На відміну від предмета об'єкти аналізу — це насамперед окремі економічні явища, процеси, проблеми, питання, показники. Усі об'єкти аналізу у своїй сукупності є предметом економічного аналізу. Об'єктами аналізу, наприклад, можуть бути виробнича та комерційна діяльність, наявність і використання ресурсів, якість продукції та прибуток, ритмічність виробництва тощо.
Систематизований перелік об'єктів чи питань аналізу, що вивчаються в курсі, являють його зміст.
І Виникнення та становлення будь-якої науки зумовлюються нагальними потребами господарської практики. Розвиток економічного аналізу спричиняється необхідністю періодичної оцінки стану господарських процесів, загальних результатів і нових напрямів у роботі. При цьому особливий інтерес викликає вивчення всіляких недоліків, непродуктивних витрат, збитків, тобто те, що далі поєднується одним поняттям — резерви. У зв'язку з цим перед економічним аналізом від самого початку було поставлено завдання:
1) оцінка діяльності підприємства, його виробничих та інших підрозділів, окремих явищ і показників;
2) пошук і визначення величини внутрішньогосподарських резервів.
Згодом перед економічним аналізом життя ставило й інші завдання, розв'язання яких сприяло виникненню нових розділів і напрямів у розвитку курсу. Найважливішим завданням є сприяння оперативному управлінню підприємством і поточному контролю, яке, зокрема, започаткувало появу оперативного аналізу.
Останнім часом економічний аналіз використовується в аудиторській практиці і податковою адміністрацією і, отже, може розв'язувати нове завдання — контроль за роботою підприємств і установ усіх форм власності.
У підручниках інколи наводяться ще й інші завдання. Проте при пильному їх вивченні можна побачити, що вони або деталізують зазначені вище, або взагалі є завданнями, які мають розв'язувати інші економічні дисципліни.
Обов'язковою умовою будь-якого матеріального виробництва є забезпеченість відповідними ресурсами. Ощадливе їх використання — повсякденна турбота і обов'язок кожного підприємства. Зменшення питомого витрачання ресурсів на одиницю кінцевої продукції приводить до зростання ефективності суспільного виробництва, поліпшує всі показники самого виробника товарів.
Існує чимало видів ресурсів. Серед них — природні, виробничі, інтелектуальні, фінансові, валютні тощо. Для виробництва придатна така класифікація ресурсів: трудові ресурси, основні засоби і предмети праці. Важливими виробничими ресурсами є простір (земельна площа) і час. Ресурси можуть бути вихідні, природні і похідні, штучні. До останніх належать товарні, інформаційні, фінансові, наукові та ін.
У процесі виробництва ресурси починають взаємодіяти один з одним. Такі взаємодії мають форму факторів (чинників).
Фактор — це рушійна сила будь-якого процесу або -явища, який визначає їх характер та результат. Інакше кажучи, фактор — це причина, яка впливає на певний результат (наслідок). На виробництві мають місце чимало причинно-наслідкових зв'язків, а отже, факторів (чинників), виявлення, вимір і вивчення яких — важливе завдання економічного аналізу.
Фактори класифікують згідно з певними ознаками. Відповідно до простих елементів праці розрізняють трудові і матеріальні фактори. Останні складаються із сировинних, енергетичних, водних, факторів основних засобів тощо. За місцем дії фактори можуть бути внутрішньогосподарські, галузеві, регіональні, народногосподарські. Розрізняють також фактори кількісні і якісні, інтенсивні та екстенсивні, об'єктивні й суб'єктивні, загальні (комплексні) і поодинокі (специфічні), основні та другорядні тощо.
Адже господарська діяльність будь-якого підприємства являє собою ніщо інше, як безперервну зміну форм буття вкладеного ним власного і залученого капіталу. Рух коштів підприємств, постійна зміна активів, у які вони вкладаються, обов’язково пов’язані з виникненням фінансових відносин підприємств як суб’єкта ринкових відносин з постачальниками, покупцями, з державою, з банками, власниками тощо, а також фінансових відносин всередині підприємства з його працівниками, з приводу розподілу основних і оборотних коштів між структурними підрозділами, з приводу використання прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства після сплати податків та інших економічних і соціальних явищ дійсності. Все це дає підставу розглядати всі, без винятку, сторони діяльності підприємства через призму фінансів, фінансового результату, а господарську діяльність підприємства – як фінансову діяльність.
Отже, під фінансово-економічним аналізом діяльності підприємства слід розуміти комплексне вивчення їх функціонування з метою об’єктивної оцінки досягнутих фінансових результатів і виявлення шляхів подальшого підвищення прибутковості (рентабельності) при забезпеченні безпечного рівня ліквідності. (Коробов)
Фінансово-економічний аналіз вивчає економіку підприємства з метою оцінки результатів їх господарської діяльності і використання фінансових ресурсів, причинно-наслідкові зв’язки, які визначають, виявлення резервів і шляхів підвищення ефективності роботи підприємств. Під фінансово-господарською діяльністю у ринковій економіці розуміють діяльність, спрямовану на раціональне використання наявних власних і залучених фінансових ресурсів з максимальним ефектом (який виражається рівнем прибутковості, рентабельності), на управління всіма господарськими процесами у руслі такого спрямування.
У господарській діяльності підприємства відбувається багато різноякісних процесів суспільного виробництва і відтворення, які переплітаються та взаємо обумовлюють один одного. Отже, господарська діяльність – це досить складний об’єкт управління, який вивчається багатьма науками, у тому числі такими економічними науками, як економіка та організація виробництва, фінанси, статистика, бухгалтерський облік та інші. Кожна з них досліджує той чи інший бік господарської діяльності підприємства. В процесі фінансово-економічного аналізу в умовах ринкової економіки вирішуються такі завдання.
По-перше, це об’єктивна і всебічна оцінка досягнутих результатів діяльності підприємства з точки зору їх сумірності з вкладеним капіталом і поточними витратами на ведення господарської діяльності. Оскільки результати фінанси-господарської діяльності будь-якого підприємства в умовах ринкової економіки оцінюються головним чином у термінах прибутковості і рентабельності, у коло аналітичних задач, які розв’язуються в процесі аналізу.
Виконання сформульованого як перше завдання фінансово-економічного аналізу здійснюється паралельно з визначенням рівня дотримання вимог ліквідності як необхідної умови функціонування підприємств у ринковій економіці, яка через об’єктивність законів свого існування не забезпечує жодному суб’єкту господарювання гарантії від банкрутства.
Наступним важливим і найбільш трудомістким завданням фінансово-економічного аналізу є виявлення факторів, які визначили той або інший результат фінансово-господарської діяльності підприємства, їх взаємозв’язків і причинних зв’язків між управлінськими рішеннями, які приймаються у ході виробничого або іншого підприємницького процесу, і досягнутими результатами.
Сформульовані основні завдання фінансово-економічного аналізу діяльності підприємства не вичерпують його змісту. Паралельно розв’язується низка взаємопов’язаних аналітичних задач, критерієм оцінки якості виконання яких є ступінь впливу на прийняття управлінських рішень і досягнення підприємством реальних позитивних зрушень від втілення у життя результатів аналізу.
Водночас економічна ефективність роботи підприємства як головного об’єкта фінансово-економічного аналізу не може оцінюватися без урахування і визначення соціальної спрямованості діяльності підприємств та досягнутих результатів. Цей аспект проблеми, однак, не можна сприймати лише у межах розвитку на підприємстві об’єктів соціальної сфери – спрямування того чи іншого обсягу фінансових ресурсів на будівництво житла, утримання закладів охорони здоровя, освіт, культури тощо. Таке розуміння соціального ефекту діяльності підприємств не є повним і вичерпним. Йдеться про такі соціальні “індуктори”, як вплив організації та результатів роботи підприємства нас творення в колективах атмосфери творчості, здорового трудового суперництва, стимулювання участі кожного працівника в управлінні, у прийнятті господарських рішень тощо.
Питання організації фінансово-економічного аналізу, його інформаційного забезпечення тісно пов’язані з класифікацією аналізу на зовнішній фінансово-економічний аналіз та внутрішній фінансово-економічний аналіз.
Зовнішні фінансово-економічний аналіз призначений для так званих зовнішніх споживачів. Призначення аналітичних матеріалів зовнішнього аналізу визначається виходячи із специфічних потреб перелічених споживачів: контроль за діяльністю підприємства, визначення податкового потенціалу, міри ліквідності та ризику при інвестуванні коштів, перспектив своєчасного повернення боргів. Зовнішній аналіз з огляду на це має досить загальні об’єкти дослідження, а саме: динаміка прибутку і рентабельності, ліквідність, платоспроможність.
Зовнішній фінансово-економічний аналіз орієнтований на публічну, зовнішню офіційну бухгалтерську та статистичну звітність. Його основними інформаційними джерелами виступають насамперед бухгалтерський баланс підприємства, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про майновий стан підприємства, документи податкової звітності. Це відкрита звітна інформація, звідси максимальна відкритість результатів аналізу.