Предметами злочину, передбаченого ст. 227 КК, є продукція і товари, які не відповідають вимогам щодо їх якості, тобто які виготовлені з порушенням стандартів, норм, технічних умов, встановлених для виготовлення відповідних товарів і надання певних послуг.
Наказом Держстандарту від 30 серпня 1993 р. № 95 затверджено перелік продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації[31]. Продукція і товари, які не пройшли сертифікації, визнаються недоброякісними або нестандартними.
За статтею 227 КК кваліфікується випуск недоброякісної чи некомплектної продукції на товарний ринок, тобто передача її споживачам. Виготовлення (без подальшої реалізації) такої продукції складу злочину за ст. 227 КК не утворює.
Відповідальними за випуск на товарний ринок недоброякісної продукції і товарів є:
а) посадові особи промислових підприємств, на яких відповідними інструкціями, наказами, угодами покладено обов'язок контролювати якість продукції і товарів;
б) підприємці, які виробляють продукцію і товари на власних підприємствах і які зобов'язані контролювати якість продукції і товарів, що вони випускають на товарний ринок;
в) посадові особи торговельних підприємств, які реалізують товари і продукцію і на яких покладено обов'язок контролювати якість товарів, що реалізуються;
г) громадяни, які торгують продукцією і товарами і згідно з Законом України «Про захист прав споживачів» несуть відповідальність за якість продукції і товарів, що ними продаються.
Стаття 227 КК передбачає відповідальність за випуск недоброякісної та некомплектної продукції на товарний ринок у великих розмірах. Великими розмірами у ст. 227 КК визнається випуск або реалізація недоброякісної продукції на суму, яка у триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Для визначення розміру випуску на товарний ринок недоброякісної або некомплектної продукції і товарів враховуються:
а) загальна кількість випущеної чи реалізованої продукції і товарів;
б) загальна вартість випущеної чи реалізованої продукції і товарів;
в) розмір заподіяної споживачеві матеріальної шкоди та всі види збитків, пов'язані з придбанням, переробкою чи поверненням продукції І товарів виробникові чи продавцеві;
г) витрати споживача на переробку продукції, усунення недоліків товарів та їх доукомплектування.
Діяння кваліфікується за сукупністю злочинів, якщо внаслідок випуску або реалізації недоброякісної чи некомплектної продукції чи товарів споживачеві були заподіяні тілесні ушкодження, тобто заподіяння будь-якої шкоди здоров'ю хоча б одного споживача (ст. ст. 121-125 КК і ст. 227 КК).
Відповідальність за випуск на товарний ринок недоброякісної продукції настає з шістнадцяти років.
Карається випуск на товарний ринок недоброякісної продукції
- штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
6. Злочини у сфері обслуговування споживачів
6.1. Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма
Пробірним клеймом називається прилад, яким позначається якість дорогоцінного металу - золота, платини, срібла. Згідно з рішенням Міністерства фінансів України обов'язковому клеймуванню підлягають призначені для продажу платинові, золоті та срібні вироби як внутрішнього виготовлення, так і ввезені з-за кордону. Таке клеймування виробів із платини, золота і срібла проводиться з метою засвідчення проби, якості металу, з якого ці вироби виготовлені.
Не підлягають обов'язковому клеймуванню предмети старовини, а також речі, які мають історичну, наукову чи художню цінність, дрібненькі шматочки золота чи срібла у вигляді інкрустації на зброї, вазах, шкатулках, прилади, а також інструменти і лабораторний посуд, що виготовлені для наукових чи медичних потреб. Пробірне клеймування є засобом державного нагляду за відповідністю виробів із дорогоцінних металів встановленим пробам.
Склад злочину утворюють незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма.
Для відповідальності за ст. 217 КК не має значення спосіб, якість виготовлення державного пробірного клейма.
Діяння визнається кваліфікованим, якщо воно було вчинене повторно (ч. 2 ст. 217 КК).
Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма вчинюється умисно і, як правило, з корисливою метою.
Відповідальними за незаконне виготовлення збут чи використання, державного пробірного клейма є всі осудні особи, які досягли віку шістнадцяти років.
Карається незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма:
за ч. І ст. 217 КК - штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років;
за ч. 2 ст. 217 КК - штрафом від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років.
6.2. Обман покупців та замовників
Обманом покупців чи замовників називається обмірювання, обважування, перевищення встановлених роздрібних цін або інший обман покупців.
Злочин, передбачений ст. 225 КК, є особливим видом шахрайства, виділеним в окремий склад злочину. Головним способом вчинення цього злочину є обман.
Закон прямо називає три основних способи обману -обмірювання, обважування, перевищення встановлених цін на товари; інші способи обману об'єднані загальним визначенням - інший обман.
Обмірювання вчинюється недоливом або недоміром продукції і товарів, тобто передачею покупцеві продукції чи товарів у меншій кількості (недолив олії, молока, сметани, пива, квасу, кави та інших рідин-продуктів, або недомір -тканини, будівельних матеріалів тощо).
Обважуванням називається обман, при якому продукція чи товари відпускаються за меншою мірою ваги, що на декілька вагових одиниць (грамів, кілограмів) менша оплачуваної.
Перевищення роздрібних цін - це обман у ціні, тобто визначення більшої за фактичну ціну за продукцію чи товар. Маніпуляції з цінами є найпоширенішим способом обману покупців (це продаж товарів нижчого ґатунку за ціною вищого ґатунку, використання вищих цін при проведенні переоцінки товарів, використання вищих цін на подібні, але більш дешеві товари тощо).
Обраховування покупців - це обман в розрахунках за проданий чи куплений товар. Вартість проданого завищується не в повній мірі чи й зовсім не дається здача і т. ін.
Серед інших способів обману покупців найпоширенішим є, мабуть, фальсифікація товарів, коли замість товару однієї якості покупцеві дають товари іншої (нижчої, меншої) якості.
Обман покупців кваліфікується за ст. 225 КК як тоді, коли він вчинений одним із способів обману, зазначених у ч. 1 ст. 225 КК, так і кількома способами одночасно, якщо ці дії були вчинені у значних розмірах. Згідно з приміткою до ст. 225 КК, значним є розмір, який перевищує три неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Діяння за ст. 225 КК кваліфікується лише у разі навмисного обмірювання, обважування, обраховування покупців, чи замовників, незалежно від мотивів цих дій.
Не утворюють цього злочину і не можуть кваліфікуватися за ст. 225 КК випадки необережного відпуску товарів меншої ваги, міри, якості, що сталося внаслідок помилки продавця або його неуважності до встановлених роздрібних цін, вимірювальних приладів тощо.
Частина 2 ст. 225 КК передбачає відповідальність за кваліфіковані види обману покупців: вчинення діяння особою, яка раніше була засуджена за такий самий злочин.
При визначенні розміру обману покупців враховуються:
а) загальна сума, на яку було обмануто покупців;
б) загальний розмір збитків, що були завдані покупцям чи замовникам, незалежно від розмірів збитків, завданих кожному покупцеві окремо.
Якщо обман покупців було вчинено у розмірі, що не є значним, але матеріалами справи встановлено, що умисел винного був спрямований на обман покупців у значних розмірах і не був здійснений з незалежних від винного обставин, то діяння кваліфікується як замах на обман покупців у значних розмірах за ст. 15 і ч. 1 ст. 225 КК.
Обманом замовників називається перевищення встановлених цін і тарифів на побутові і комунальні та інші послуги, що надаються населенню, обрахування або інший обман замовників підприємствами побутового обслуговування населення і комунального господарства.
Способи обману замовників переважно ті самі, що й при обмані покупців: перевищення встановлених цін, обрахування тощо. Тотожними є й інші ознаки цих видів обману (вина, мотиви, мета).
Відмінність обману замовників полягає в ознаках суб'єкта обману замовників. За ст. 225 КК кваліфікуються дії працівників підприємств побутового обслуговування населення, незалежно від форм їх власності, - будинків побуту, майстерень, що ремонтують взуття, побутову техніку, одяг, перукарень лазень, хімчистки, ательє індпошиву і т. ін.,- а також підприємств комунального господарства, які при обслуговуванні громадян обманюють їх при розрахунках за виконану роботу, за надані послуги.
За ч. 2 ст. 225 КК кваліфікуються дії особи, яка має минулу судимість за такий самий злочин.
Обман покупців чи замовників вчинюється умисно.
Карається обман покупців та замовників:
за ч. 1 ст. 225 КК - штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або громадськими роботами на строк від ста до двохсот годин, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років;