за ч. 1 ст. 200 КК - штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років;
за ч. 2 ст. 200 КК - позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
2.3. Контрабанда
Контрабандою називається незаконне переміщення товарів, валюти, цінностей та інших предметів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю.
Контрабанда посягає на монополію зовнішньої торгівлі, підриває економіку держави, громадську безпеку і здоров'я людей.
Предметами контрабанди є товари, валюта, історичні та культурні цінності, а також предмети, що вилучені із вільного обігу - зброя, отрути, радіоактивні, вибухові речовини і т. п.
Об'єктивно контрабанду утворює одне з можливих діянь по незаконному переміщенню через митний кордон України предметів контрабанди, вчинене:
- у великих розмірах - на суму, яка у тисячу і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян;
- стосовно заборонених для ввозу/вивозу предметів: історичних і культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних, вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а також контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення їх за межі України.
Таким чином, ст. 201 КК передбачає два види контрабанди, що є злочином: а) незаконне переміщення через митний кордон України товарів, валюти і цінностей (крім історичних і культурних), вчинене у великих розмірах; б) незаконне переміщення через митний кордон України, незалежно від кількості і вартості, спеціальних предметів - історичних і культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних і вибухових речовин, зброї і боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї і бойових припасів до неї), а також контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, тодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення їх за межі України.
Кваліфікованою визнається контрабанда, яка була вчинена організованою групою, тобто групою, що створила спеціальну організацію для зайняття контрабандою, або особою, раніше судимою за контрабанду (ч. 2 ст. 201 КК).
Контрабанда - злочин умисний, умисел прямий — суб’єкт має мету порушити митний кордон і прагне досягнути її.
Відповідальними за контрабанду є осудні особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.
Карається контрабанда:
за ч. І ст. 201 КК - позбавленням волі на строк від трьох де семи років з конфіскацією предметів контрабанди;
за ч. 2 ст. 201 КК - позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років - з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.
2.4. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті
Ухилення від повернення валютної виручки в Україну з-за кордону посягає на фінансово-кредитну систему України.
Згідно зі ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного контролю» від 19 лютого 1993 року[3] резиденти України зобов'язані декларувати у Національному банку України свої валютні цінності, що знаходяться за межами України, а Законом України від 23 вересня 1994 р. «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено обов'язок резидентів зараховувати виручку в іноземній валюті на свої валютні рахунки в уповноважених банках[4].
Склад злочину утворює:
а) ухилення від повернення в Україну на рахунки в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (послуг);
б) приховування будь-яким способом виручки в іноземній валюті, товарів чи інших матеріальних цінностей.
Частина 2 ст. 207 КК передбачає посилену відповідальність, якщо таке діяння було вчинено повторно (два і більше разів) або групою осіб, або якщо предметом злочину була виручка у великому розмірі, тобто така, яка у тисячу і більше разів (за курсом Національного банку України) перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Частина 3 ст. 207 КК передбачає відповідальність за особливо кваліфікований вид цього діяння, якщо приховувана виручка в іноземній валюті у три тисячі і більше разів перевищувала неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Частина 1 статті 207 КК містить формальний склад злочину, і діяння вважається закінченим з настанням строку, встановленого законодавством України для повернення в Україну виручки в іноземній валюті. Ухилення від повернення в Україну виручки в іноземній валюті чи приховування такої виручки у великих (ч. 2 ст. 207 КК) або у особливо великих розмірах (ч. З ст. 207 КК) містить матеріальний склад злочину. Таке діяння вважається закінченим з моменту, коли розмір валютної виручки досягнув таких величин, які вказані у пунктах 1 і 2 примітки до ст. 207 КК.
Ухилення від повернення чи приховування виручки в іноземній валюті вчинюється умисно. Умисел може бути переважно побічний, оскільки суб'єкт має мету зберегти для себе виручку, а не заподіяти шкоду фінансово-кредитній системі України. Така шкода для винного - байдужий результат його дій.
Відповідальними за ухилення від повернення в Україну чи приховування валютної виручки є посадові особи підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також всі інші особи, які займаються підприємницькою діяльністю і мають прибутки, виручку в іноземній валюті за кордоном.
Відповідальність за ухилення від повернення в Україну чи приховування валютної виручки настає з шістнадцяти років.
Карається ухилення від повернення виручки в іноземній валюті:
за ч. 1 ст. 207 КК - штрафом у розмірі від шестисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років;
за ч. 2 ст. 207 КК - обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років;
за ч. З ст. 207 КК - позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
або використання за межами України валютних рахунків
Діяння, передбачене ст. 208 КК, посягає на фінансово-кредитну систему України.
Порядок і умови відкриття валютних рахунків регулюються Положенням про порядок надання ліцензій на відкриття юридичними особами-резидентами України рахунків в іноземних банках, яке затверджено постановою Правління Національного банку України від 5 травня 1999 р. № 212[5].
Положенням передбачено, що резиденти України можуть мати рахунки в іноземній валюті за кордоном лише за наявності дозволу Національного банку України. Дозвіл на відкриття рахунків в іноземній валюті за кордоном оформляється у формі ліцензії.
Склад злочину утворюють - відкриття або використання за межами України валютних рахунків без дозволу Національного банку. Стаття 208 КК містить формальний склад злочину - діяння визнається закінченим з моменту відкриття або використання будь-яким способом валютного рахунку за кордоном, незалежно від настання злочинних наслідків.
Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків, вчинене повторно або групою осіб, кваліфікується за ч. 2 ст. 208 КК.
Незаконне відкриття чи використання валютних рахунків за межами України вчинюється умисно.
Відповідальними за незаконне відкриття чи використання валютних рахунків за межами України є всі осудні особи, що досягли віку шістнадцяти років і які є громадянами України і постійно проживають на території України, як приватні, так і посадові особи.
Карається незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків:
за ч. 1 ст. 208 КК - штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років з конфіскацією валютних цінностей, що знаходяться на зазначених вище рахунках;
за ч. 2 ст. 208 КК - позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років та позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією валютних цінностей, що знаходяться на зазначених вище рахунках.
2.6. Порушення законодавства про бюджетну систему України
Діяння, передбачене ст. 210 КК, є спеціальним видом зловживання владою чи посадовими повноваженнями (ст. 364 КК).
Законом України від 5 грудня 1990 р. «Про бюджетну систему України»[6] порушеннями законодавства про бюджетну систему визнаються використання коштів державного бюджету на цілі, не передбачені Законом про Державний бюджет України або в обсягах, що перевищують межу видатків, затверджену Законом про Державний бюджет України.
Склад злочину утворюють:
а) використання посадовою особою бюджетних коштів не за їх призначенням чи у більших обсягах, ніж було передбачено;
б) недотримання вимог щодо використання видатків бюджету (скорочення чи непропорційне використання), якщо ці дії були вчинені з бюджетними коштами у великих розмірах, тобто на суму у тисячу і більше разів більшу неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Злочин визнається вчиненим при обтяжуючих обставинах, якщо його було вчинено повторно (вдруге) або групою осіб чи у особливо великих розмірах (коли розмір бюджетних коштів становить три тисячі і більше неоподаткованих мінімумів доходів громадян) і кваліфікується за ч. 2 ст. 210 КК (п. 2 примітки до ст. 210 КК).
Порушення законодавства про бюджетну систему України вчинюється умисно. Помилка у використанні бюджетних коштів складу злочину не утворює.
Відповідальними за порушення законодавства про бюджетну систему є посадові особи, які наділені повноваженнями розпоряджатися бюджетними коштами.