Смекни!
smekni.com

Діалектна лексика у творчості письменників Сумщини (стр. 10 из 14)

Курс української мови в початкових класах не тільки важлива складова загального змісту початкової освіти, він одночасно виступає основним засобом опанування інших шкільних дисциплін. Тому, як і для середніх і старших класів, будується за комунікативною, лінгвістичною (мовною) та лінгвокраїнознавчою змістовими лініями. А відтак набуває пропедевтичного спрямування щодо забезпе­чення розвитку, вдосконалення усного мовлення, формування певного кола знання про мову і мовні уміння, забезпечує мотивацію навчання рідної мови.

Усі аспекти навчання мови пронизано роботою над збагаченням словникового запасу, що однозначно передбачає елементарні лексикографічні вправляння. Так, у період "Навчання грамоти" (1 кл.) передбачається формування умінь на слух відріз­няти українські слова від інших близьких мов; вибрати з-поміж 2-8 слів те, якому відповідає тлумачення, що дає вчитель.

У 2-му класі починається систематична робота над спостереженням за лексичним значенням слова, формуються вміння розподіляти слова на тематичні групи; виявляти слова, близькі та протилежні за значенням. У 3-4-х класах ця робота передбачає спостереження за значенням слів, прямим і переносним значенням, випадками багатозначності, найуживанішими омонімами (без терміна); дається термінологічне поняття про синоніми та антоніми.

Спостереження ролі зазначених понять у тексті проводяться протягом усього навчального часу початкової ланки освіти на спеціальних уроках з розвитку зв'язного усного та писемного мовлення та в межах усіх навчальних тем.

Аналіз програми для 5-11 класів (авторський колектив: Л. Скуратівський, Г. Шелехова, В. Новосьолова) показав, що на вивчення лексикології в основній школі за програмою відводиться 18 годин, в тому числі 2 години для ознайомлення з діалектизмами, термінами, жаргонізмами, що становить 11,1% від загальної кількості.

Програма передбачає ознайомлення з лексикологією у 5-му класі. Однак вивчення діалектизмів подається лише в шостому класі, для чого відводиться дві години і вивчаються групи слів за вживанням: загальновживані, діалектні слова, професійні слова (терміни), запозичені слова [72].

Основна мета навчання рідної мови (згідно нової програми для 5-12 класів за редакцією Л.В. Скуратівського) полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями і навичками вільно, комунікативно доцільно користуватися засобами рідної мови – її стилями, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності. Так, авторами програми введено новий структурний елемент – внутрішньопредметні зв’язки вивчення кожної навчальної теми з фразеологією, морфологією, фонетикою, орфоепією, культурою мовлення та стилістикою, а також текстом [73, с.48]. Такими внутрішньопредметними зв’язками у цьому розділі є:

· Фонетика, орфоепія. Вимова слів іншомовного походження, передача звуків в українській мові.

· Культура мовлення і стилістика. Доречне вживання вивчених пластів лексики у власному мовленні; визначення їх ролі у текстах різних стилів.

· Текст (риторичний аспект). Удосконалення умінь і навичок дотримуватися морально-етичних норм у процесі спілкування.

Відповідно до програмових вимог, учні повинні:

- називати основні терміни розділу і знати, що вони означають;

- визначати лексичне значення слова, групи слів за значенням, походженням, уживанням у мові; стилістичну роль діалектизмів, професійних слів, термінів, архаїзмів і неологізмів у художніх та науково-публіцистичних текстах;

- доводити аргументовано приналежність слова до певної групи лексики;

- редагувати тексти з лексичними помилками;

- користуватися словниками іншомовних слів;

- уміти доречно використовувати у власному мовленні вивчені пласти лексики;

- складати висловлювання про професію з описом процесів праці; брати участь у розігруванні діалогів за певною ситуацією в офіційно-діловому стилі.

Повторення відомостей з лексикології заплановано на останньому ступені навчання під час вивчення стилістики. Так, діалектні слова вивчаються у розділі «Стилістичні засоби лексикології та фразеології», на вивчення якого відводиться 7 годин. Діалектна лексика вивчається у сукупності з побутовою, професійно-виробничою, науковою і діловою лексикою; просторічними, застарілими, запозиченими словами, неологізмами; вивчення їх стилістичних функцій.

Отже, у програмах з української мови приділяється достатньо часу для вивчення лексикології, але недостатньо годин відводиться на вивчення діалектної лексики.

Програма факультативного курсу для 7 класу загальноосвітніх навчальних закладів (укладачі О.Глазова, Ю.Кузнецов) пропонує послідовне вивчення слова як основної одиниці мови й дослідження словникового складу мови, а саме: основних типів лексичних значень слів, їх структурно-семантичних розрядів; історичних змін у лексичному складі мови; української лексики за її походженням та особливостями вживання в різних стилях мовлення. Основна мета факультативного курсу – сприяти засвоєнню учнями лексики рідної мови відповідно до норм сучасної української літературної мови, формувати вміння і навички доречно й правильно вживати слова в мовленні з урахуванням їхніх стилістичних особливостей; збагачувати словниковий запас школярів [79, с.18].

Згідно програми факультативного курсу на вивчення складу лексики сучасної літературної мови з погляду стилістичного вживання відводиться 9 годин, що становить 26,5% від загальної кількості годин (34 години, одне заняття на тиждень). Відповідно до цієї програми учень знає визначення діалектизмів, уміє користуватися словником діалектних слів, розрізняє стилістично нейтральну та стилістично марковану, розмовну і книжну лексику. Таким чином, програма факультативного курсу формує вміння і навички не лише культури мовлення, а й грамотного письма, користування лінгвістичними словниками, правильного вживання слів рідної мови з урахуванням мети і ситуації спілкування.

Можна зробити висновок, що вивченню лексиці приділяється увага не лише на уроках з рідної мови, але також і в позаурочний час, про що свідчить проаналізована нами програма факультативного курсу.

Основні засади методики вивчення лексики викладені і в шкільних підручниках. Підручники з рідної мови визначають обсяг програмового матеріалу, подають визначення різних лексичних понять, орфографічні, пунктуаційні та інші правила, містять дидактичний матеріал. У них подана система тренувальних вправ, виконання яких покликане виробити в учнів уміння і навички з тієї чи іншої теми.

Аналізуючи підручники з рідної мови, можна сказати, що вони відповідають найголовнішим дидактичним вимогам:

- відповідають програмовому матеріалу;

- побудовані за лінійним принципом, теоретичний матеріал подано чітко, доступно;

- матеріали мають значний виховний потенціал, дидактичний матеріал сприяє формуванню в учнів любові до своєї країни, її мови, вихованню кращих моральних якостей.

Система тренувальних вправ представлена досить широко. Однак майже всі завдання одноманітні і не спрямовані на всебічний розвиток учня. Вправи, які б стосувалися теми нашого дослідження, відсутні. Адже в основному використовують тексти письменників Західної України, де є велика кількість діалектизмів, на прикладах яких можна пояснити цю тему. В підручнику для 10-11 класів (Олійник О.) наявні вправи не лише репродуктивного характеру, а й творчо-пошукового, що збільшує інтерес учнів до вивчення діалектної лексики.

Наведемо деякі приклади вправ з підручників.

Так у 6-му класі подається таке завдання:

До кожного з діалектних слів доберіть із довідки відповідник. Запишіть слова парами.

І. Фамілія, кошуля, ногавиці, обіг, коц, фая.

ІІ. Порекло, мольфар, шуфля, митка, скрегулець, фашега.

Слова для довідки: І. Сім’я, сорочка, штани, кочерга, ковдра, буря.

ІІ. Прізвисько, чаклун, лопата, ганчірка, яструб, волоцюга.

Наступна вправа подібна до попередньої, але подано вже прислів’я.

Прочитайте прислів’я, замінивши діалектні слова дібраними з довідки синонімами – загальновживаними словами. Чи виграли від цього прислів’я? Чому?

1. Чужими руками добре ватри брати. 2. Файний, як лялька з болота. 3. Так пливе, як тупиця попід воду. 4. Як повна скриня, то й ми ґаздині. 5. У майстра повна тайстра.

Слова для довідки: гарний, сокира, багаття, господиня, торба.

Наприклад, у 10-му класі подано такий вид вправи.

Підготуйте виступ монолог «Давні звичаї, прикмети та традиції українського народу». Запишіть свій виступ на магнітофонну стрічку і прослухайте запис. Розпитайте у бабусь, дідусів про вашу тему, запишіть їхні розповіді. Потім порівняйте два записи. Зробіть висновок.

Отже, як ми бачимо, у підручниках подано різні види вправ: репродуктивні, творчо-пошукові тощо.

Проаналізувавши чинні програми і підручники з української мови, можна зробити висновок, що недостатньо уваги приділяється вивченню діалектизмів взагалі, процес формування всебічно розвиненої особистості вимагає творчого підходу. А для цього потрібно підвищувати мовленнєву вправність учнів, включаючи до уроку вправи, які тренують учнів правильно висловлюватися в різних ситуаціях, граматично правильно використовуючи мовні та мовленнєві одиниці.

3.2. Аналіз стану досліджуваної проблеми в загальноосвітній школі

Дослідження проблеми діалектної лексики у творчості письменників Сумщини передбачає аналіз зазначеного питання (проблеми) в сучасній загальноосвітній школі.