Зведені галузеві кошториси - це об'єднані в один кошторис індивідуальні кошториси однотипних установ, кошториси видатків на централізовані заходи і загальні кошториси міністерств і управлінь виконкомів.
Складання кошторису базується на двох основних параметрах: кількості одержувачів послуг і затверджених нормативах (штатний розпис, ставки та оклади, норми на харчування і т. п).
Усі витрати, що закладаються в кошториси, здійснюються на основі існуючих норм, тарифів, нормативів та видів витрат.
Так, витрати на благоустрій міст і селищ містять у собі витрати на капітальні вкладення та капітальний ремонт, а також на поточне утримання споруд і благоустрій.
Витрати на капітальні вкладення включають у себе затрати капітального характеру, пов'язані з будівництвом шляхів і тротуарів, очисних споруд, газифікацію, електрифікацію тощо. Вони фінансуються як за рахунок бюджету, так і шляхом залучення коштів підприємств, організацій усіх форм власності відповідно до програм, затверджених відповідними радами.
Витрати на капітальний ремонт об'єктів благоустрою проводяться за рахунок бюджету. їх розмір визначається відповідно до встановлених норм за видами видатків. Зокрема, проведення капітального ремонту шляхів, тротуарів, водопроводів, каналізації, вуличного освітлення тощо.
Поточне утримання об'єктів міського благоустрою включає в себе санітарне очищення вулиць і тротуарів, вуличне освітлення тощо. Такі заходи фінансуються за рахунок коштів відповідних бюджетів на підставі кошторисних розрахунків.
Останніми роками відбуваються певні зміни, пов'язані з плануванням бюджетних видатків та здійсненням їх фінансування. Вони виражаються в тому, що змінився підхід у розрахунках бюджетних видатків: від планування, виходячи з мережі бюджетних установ, до формування місцевих бюджетів на основі єдиних нормативів на одного мешканця чи споживача соціальних послуг. Тобто був запроваджений нормативний підхід до розрахунку обсягів видатків місцевих бюджетів.
4.3. Діючий порядок розрахунку дотацій вирівнювання місцевим бюджетам з Державного бюджету України
Як свідчить практика формування та використання доходної і витратної частини бюджетів органів місцевого самоврядування, власних коштів для фінансування витрат не вистачає, тому виникає потреба у проведенні фінансового вирівнювання. У цьому випадку органи місцевого самоврядування отримують дотації Державного бюджету України. Дотації вирівнювання надаються з державного бюджету України:
бюджету АРК; обласним бюджетам; бюджетам міст Києва та Севастополя; бюджетам міст республіканського (АРКрим) та обласного значення; бюджетам районів.
Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним та місцевими бюджетами враховує:
- фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та коригуючі коефіцієнти до них;
- кількість мешканців та кількість споживачів соціальних послуг;
- індекс відносної податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці;
- прогнозний показник кошика доходів місцевих бюджетів;
- прогноз доходів, які враховуються при визначенні обсягів між бюджетних трансфертів для районних бюджетів; - коефіцієнт вирівнювання.
Алгоритм визначення обсягу дотації вирівнювання місцевим бюджетам обчислюється за формулою:
Т = a (V – (D + ΔD), де
Т — обсяг дотації вирівнювання з державного бюджету; а – коефіцієнт вирівнювання, для місцевих бюджетів має значення від 0,6 до 1;
V – розрахунковий обсяг показника видатків місцевих бюджетів;
D — прогнозний показник обсягу доходів (кошик доходів), закріплених за відповідними місцевими бюджетами;
ΔD - розрахунковий обсяг коригування доходів.
Коефіцієнт вирівнювання застосовується при розрахунку обсягу дотації вирівнювання та коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів з метою зміцнення доходної бази бюджетів місцевого самоврядування.
Розрахунок прогнозного показника обсягу доходів (кошика доходів) ( D ), закріплених за місцевими бюджетами, проводиться шляхом застосування індексу відносної податкоспроможності відповідної адміністративно-територіальної одиниці, що визначається на основі звітних даних про фактичні надходження відповідних податків і зборів до цих бюджетів за три останні роки, що передують рокові, в якому формуються показники бюджету на плановий рік.
При цьому враховуються втрати закріплених доходів внаслідок надання пільг платникам податків згідно з рішеннями місцевих рад.
Щоб урахувати депресивність окремих територій, прогнозний показник доходів змінюється на розрахунковий обсяг коригування доходів, який враховує зниження динаміки індексів відносної податкоспроможності.
Індекс відносної податкоспроможності – це коефіцієнт, що визначає рівень податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці порівняно з аналогічним середнім показником по Україні в розрахунку на одного мешканця.
Середньодушовий кошик доходівмісцевого самоврядування
Індекс відносної платоспроможності = ----------------------------------------------------------------------------------------
Середній по Україні обсяг середньодушового кошика доходів
Таким чином , цей індекс показує, наскільки рівень надходжень доходів на певній території в розрахунку на 1 особу населення відрізняється від середнього у країні. Застосування індексів відносної податкоспроможності адміністративно-територіальних одиниць дає змогу здійснити перерозподіл ресурсів усередині бюджетної системи на засадах об’єктивності з використанням формульного підходу для проведення фінансового вирівнювання.
Розрахункові показники обсягів видатків місцевих бюджетів (V) визначаються:
- окремо для кожної галузі (управління, освіта, охорона здоров'я і т.д.);
- виходячи із загальних ресурсів зведеного бюджету України і місцевих бюджетів;
- враховуючи першочерговість соціальних видатків;
- на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості (тобто гарантованих державою в межах наявних бюджетних ресурсів рівнів фінансового забезпечення, повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів місцевого самоврядування, що використовуються для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів) та коригувальних коефіцієнтів до них;
- з урахуванням кількості мешканців та кількості споживачів соціальних послуг.
При розрахунку видатків місцевого бюджету враховуються такі основні види витрат:
1. На утримання органів управління:
- чисельність працівників органів управління залежно від чисельності населення області (міста);
- співвідношення показників обсягів видатків відповідних рівнів бюджетів на цю мету.
2. На охорону здоров'я:
- чисельність населення адміністративно-територіальної одиниці;
- співвідношення обсягів даних видатків між місцевими бюджетами окремих видів;
- коригувальні коефіцієнти до фінансових нормативів бюджетної забезпеченості, які враховують співвідношення видатків на заробітну плату в загальній сумі видатків місцевих бюджетів, вікову структуру населення, надання послуг відомчими закладами охорони здоров'я.
3. На освіту:
- загальний обсяг ресурсів бюджету на фінансування освітянської галузі;
- фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на одного учня;
- наведений контингент учнів різних типів загальноосвітніх навчальних закладів.
4. На соціальний захист і соціальне забезпечення: - загальний обсяг ресурсів бюджету на цю мету;
- фінансовий норматив бюджетної забезпеченості; - контингенти одержувачів соціальних виплат.
5. На культуру і мистецтво:
- чисельність населення адміністративно-територіальної одиниці; - фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на одного жителя.
6. На фізичну культуру і спорт:
- чисельність населення адміністративно-територіальної одиниці;
- фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на одного жителя;
- частка видатків на фізичну культуру і спорт певної групи місцевих бюджетів у загальній сумі видатків на фізичну культуру та спорт усіх місцевих бюджетів.
7. На інші заходи:
- в залежності від завдань, які планується вирішити.
Порядок фінансування бюджетних видатків передбачає;
1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису;
2) затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних кошів;
3) дотримання бюджетних зобов'язань;
4) отримання товарів, робіт та послуг від підрядників;
5) здійснення платежів за отримані товари, роботи та послуги;
6) використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.
4.4. Програмно-цільовий метод планування бюджету
На даний час в Україні планування місцевих бюджетів здійснюється за допомогою програмно-цільового методу.
Бюджетна програма – це систематичний перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиних мети і завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.
Цей метод планування бюджету дає можливість спрямовувати бюджетні кошти відповідно до пріоритетів суспільного розвитку.
Процес програмно-цільового планування включає такі етапи:
1. Стратегічне планування:
- визначення довго- та середньострокових цілей;
- відбір першочергових програм, виходячи з фінансових можливостей; - прийняття програмних документів органів влади.
2. Формування програм:
- розробка, аналіз і відбір програм, визначених у програмних документах;
- розробка розпорядниками бюджетних коштів короткострокових і середньострокових програм і завдань, які вони повинні реалізувати.