Смекни!
smekni.com

Підвищення ефективності інноваційної діяльності в умовах ВАТ "Дніпропетровський лакофарбовий завод" (стр. 12 из 22)

де Bt – доходи проекту за рік t;

Ct – витрати на проект на рік t;

i – ставка дисконту;

n – тривалість проекту.

Основна перевага ЧТВ полягає в тому, що всі розрахунки проводяться на основі грошових потоків, а не чистих доходів. Окрім того, ефективність інноваційного проекту можна оцінити шляхом підсумування ЧТВ, його окремих підпроектів. Це, дуже важлива властивість, яка дає змогу використовувати ЧТВ як основний показник при аналізі проекту. Основний недолік ЧТВ полягає в тому, що її розрахунок вимагає детального розгляду майбутніх грошових потоків період реалізації проекту. Часто робиться припущення про постійність ставки дисконту.

Інший показник ефективності – внутрішня ставка рентабельності (ВСР) – дорівнює ставці дисконту, при який сумарні дисконтовані вигоди дорівнюють сумарним дисконтовим витратам, тобто ВСР є ставкою дисконту, при якій ЧТВ проекту дорівнює нулю. ВСР дорівнює максимальному проценту за позиками, який можна платити за використанні необхідних ресурсів, залишаючись при цьому на беззбитковому рівні. Розрахунок ВСР проводиться методом послідовних наближень величини ЧТВ до нуля при різних ставках дисконту:

(2.4)

На практиці визначення ВСР найчастіше проводиться за допомогою формули:


(2.5)

де А – величина ставки дисконту, при якій ЧТВ позитивна;

В – величина ставки дисконту, при якій ЧТВ негативна;

а – величина позитивної ЧТВ, при величині ставки дисконту А;

в – величина негативної ЧТВ, при величині ставки дисконту В.

Якщо значення ВСР проекту для підприємств є більшим за існуючу ставку дисконту, і більшим за ВСР альтернативних проектів з урахуванням ризику, то проект може бути прийнятим підприємством для впровадження.

Найголовнішими труднощами, які виникають при застосуванні ВСР, є такі:

- не можливо дати однозначну оцінку ВСР проектів, у яких зміна знаку ЧТВ відбувається більше одного разу;

- застосування ВСР неможливе для вибору альтернативних проектів відмінного масштабу, різної тривалості та необнакових часових відрізків.

Критерій ВСР може бути використаний для демонстрації того, наскільки можливе збільшення витрат без перетворення проекту на економічно непривабливий. ВСР є відношенням дисконтованих вигід до дисконтованих витрат.

Критерій вибору проектів полягає в тому, щоб вибрати всі незалежні проекти з коефіцієнтами ВСР, більшими або рівними одиницями. При застосуванні цього критерію слід враховувати, що коефіцієнт ВСР має такі недоліки:

- може давати неправильне ранжування за перевагою незалежних проектів;

- не показує фактичної величини чистих доходів.

Основна перевага цього критерію полягає в можливості швидкого з’ясування його значень для оцінки впливу на результати проекту рівнів ризику та непевностей.

Ще один показник ефективності інновації – індекс прибутковості (ІП) – є відношенням суми ефекту (різниця доходу і поточних витрат) до величини інвестицій:

(2.6)

ІП тісно пов’язаний з ЧТВ. Якщо ЧТВ позитивна, то й ІП > 1, і навпаки: якщо ІП > 1, проект – ефективний, якщо ІП < 1 – неефективний.

Строк окупності проекту вказує на кількість років, потрібних для відшкодування капітальних витрат проекту з чистих сумарних доходів від його реалізації. Коли порівнюються два чи більше проектів, перевага звичайно надається проектам з найкоротшим періодом окупності. Підприємству проект доцільно прийняти, якщо початкові інвестиції у проект окупаються менше, ніж за період окупності.

Головна перевага цього показника – його простота. Не треба забагато зусиль, щоб визначити, за скільки років окуповуються початкові витрати. Для відбору взаємно виключних проектів застосовіється ЧТВ. Наявність високого ступеня непевності робить доцільним використання показника строку окупності. Якщо треба швидко оцінити ризик, використовують період окупності, щоб побачити, чи окупиться інвестований капітал за прийнятий період часу. Проекти з коротшим періодом окупності є менш резикованими. Головний недолік показника періоду окупності полягає в тому, що він зовсім не враховує грошові потоки після того, як початкові інвестиції вже окупились. Через це використання періоду окупності не можна вважати досконалим підходом для оцінки доцільності інвестицій в інновації.

3.2 Розрахунок інвестиційних проектів

3.2.1 Характеристика інноваційних проектів

Проект 1. Технологічне переоснащення виробництва.

Основну задачу лакофарбових підприємств з урахуванням сучасних концепцій логістики можна сформулювати в такий спосіб: виробництво повинне забезпечувати випуск ЛФМ для покрить з високими експлуатаційними властивостями заданого відтінку кольору при оптимальних умовах (швидкість виконання замовлення, відтворюваність відтінку кольору) у необхідному місці за оптимальною ціною для конкретного покупця в потрібний час. В останні роки все більша увага приділяється колірним характеристикам ЛФМ.

Існуючі способи промислової організації виробництва пігментованих ЛФМ (емалей, фарб) можна розділити на одержання ЛФМ на основі:

- многопігментних емалей, фарб (I спосіб);

- базових пігментних паст (II спосіб).

Розглянемо коротко кожний з цих способів. При першому способі всі необхідні для одержання необхідного кольору готового ЛФМ пігменти завантажують у відповідне устаткування відповідно до рецептури, змішують з розчином лаку і диспергирують. По завершенні процесу диспергіровання пігментів у ЛФМ отриманого кольору вводять необхідні добавки. Потім ЛФМ фільтрують і фасують у тару. Ця технологія виробництва ЛФМ рентабельна в тому випадку, якщо на підприємстві випускаються великі обсяги ЛФМ обмеженої кількості відтінків (не більш десяти) і до кольору готового ЛФМ, а також до його відтворюваності при виробництві наступної партії не пред'являються високі вимоги.

У сучасних умовах гама квітів лакофарбових покрить з урахуванням споживчого попиту перевищує 100 тис. відтінків, і виробники ЛФМ постійно суперничають між собою, безупинно розробляючи і пропонуючи всі нові кольори, щоб залучити потенційних клієнтів.

Останнім часом в Україні успішно застосовується інша технологія одержання готових пігментованих ЛФМ - з використанням базових пігментних паст (II спосіб). При даному способі організації виробництва випускається обмежена кількість пігментних паст (як правило, не більш тридцяти), причому кожна з них має свій визначений колір, відтворюваність якого від партії до партії строго контролюється. При цьому готовий ЛФМ необхідної якості виходять змішанням однієї або декількох базових пігментних паст відповідно до розробленого для даного виду ЛФМ рецептурною базою, що містить інформацію про пропорції змішання пігментних паст для одержання ЛФМ необхідного кольору. Доповненням до рецептурної бази служить картотека колірних зразків, що ілюструють колір готового ЛФМ, якому можна одержати при використанні визначених пропорцій змішування базових пігментних паст. Виробництво пігментованих ЛФМ на основі базових пігментних паст дозволяє автоматизувати процес підбора кольору готового ЛФМ і забезпечити випуск багатобарвних ЛФМ у будь-якому обсязі: від 100 м до десятків тонн. Ще одна перевага даного способу - одержання ЛФМ визначеного кольору відповідно до розробленої рецептури може бути згодом багаторазово відтворене з високою точністю.

Необхідно відзначити, що спосіб виробництва ЛФМ із застосуванням базових пігментних паст має наступні економічні і технологічні переваги:

- зменшення витрат виробництва при виготовленні невеликих партій ЛФМ (до 500-700л);

- зниження потреби в технологічному устаткуванні більш ніж у 2 рази;

- прискорення обороту запасів сировини, матеріалів і готової продукції на складі;

- скорочення часу використання замовлень;

- зменшення числа рекламацій від споживачів при випуску ЛФМ нестандартних квітів.

Варто звернути увагу на те, що цей спосіб заснований на строгому многоетапному контролі якості пігментних паст: стабільності відтінку кольору і його насиченості для кожної пігментної пасти від партії до партії, сталості складу і властивостей. Гарантією стабільної якості пігментних паст, безсумнівно, є висока культура виробництва, повна автоматизація виробничого процесу а також вибір надійних постачальників сировини і матеріалів, що забезпечують сталість властивостей пігментних паст. Це дозволило більшості підприємств, що випускають пігментовані ЛФМ на основі базових пігментних паст, успішно пройти сертифікацію відповідно до міжнародного стандарту якості.

Для оптимізації економічної ефективності необхідно широко використовувати сучасні системи планування потреб підприємства в сировині і матеріалах, планування завантаження виробничих потужностей. Слід зазначити, що одним з найбільш важливих факторів даних систем, що забезпечують функціонування, є прогноз попиту споживачів на продукцію, що випускається: чим точніше він буде, тим менше будуть надлишки готової продукції на складі і витрати на її збереження або навпаки, тим менше буде дефіцит продукції і відповідно, утрати прибутку через відсутність необхідної продукції в потрібному місці в необхідний час. При цьому варто точно з'ясувати рівень попиту на необхідний товар визначеної марки й у визначеному упакуванні, що значно ускладнює прогнозування і, як наслідок, знижує його економічну ефективність.

Технологічний процес одержання готового ЛФМ цим способом включає двох стадій:

1. виробництво базових пігментних паст;

2. одержання готового ЛФМ відповідно до вимог замовника шляхом змішування паст відповідно до рецептурної бази безпосередньо на заводському складі, у пунктах оптового і роздрібного продажів.