Тема
Співпадіння психологічних характеристик членів товариської групи
Зміст
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ІНДИВІДІВ, ЩО ВХОДЯТЬ ДО ОДНІЄЇ ТОВАРИСЬКОЇ ГРУПИ
1.1 Поняття группи в психології
1.2 Психологічні характеристики членів товариської групи
Висновки до розділу 1
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ТОВАРИСЬКОЇ ГРУПИ
2.1 Соціально-пріхологічні дослідження товариських груп (з групи)
2.2 Методи дослідження
2.3 Аналіз результаів
Висновки до розділу 2
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Актуальність теми: Згідно з теорією діяльнісного опосередкування міжособистісних відносин, спільна діяльність виступає як колективоутворюючий фактор. Відповідно до цього положення, цілеспрямоване формування навчальної групи у процесі навчання повинно здійснюватися, перш за все, на основі взаємодії учнів. Взаємозв’язок особистісних рис, властивостей та громадсько-соціальних умов життєдіяльності дозволяє кожній особистості посісти своє певне місце, набути свого статусу у групі.
Для даного дослідження є актуальними вітчизняні концептуальні положення розвитку та формування особистості – Б.Г. Ананьєв, О.Г. Асмолов, І.Д. Бех, Л.І. Божович, М.Й. Боришевський, Л.С. Виготський, Т.В. Говорун, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко, В.В. Рибалка, С.Л. Рубінштейн, В.А. Семиченко, О.В. Скрипченко, В.В. Тарасун, Н.В. Чепелєва.
Для характеристики товариської групи застосуємо системний підхід до становлення особистості Н.Л. Коломінський, П.В. Лушин, В.О. Моляко, В.І. Носков, Н.А. Побірченко, Ю.О. Приходько, Л.І. Фомічова та теорію діяльнісного опосередкування міжособистісних відносин – І.С. Булах, Л.В. Долинська, А.В. Петровський. Положення класичної теорії лідерства Р. Бейлз, Р. Стогділл, Ф. Фідлер, Г. Хомманс.
Об’єкт дослідження – психологічні властивості особистості.
Предмет дослідження – психологічні властивості членів товариської групи.
Гіпотеза дослідження – члени товариської групи характеризуються співпадінням психологічних характеристик між собою та відмінністю психологічних характеристик від представників інших груп.
Мета дослідження – довести існування співпадіння психологічних характеристик індивідів, що належить до однієї товариської групи.
Відповідно до поставленої мети та висунутої гіпотези були визначені такі завдання дослідження:
· Визначити поняття товариської групи.
· Дослідити психологічні характеристики представників різних товариських груп.
· Довести існування співпадіння психологічних характеристик представників однієї товариської групи та їхню відмінність від психологічних характеристик представників іншої товариської групи.
· На основі проведеного дослідження зробити висновки.
У обширному переліку розділів сучасної соціально-психологічної науки малі групи займають особливе місце. Це не тільки стара, але і найбільш область соціальної психології, що інтенсивно розробляється. Ось вже десятиліття проблема групової психології (проблеми взаємодії людей в рамках невеликих контактних об'єднань, що виникли або унаслідок розпоряджень соціальної структури, або на основі емоційних переваг знаходиться в центрі уваги дослідників багатьох країн[1].
Більш ніж за 90-річну історію соціальної психології дослідники неодноразово зверталися до визначення поняття “Мала група”, сформувавши при цьому величезну кількість всіляких часто випадкових, таких, що часом вельми розрізняються між собою навіть суперечливих по сенсу визначень. І це недивно: у своїх спробах відповідним чином визначити малу групу автори, як правило, йшли від власного її розуміння, що диктувало акцентування тих або інших сторін групового процесу.
Так, відомий американський психолог М. Шоу, розглянувши більше півтора десятків визначень малої групи, класифікував їх по наступних шести категоріях залежно від того, які аспекти групового життя більшою мірою привертають увагу авторів визначення:
1) сприйняття членами групи окремих партнерів і групи в цілому;
2) мотивація членів групи;
3) групові цілі;
4) організаційні (структурні) характеристики групи;
5) взаємозв'язок і
6) взаємодія членів групи.
У науковій літературі є безліч визначень групи, в яких підкреслюється та або інша їх межа. Тому при дослідженні груп (мається на увазі — малих соціальних общностей, на відміну від великих груп, якими є класи, нації, народності і тому подібне) слідує, очевидно, перш за все виділити їх загальні ознаки. Як такі ознаки (критеріїв) більшість учених виділяють: 1) соціальність групи, тобто констатація її приналежності до певної соціальної системи; 2) чисельність групи (від 2 — 3 до 30.— 40 особистість); 3) єдність ціннісних орієнтації і цілей; 4) наявність спільної діяльності; 5) наявність структури; 6) наявність загальних норм і думок.
Одне з найбільш універсальних визначень малої групи зводиться до наступного: під малою групою розуміється нечисленна по складу група, члени якої об'єднані загальною соціальною діяльністю і знаходяться в безпосередньому особистому спілкуванні, що є основою для виникнення емоційних відносин, групових норм і групових процесів. Це визначення, що носить швидше описовий характер, доповнюється іншим, лаконічнішим, таким, що охоплює власне соціальний аспект функціонування малої групи:
"Мала група — це група, в якій суспільні відносини виступають у формі безпосередніх особистих контактів".
Для формування товариської групи важливе значення має власне сприйманням, скільки всією сукупністю когнітивних процесів, які забезпечують сприймання і пізнання особистості чи групи. Невід’ємними складовими соціальної перцепції, окрім когнітивної (пізнання як сукупності уявлень про соціальний об’єкт, розуміння його як раціонально-логічне пояснення; прогнозування його станів і процесів), є:
емоційна (емпатія, співчуття, співпереживання);
діяльнісна (поведінкова, конативна);
мотиваційна (відображає ступінь ідентифікації суб’єкта з об’єктом, визначає специфіку діяльнісного і емоційного компонентів та має регулятивний вплив на поведінку суб’єкта через знання про те, як зорієнтований у певних ситуаціях об’єкт сприймання) [[2]].
З іншого боку, в структурі товариської групи визначають:
суб’єкт сприймання (група, особистість);
об’єкт сприймання (група, особистість);
власне процес сприймання;
внутрігрупове сприймання;
зовнішньогрупове сприймання;
безпосередній результат цього процесу — індивідуалізований (груповий) образ соціально значущого об’єкта [[3], с.15].
У залежності від особливостей суб’єктів і об’єктів розглядають такі її різновиди:
внутрігрупове міжособистісне сприймання, специфічними характеристиками якого є сприймання статусу особистості в групі, загальна оцінка особистості чи окремих її рис, сприймання внеску особистості в спільну діяльність;
сприймання особистістю власної групи, її статусно-позиційної і ціннісно-нормативної структури; цілей і завдань спільної діяльності, прогнозування її успішності, референтності тощо;
сприймання особистістю іншої групи як певної цілісності, сприймання різниці між власною та іншою групами тощо;
міжособистісно-міжгрупове сприймання, тобто сприймання певних осіб, що належать до іншої групи;
сприймання групою одного з своїх членів, його прийнятність для групи, оцінка його ділових, комунікативних якостей тощо;
групове сприймання представника іншої групи як особистості, що має неповторні індивідуально-психологічні риси;
міжгрупове сприймання на основі соціальної категоризації (розподілу людей на групи), соціальної ідентифікації (зарахування себе до певної групи чи категорії) тощо;
сприймання групою самої себе (групове самосприймання) як єдиної і унікальної цілісності [[4]].
Така класифікація відображає широке розуміння сприймання соціальної сфери та інших людей, а саме – сприймання і пізнання членами групи, один одного та членів іншої групи; сприймання себе, своєї групи, іншої групи; сприймання групою свого члена і членів іншої групи. При цьому виокремлюються три класи соціальних об’єктів соціальної перцепції: інша людина, група, ширша соціальна спільнота. Відтак, залежно від співвідношення об’єкта і суб’єкта, говорять про міжособистісне сприймання, в якому, в свою чергу, виокремлюють самосприймання і сприймання інших осіб та міжгрупове сприймання [[5]].
До основних характеристик групи відносяться: її склад, структура, групові процеси, норми, цінності, система санкцій. Кожен з елементів може бути по-різному описаний залежно від цілей дослідження. Наприклад, склад групи можна проаналізувати, узявши за основу вікові, професійні або соціальні характеристики. Структуру групи можна розглядати з погляду структури комунікацій, переваг або структури "влади".
Однією з проблем дослідження груп є їх класифікація. Історія соціальної психології свідчить про багатократність спроб створення єдиної класифікації, проте і в даний час існують різні підходи до вирішення цієї проблеми.
Перш за все виділимо лабораторні і природні групи. До перших відносяться групи, що спеціально створюються для виконання експериментальних завдань в лабораторних умовах; до других - групи, що функціонують в реальних життєвих ситуаціях. Це розділення не є абсолютним. Наприклад, якщо в експерименті бере участь реально існуюча група (або її частина), то досить важко віднести її до тієї або іншої категорії. Проте ділення це важливо для соціальної психології, оскільки ставить проблему перенесення тих закономірностей, які отримані в експериментальних умовах, на життєдіяльність реальних груп. Інша пара: організовані (формальні, офіційні) і спонтанні (неформальні, неофіційні) групи. Головна відмінність цих груп полягає в тому, що існування організованих груп задане зовнішньою ситуацією, суспільством, яке створює спеціальні структури для вирішення якихось завдань, а спонтанні групи зароджуються мимоволі, стихійно як в надрах організованих груп, так і поза ними.