8. наявність інфінітивного суфікса–ть при дієслівній основі на голосний: … вистрелила з-за печі «бидова» Лідка, яка за життя так і не навчилась відповідно до рангу підбирать слова. Хвате вже на цьому дізілі глухнуть… . ...техніку нову отримали, ділить будуть. Вже й мордяку вмивать не хочеться. Гріх пилять [17]. Ти й читать умієш? Вирішили – днів з кілька переждать Мишка потайки в будинку. Товариші, пошамать би чого-небудь трошки! [7]. Доведеться ще вчить, а в мене без тебе вже двадцятеро. Да-а-а-а! Менш би слідувало прохать! А невістка, хоч і з дитиною, - так вона молода, а мені куди ж уже бігать! Так і дольжно буть [68].
9. фонетичні особливості місцевої говірки:
а) пом’якшена вимова [л']: Мольоко сольодке, аж нудьне... [17]. Здоровля ось зовсім катма! Катря жагуче, з пристрастю тулить його до себе, картаючи себе докорами і зарікаючись, що вона більше ніколи-ніколи не буде кидати дитину саму на уліці [7]. Так і дольжно буть [68];
б)поява звука у середині слова для полегшення вимови: Тут буде і мнясо, і сало. А то в нас радіво вже три дні не балака [17]. Дід Назар цілу авдиторію зібрав коло себе [7]. Галло! Та галло ж твоїй матері! Так отака хвороба, коли в лікаря свербить права долоня і нічим, крім десятки, тої сверблячки не спинити, зветься гапендицит! У тюрмі ізгноюсукиного сина! [68].
в) пом’якшена вимова приголосних у кінці слова в іменниках множини: ... за буряками кормовими – бурякі «сахарні» [17].
10. форми І особи однини теперішнього часу дієслів ІІ дієвідміни з основою на [д], [с]: І походю! Приходю. Сидю в суді...Я сидю, чекаю: хай, думаю собі, як поснуть, тоді вже я прийму рішеніє. Та просю триста! [68].
Як ми бачимо, що у творчості письменників Сумщини, а саме у Миколи Гриценка, Степана Васильченка, Остапа Вишні представлені не всі фонетичні та граматичні особливості східнополіського діалекту. А також наявні фонетичні особливості, які не характерні для східнополіського діалекту. Є слова, утворені за зразком російської мови. Це пояснюється тим, що території зі східнополіськими говірками межують з російськомовними регіонами. Це особливо чітко прослідковується у творчості Миколи Гриценка та Остапа Вишні.
2.2 Аналіз територіальних діалектних лексем-синонімів літературних слів
Якщо не зважати на різноманітний характер територіальних говірок Сумщини, то лексичний склад їх спільний зі словниковим складом української загальнонародної мови. Але можемо сказати, що говіркам Сумщини властиві також лексеми, які невідомі українській літературній мові. Таке явище чітко прослідковується у творчості письменників Сумщини. Це можна побачити на таких прикладах при порівнянні функціонування у мовленні загальновживаних лексем і аналізованих діалектних: Він чітко все зважив, і дійшов висновку, що все буде гаразд. Він обдумав добре пропозицію, але всеодно не погодився. Обсігнувать – обдумати, все зважити [17].
Олеся дуже вимазалася шоколадом. Вони були схожі на поросяток, які люблять вимазуватися у багнюці. Обпіцьколений – дуже вимазаний, здебільшого чимось скоромним [17].
Вони поспішали, щоб не запізнитися на автобус. Спішити - людей насмішити. Ваторопка – спішка в якомусь ділі [17].
Вони швидко тікали від вовків, щоб не потрапити до них у пащу. Вони ледь втекли від злої собаки. Різати поли – тікати безповоротно [17].
Вони були сумні, бо у них не залишилось нічого. Якраз у час попала: сидить дочка коло столу заплакана, марна. Марний – сумний [7].
Дивуюся, чому так на світі стало тяжко жити. Вони дивуються всьому на світі. Чуманіти – дивуватися [7].
В їдальні принесли рахунок за обід. Рахунок у матчі був невтішний. По чарці випиймо та й уся рахуба. Рахуба – рахунок [7].
Дівчина йшла стежиною і ніжно посміхалася. Оце так дівчина, оце красуня! Оце так бадеда! Бадеда – дівчина [7].
Син залишив лише записку. Записка лежала на столі,до неї ніхто не торкався. Всю цидулку знав уже він напам'ять. Цидулка – записка [7].
Він займався сторонніми справами і ніхто на це не звертав уваги. Займайся спортом – буде краще здоров’я. Треба було наново хвируватися хазяйством. Хвируватися – займатися [7].
У селі серед хлопців були лише забіяки. Із таким лобурем, таким харцизякою! Харцизяка – забіяка [7].
Ганчірка лежала на підлозі, і всі об неї витирали ноги. На ньому була драна білизна. Дранка – драна білизна, ганчірка тощо [68].
Називайте мене просто на ім'я. Величали його Петром Івановичем. А дозвольте, - говорю, - спитати вас, як вас атитолувать? Атитолувать – величати, називати [68].
Ад’ютант його величності. Коли це входить якийсь атютант. Атютант – ад’ютант [68].
Або є лексеми, які відрізняються своїм значенням, фонетичною будовою чи морфологічними формами. Це можна прослідкувати на таких прикладах.
Вони зголодніли і вирішили трішки перекусити. Пошматкувати – трохи перекусити [17]. Товариші, пошамать би чого-небудь трошки! Пошамать – поїсти [7].
На вулиці лив дощ, і була непрохідна осіння багнюка. Бездно – непрохідна осіння багнюка «без дна» [17].
Юрба дітлахів намагалася зламати паркан. Вони завжди ходили юрбою на вечорниці. Тічка – юрба дітлахів, одержима зробити щось [17].
Теплого весняного ранку жінки прали на кладці. Переходка – кладка [17].
Сьогодні в селі помер чоловік, який намагався втопитися. Окалубився - помер недостойний чоловік [17].
Чоловіки зупинили свою роботу, щоб підгострити кóси. Осьолок – брусок, щоб підгострити косу [17].
Вона заридала на весь голос. Він ревів і не міг зупинитися. Не закінчивши, хлопець заридав - зарів, не стримуючись, на увесь голос. Зарів – заревти на весь голос [7].
На порозі стояло відро, повне яблук. Вночі на порозі стояло двоє закоханих. Дяк одігнав свиню, що нюхала вже картину, глянув на дітей, що дряпались на моріжку і верещали. Моріжок – поріг [7].
Лікар обстежував дитину дуже обережно. А дохтур за мной. Дохтур – лікар [68].
На вулиці була революція. Революціонери стояли під вікнами й кричали свої гасла. Ліворуціонером мене звали. Ліворуціонер – революціонер [68].
Багато слів становлять територіальні діалектні лексеми-синоніми літературних слів. Ці лексеми є синонімами до слів літературної мови: Взагалі він був доброю людиною. Він зовсім не такий. Ну ти вооше. «Жива, - посміхаючись у вуса говорить саме собі Барабошка, - і житимеш, поки вошем і я житиму» [17].
Він знову запізнився на урок. Уп’ять ждуть. ...а всі – уп’ять, на друге тільки дерево, повсідаються і все... [17].
Він допоміг їй донести сумку. Хух! Насилу доперла... [17].
Всі ретельно обшукували місцевість. Обшук тривав недовго. Лісничі обуск на селі робили. Обуск – обшук [68].
Олена завжди співала гарно. Він завжди їй допомагає по господарству. Знаєте, баба вона всігда баба [17].
Дівчина і хлопець йшли стежиною. Дівчина сміливо підняла руку вгору, щоб дати відповідь на задане питання. Всі знали, що він був за хлопець. Он людські діти уже й гусей на пастівень поодгонили, а ти все лежиш, парудило (а коли дівчина - дівзуня) [17].
У семи господинь і хата не метена. Вона була гарною господинею. Ладно піду в драних, хай знають люди, шо тут в мене за мондя [17].
На лаві стояв глечик. Він любив відпочивати на лаві. Хіба що з тиждень ще поговорять баби на ланці [17].
Вони розповідали смішні, цікаві історії. Від цих історій вже боліла голова. Отак Галька Гаврика розносила по Самару незлі, смішні історії [17].
Вони голосно кричали на подвір’ї. Дівчина крикнула від переляку. Хіба що тихіше вже «гайкала»на курей [17].
Отже, у творчості письменників Сумщини використовуються слова, які відрізняються від загальновживаних своїм значенням, фонетичною будовою чи морфологічними формами; є слова, які мають те саме чи близьке до літературного значення; у творах часто зустрічаються слова, які невідомі українській літературній мові. Тому вони насичують творчість, роблять її цікавою, народною.
РОЗДІЛ 3 МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ДІЛЕКТНОЇ ЛЕКСИКИ
3.1. Аналіз навчальних програм з української мови, програм факультативних занять та підручників
У комунікативно спрямованому навчанні рідної мови одне з провідних місць посідає засвоєння відомостей з лексикології. Чим багатший і різноманітніший словник мовця, тим точніше висловлює він свої думки і краще розуміє інших людей. Збагачення активного словника учнів, удосконалення граматичної будови їхнього мовлення, опанування українського мовленнєвого етикету значною мірою може й повинно здійснюватися засобами української лексикології.
Питому українську лексику впродовж багатьох десятиліть навмисне витісняли зі сфер суспільного життя, виробництва й побутового мовлення. Наслідком цього стало недостатнє розуміння учнями самобутності рідної мови, що утруднює виховання національно свідомого громадянина.
Основним підходом до вивчення лексики є вивчення словникового запасу рідної мови з погляду стилістичного вживання та призначення слів у мовленні. Таке вивчення розділу має виразно практичне спрямування й допомагає учням оволодіти багатством рідної мови, відповідально ставитися до вибору й уживання кожного слова, розуміти його виражальні можливості, свідомо вдосконалювати свою мовленнєву культуру.
Вивчення лексики здійснюється поетапно: пропедевтичний (початкові класи), систематичне вивчення, розгляд лексичних явищ під час вивчення словотвору і граматики, функціонально-стилістичний етап. Таке засвоєння теоретичного матеріалу має суттєве значення, адже дає можливість вивчати граматику на лексичній основі, практично показувати взаємозв'язки між розділами шкільного курсу мови, вільно оперувати словом, правильно, доцільно вживати в мовленні, залежно від мети висловлювання і ситуації мовлення.