Смекни!
smekni.com

Підвищення ефективності інноваційної діяльності в умовах ВАТ "Дніпропетровський лакофарбовий завод" (стр. 5 из 22)

По-друге, у деяких галузях НТП, постійно стимулюємий ринковим механізмом, чисто з технологічної точки зору вимагає розгортання великомасштабного виробництва, що згодом приводить до зменшення кількості фірм, що одночасно функціонують на ринку, тобто природною монополізацією ринку, а, отже, і до зниження ролі «здорової» конкуренції в прискоренні НТП.

По-третє, нездатність ринку адекватно реагувати на зовнішні ефекти так називані екстерналії, що являють собою витрати і вигоди, зв'язані з виробництвом або споживанням визначених інновацій, але, що випадають на частку осіб, що не є учасниками конкретної угоди.

По-четверте, ізольоване здійснення інновацій в окремих випадках приводить до істотних утрат як для конкретних фірм, так і для економіки в цілому, при цьому багато інновацій є прибутковими лише при значних масштабах їхньої реалізації, тому вони можуть виявитися економічно не ефективними для ряду суб'єктів господарювання, що гостро бідують у них, однак маючих обмежену виробничу базу або лімітований ринок збуту. Крім того окремі інноваційні проекти взагалі не можуть бути реалізовані на комерційній основі (наприклад, проекти, спрямовані на задоволення потреби суспільства в цілому – оборона, соціальні блага, екологія і т.д.).

По-п'яте, в окремих випадках висока вартість нових видів продукції і послуг робить їх недоступними для масового споживача, що, у кінченому рахунку, може негативно позначитися на темпах поширення.

Зазначені й інші проблеми, зв'язані зі здійсненням інновацій, а також важлива їхня роль у розвитку сучасного суспільства свідчать про те, що сьогодні, коли спочатку необхідно перебороти існуючу інертність вітчизняних суб'єктів, що хазяюють, і забезпечити поява довгострокових перспектив прискореного інноваційного розвитку економіки, роль держави в керуванні інноваційними процесами є важливою і безперечною. При цьому найбільш результативна модель регулювання інноваційних процесів передбачає ефективне сполучення ринкових механізмів попиту та пропозиції з механізмами розумного державного втручання. При цьому всі регулюючі функції держави в інноваційній сфері з визначеним ступенем умовності можна розділити на дві основні групи:

- забезпечуючі подальше ефективне становлення і розвиток ринкових відносин (спрямовані на формування нормативно-правової бази функціонування ринкового господарства, а також стимулювання і захист «здорової» конкуренції як важливої рушійної сили і т.д.);

- що доповнюють і коректують дії ринкових механізмів (спрямовані на перерозподіл доходів і деяких ресурсів, стимулювання економічного росту, забезпечення економічної стабільності і т.д.).

Немаловажним є те, що поступово, у міру подальшого розвитку ринкових відносин в Україні, державний вплив на науково-технічну й інноваційну сфери повинне трансформуватися, здобуваючи характер координації і загального регулювання. Саме тому сучасна проблема активізації інноваційної діяльності вітчизняних суб'єктів господарювання не може бути вирішена тільки за допомогою старих підходів, головним чином заснованих на повній централізації функцій керування і регулювання НТП, а також розгляді окремих підприємств у ролі безпосередніх виконавців і користувачів бюджетних засобів. У цьому зв'язку сьогодні, коли в результаті ринкових трансформацій центр ваги в прийнятті рішень про здійснення інноваційних змін перемістився на рівень окремих підприємств і інших власників капіталу, усі форми впливу держави на інноваційні процеси повинні здійснюватися в рамках ефективної політики, що відповідає новим економічним і соціально-політичним реаліям, а також сприятливому виведенню економіки країни з затяжної кризи і забезпечення стабільного її росту.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

У першому розділі були розглянуті теоретичні аспекти економічного обґрунтування інноваційних проектів.

Слід зазначити, що питання визначення економічної доцільності реалізації нововведень детально розглядалося багатьма дослідниками як вітчизняними, так і закордонними. Однак сьогодні досить складно привести точний методологічний апарат щодо зазначеного вище, оскільки підходи, що традиційно склалися в централізованій-плановій економіці, найчастіше є неадекватними, а існуючий світовий досвід вимагає попереднього переробки з урахуванням специфіки національної економіки. Усе це обумовлює потреба надалі дослідженні питань здійснення економічного обґрунтування інноваційних проектів.

Узагальнюючи вищевикладене, слід зазначити, що питання економічного обґрунтування нововведень завжди займали важливе місце в інноваційному менеджменті. Однак кардинальна зміна умов господарювання (придбання підприємствами більшої самостійності, посилення індивідуальної відповідальності за економічні наслідки реалізації нововведень, а також наявність твердого дефіциту інвестицій), з одного боку, обумовило посилення ролі цього етапу інноваційного процесу в ході формування і наступного прийняття управлінських рішень, а з іншої визначило необхідність його удосконалювання з метою забезпечення відповідності сучасним вимогам. При цьому важливість і складність аналізованого об'єкта визначають доцільність використання комплексного підходу до проведення заглибленого дослідження. У цьому зв'язку, перш ніж формувати рекомендації з економічного обґрунтування нововведень, необхідно попередньо розглянути цілий ряд важливих питань, успішний дозвіл яких буде сприяти підвищенню об'єктивності й ефективності розроблювальних рекомендацій. У числі таких питань: визначення ролі економічного обґрунтування нововведень, аналіз діючої державної інноваційної політики в Україні, а також дослідження сутності і специфіки інноваційного процесу.

Розвиток ринкових відносин в Україні сприяє формуванню переважної орієнтації вітчизняних суб'єктів господарювання на економічні результати своєї діяльності. Саме це прагнення, посилене іншими аспектами (соціальну, екологічними, політичними і т.д.), значною мірою визначає їхню економічну активність, у тому числі й інноваційну. У цьому зв'язку істотне підвищення останньої може бути забезпечено тільки за допомогою цілеспрямованої мотивації суб'єктів господарювання до здійснення інноваційної діяльності, що забезпечує можливість одержання надприбутку (або максимізації розміру прибутку, що знімається з одиниці інвестованого капіталу) за допомогою успішного використання різного роду "нових комбінацій" інновацій.

2 АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Характеристика підприємства і цого положення на ринку лакофарбової продукції України

Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський лакофарбовий завод» створено в 1994 році шляхом викупу орендованого підприємства «Дніпропетровський лакофарбовий завод імені Ломоносова», 73% акцій якого належить колективу підприємства.

Власність колективна, частки державної власності немає. Загальна чисельність працюючих складає зараз 956 чоловік.

Основними видами діяльності, є виробництво і продаж лакофарбових матеріалів.

Номенклатура продукції, що випускається:

- лаки на конденсаційних смолах,

- ґрунти й емалі на конденсаційних смолах,

- лаки, емалі на ефірах целюлози,

- емалі на полимерсмолах,

- фарби водоэмульсіонні,

- оліфа,

- розчинники.

Таким чином, ВАТ «ДЛФЗ» сьогодні є підприємством, здатним забезпечити випуск широкого спектра лакофарбових матеріалів. Можна сказати, що завод володіє на території України сьогодні визначеною перевагою, стосовно інших учасників ринку ЛФМ у плані присутності у своєму асортименті специфічної продукції: це всілякі хімстійкі матеріали, різні ґрунти, лаки, емалі також цинкові біліла.

ВАТ «ДЛФЗ» є також основним постачальником сировини для багатьох лакофарбових підприємств країни, оскільки робить напівфабрикатні лаки у великих обсягах, що надалі використовуються як сировина для виробництва емалей. Вміло оперуючи даними перевагами підприємство може захистити себе від надмірної конкуренції на внутрішньому ринку.

Основні компоненти для виготовлення лакофарбової продукції виробляються на Україні. Підприємство купує сировину переважно вітчизняного виробництва (до 80%), інше (20%) імпортного виробника[8].

Підприємство випускає в рік у середньому 39 тис.т лакофарбових матеріалів при використанні виробничої потужності 40%. Виробничі потужності заводу розраховані на випуск 80 тис.т продукції в рік, що складає 45% потреби вітчизняного ринку. Почасти, це відбувається через розвал економіки в Україні й інших країнах СНД, зупинки багатьох виробництв, що споживали вироблену заводом продукцію, особливо спеціального призначення.

Виробництво продукції можна розбити на дві групи: лакофарбові матеріали для промисловості і товари народного споживання в дрібній фасовці. Частка товарів народного споживання в загальному обсязі виробництва складає більш 80%.

ВАТ «ДЛФЗ» випускає більш 80 видів продукції для машинобудівної, приладобудівної, меблевої, будівельної й іншої галузей промисловості. Продукція ВАТ «ДЛФЗ» фасується в металеві барабани по 40 кг- 70 кг для промислового призначення і у банки по 0,9 кг- 3 кг для товарів народного споживання. Продукція заводу набула широкого застосування в побуті.

В таблиці 2.1. наведена схема основних виробничих цехів та продукції, яку кожен з них виробляє.

Таблиця 2.1 - Характеристика основних цехів підприємства і продукції

Найменування цеху

Найменування продукції, що випускається
Цех лаків на кондсмолах (ЦЛКС) Лаки на конденсаційних смолах:ПФ-170,ПФ-053 ПФ-060, ГФ-95, КФ-965, оліфа ДО-4 і ін.
Цех емалей на кондсмолах (ЦМЭ) Емалі на конденсаційних смолах: ПФ-115, ПФ-266, ПФ-218, ПФ-133, АС-182, МЛ-165 і ін.
Цех лаків і емалей на ефірах целюлози і полімерах-смолах (ЦСЛЛ) Емалі, лаки на полімер - смолах і ефірах целюлози - лак НЦ- 218, лак паркетний «АЛМАЗ», емаль НЦ-132, смывка ВЛ-01 і ін.
Цех виготовлення розчинників (ЦИР) Розчинники - 646, Р-5, РС-2 і ін.
Цех водоэмульсионных фарб (ЦВЭК) Фарби водно-дисперсионные-ВД-ВА-224,ВД-АК-112, паста «КОЛЕР»,фарба «ДАХАКРИЛ» і ін.

Цех металевої тари

Банки металеві, барабани сталеві
Цех цинкового білила (ЦЦБ)

Белила цинкові сухі муфельні - БЦО м

Велика увага приділяється екологічно чистим лакофарбовим матеріалам, що застосовуються для внутрішньої обробки по гипсокартону, для захисту і декоративної обробки фасадів будинків, дахів і т.д. Продукція заводу цілком відповідає вимогам європейського рівня якості, користається великим попитом не тільки в Україні, але й у країнах СНД і далекого зарубіжжя. З'являється усе більше замовників з Казахстану, Білорусії, Молдови, хоча в цих країнах маються власні виробники.