одиниць визначається інституційними нормами. Йдеться про одну з важливих ланок валютної політики, що здійснюється кожною країною.
Існують загальновизначені МВФ вимоги стосовно змісту режиму конвертованості. Ці вимоги сформульовано у ст.УПІ статуту фонду.
Відповідно до цієї всі валюти діляться на конвертовані та неконвертовані. Конвертовані валюти в свою чергу поділяються на вілльно конвертовані та конвертовані за поточними операціями (частково конвертовані).
За режиму повної конвертованості всі юридичні й фізичні резиденти та нерезиденти мають можливість вільно (без жодних обмежень) використовувати ці гроші на будь-які цілі: без перешкод здійснювати як поточні, так і інвестиційні валютні операції за всіма видами операцій платіжного балансу.
Поняття ―вільно використовувана валюта‖ (вільно конвертовані валюта) було введено МВФ у 1976 році, під яким розуміють валюту що широко використовуєтьсяв міжнародних розрахунках. З 1986 року до вільно конвертованих валют відносяться:долар США, німецьку марку, японську йєну, французький франк, англійський фунт стерлінгів. Головний принцип віднесення валюти до даної категорії – відсутність валютних обмежень у законодавстві країни – емітенті даної валюти.
Нині існує досить обмежена кількість валют, що діють у режимі повної конвертованості. Таку свободу може собі дозволити лише конкурентоздатна на світовому ринку економіка з потужною експортною базою, розвиненими внутрішніми грошовими та інвестиційними ринками.
За часткової конвертованості на обмінні операції вводяться певні обмеження. На вимогу МВФ, вказані обмеження не повинні зачіпати платежі за поточні міжнародні операції. До таких операцій належать платежі за результатами зовнішньої торгівлі, короткотерміновими банківськими та кредитними операціями, платежі з погашення позик і процентів, переведення прибутків з інвестицій, грошові перекази некомерційного характеру. У зв'язку з тим, що здійснення названих операцій є невід'ємною ознакою конвертованості, їх обмеження відповідно до вимог статуту МВФ не допускається. При застосуванні обмежень за міжнародними поточними операціями валюта втрачає за регламентом фонду статус конвертованої.
Розрізняють зовнішню та внутрішню конвертованість.
За зовнішньої конвертованості повна свобода валютних операцій надається лише нерезидентам (фізичним та юридичним особам). Йдеться про надання можливості вказаним особам:
а) вільно обмінювати зароблену в даній країні валюту на будь-яку
іноземну валюту;
б) здійснювати перекази цієї валюти за кордон.
За режиму внутрішньої конвертованості правом обмінних операцій користуються лише резиденти.
Офіційно про приєднання України до ст.. 8 Статуту МВФ Рада директорів Фонду оголосила 8 травня 1997 року. З цього часу відбулося міжнародне визнання гривні валютою з поточною конвертованістю. Усього до статті 8 на початок 1998 року приєдналося 138 країн.
Залежно від рівня конвертованості, НБУ запровадив класифікатор іноземних валют, згідно з яким валюти поділені на три групи:
- вільно конвертовані валюти, валютний курс по яких визначається НБУ щодня;
- валюти з обмеженою конвертованістю, курс по яких визначається раз на місяць;
- неконвертовані валюти, які не обмінюються на інші валюти і курс по яких НБУ не визначає.
Запровадження конвертованості є найскладнішим і неоднозначним за змістом елементом грошової реформи. Можливі негативні аспекти цього процесу: ймовірність знецінення національного багатства та робочої сили, навального банкрутства окремих видів виробництва, некерованого поглиблення соціальної диференціації населення та деяких інших дуже неприємних явищ.
Водночас, коли йдеться про негативні аспекти конвертованості, слід зважити й на те, що в процесі її впровадження формуються економічні саморегулятори, які автоматично протидіють їхньому розвиткові. Якщо ж оцінювати цей процес у цілому, то слід підкреслити, що конвертованість криє в собі вагомий позитивний потенціал, без використання якого всі дії стосовно переходу до реальних ринкових відносин і загального оздоровлення економіки можуть виявитися малоефективними. Мусимо зрозуміти, що конвертованість є абсолютно необхідною для забезпечення процесу демонополізації економіки, її структурної перебудови, подолання кризи платіжного балансу, інтеграції у світове господарство і т.ін. Без конвертованості ці питання взагалі не мають позитивного вирішення.
5. Валютні курси, крос – курси
Основою валютної політики країни е вибір режиму валютних курсів, який відповідає економічному стану держави та її зовнішньоекономічним відносинам. Валютний курс як ціна грошової одиниці даної держави, який виражається у грошовій одиниці іншої держави, залежить від багатьох курсоутворюючих факторів, що виявляють себе через попит і пропозицію певної валюти на ринку. Він має безпосереднє практичне значення для тих, хто займається торгівлею, інвестиціями, іншими фінансовими операціями, і відіграє важливу роль у грошово-кредитній політиці держави.
Валютний курс – це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або ‖ціна‖ грошової одинаці однієї країни,що визначена в грошовій одиниці іншої країни.
Валютний курс можна розглядати як коефіцієнт перерахунку однієї валюти в іншу, який визначається співвідношенням попиту та пропозиції на валютному ринку.
Визначення валютних курсів називають котируванням.
Повне котирування означає, що встановлюється курс покупця і продавця . Різниця (маржа) між курсом покупця і курсом продавця для того, хто здійснює котирування, є джерелом прибутку.
При визначені та записі валютний курсів розрізняють валюту котирування і базу котирування. Валютою котирування є та іноземна валюта, курс якої визначають, а базою — валюта, з якою порівнюють дану грошову одиницю. Наприклад, у записі USD/UАН долар США є базою котирування, а гривня — валютою котирування. При записі EUR/USD валютою котирування
виступатиме долар, а базою євро.
На практиці частіше за все за базу котирування виступає долар США, але для окремих валют, зокрема для англійського фунта старлінгів (GBP), євро (ЕUR), австралійського (AUD)) І новозеландського доларів (NZD), ірландського фунта (ІЕР), долар завжди є валютою котирування. Наприклад, курс гривні до долара США записують так: USD/UAH - 3,2860 — 3,4980.
Такий запис означає, що банк, який здійснив котирування купує американські долари за ціною 8,286 грн., а продає за ціною 8,428 гри. за 1 дол. При цьому маржа становить 14,2 коп. за 1 дол. Інколи банки можуть встановлювати запис курсів у зворотному порядку: 8,4280 — 8,2860, проте такий запис не змінює економічного змісту валютообмінної операції — за нижчим курсом банк купує валюту, а за вищиу продає.