- включення у вартість продукції та послуг, ціни на які регулюються, фактично невиконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт);
- застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання.
Державна інспекція контролю за цінами Міністерства економіки України, державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі на підставі проведених ними перевірок і матеріалів перевірок, здійснених фінансовими та іншими контрольними органами, приймають рішення про вилучення суми, необґрунтовано одержаної суб'єктами господарювання внаслідок порушення державної дисципліни цін, і застосовують штрафні санкції. Рішення складається за формою у трьох примірниках, один з яких направляється порушнику, другий залишається у справах органу державного контролю за цінами, який прийняв це рішення.
4.3 Здійснення державного контролю за ціноутворенням на підприємстві
Державна інспекція з контролю за цінами в області - територіальий орган Держцінінспекції - урядового органу державного управління в складі Міністерства економіки.
Відповідно до Закону № 507 контроль за дотриманням державної дисципліни цін здійснюється вповноваженим Кабінетом Міністрів України органом, а саме Державною інспекцією по контролі за цінами (Положення № 1819). Держінспекція підзвітна й підконтрольна Міністерству економіки.
Відповідно до даного документа посадові особи Державної інспекції по контролі за цінами наділені досить серйозними повноваженнями, зокрема , вони мають право:
- проводити перевірки бухгалтерських книг, звітів, калькуляцій і інших документів, пов'язаних з формуванням, установленням і застосуванням цін і тарифів, а також знайомитися з установчими документами й свідченням про державну реєстрацію й т.п. ;
- одержувати від підприємств письмові пояснення, довідки, документи з питань, що виникають під час перевірки порядку формування, установлення й застосування цін, а також документи, що підтверджують економічну обґрунтованість цін (тарифів) на товари, роботи й послуги;
- обстежити у встановленому порядку виробничі, складські, торговельні й інші приміщення, які використовуються для виготовлення, зберігання й реалізації товарів і сировини, організації й надання послуг;
- вимагати від керівників і інших посадових осіб усунення виявлених порушень порядку формування, установлення й застосування цін і тарифів;
- проводити перевірку правильності розрахунків щодо застосування цін, на які уведене державне регулювання;
- ухвалювати рішення щодо застосуванні до порушників фінансових санкцій і т.п.
У відповідності зі статтею 14 Закону № 507 у бюджет стягується вся необґрунтовано отримана підприємством у результаті порушення державної дисципліни цін сума виторгу. Крім того, у позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у дворазовому розмірі необґрунтовано отриманої суми виторгу. Сума необґрунтовано отриманої підприємством виторгу, що підлягає вилученню в бюджет, визначається як різниця між фактичним виторгом від реалізації і її вартістю за цінами й тарифами, сформованим відповідно до законодавства. Дані суми списуються з рахунків підприємств і організацій у банківських установах за рішенням суду. Порядок застосування зазначеної санкції встановлений Інструкцією № 298.
Підставою для ухвалення рішення про застосування фінансових санкцій є акт перевірки, що складається співробітниками Держінспекції. У такому акті обов'язково повинні бути зазначені нормативні документи, вимоги яких були порушені, наведене обґрунтування порушення, механізм його здійснення. В акті повинна бути зафіксована сума необґрунтовано дорученого виторгу, що супроводжується розрахунками з посиланнями на первинні документи бухгалтерського обліку. До акту можуть додаватися копії цих документів.
Акт перевірки підписується посадовими особами держінспекціїи, а також представниками підприємства. У випадку якщо останні не згодні з фактами, які викладені в акті, вони можуть зробити запис про свої заперечення й одночасно подати письмові пояснення й підтверджувальні їхні заперечення документи. У випадку відмови посадових осіб об'єкта, що перевіряється, підписати акт, що перевіряють роблять у ньому відповідну оцінку.
Якщо факти завищення цін і тарифів установлені суб'єктом господарювання самостійно й при цьому суми необґрунтовано отриманого виторгу повернуті споживачам або перераховані в дохід відповідного бюджету до початку перевірки, то такі порушення не розглядаються як порушення державної дисципліни цін. При цьому початком перевірки вважається дата, зазначена в акті. Якщо ж порушення були виявлені іншими контролюючими органами (наприклад, співробітниками податкової служби), такі органи повинні передати Держінспекції відповідні матеріали для ухвалення рішення про изьятии сум економічних і фінансових (штрафних) санкцій, адже такі рішення можуть прийматися й на підставі матеріалів перевірок, здійснених іншими контролюючими органами.
У випадку невиконання рішення, відхилення претензії або залишення її без відповіді Держінспекція в 30- денний строк подає позов у місцевий господарський суд про примусове стягнення сум санкцій.
Небезпека фінансових втрат для підприємства, що порушили встановлений порядок використання регульованих цін, загрожує не тільки з боку контролюючих органів, але й з боку покупців, які придбали товар за завищеною ціною. Відповідно до статті 14 Закону № 507 підприємства, організації й інші юридичні й фізичні особи мають право оскаржити в суді порушення порядку встановлення цін і вимагати відшкодування заподіяних їм збитків.
Крім того, відповідно до Закону № 507 особи, винні в порушенні порядку встановлення й застосування цін і тарифів, залучаються до адміністративної або кримінальної відповідальності. За непредставлення декларації посадовим особам загрожує адміністративний штраф. У відповідності зі статтею 1652 Коап порушення порядку формування, установлення й застосування цін і тарифів, а також знижок, націнок, доплат до них спричиняє накладення штрафу на посадових осіб у розмірі від 5 до 10 нмдг* (85-170 грн.). Ті ж дії, зроблені особами, які протягом року вже були оштрафовані за даний вид порушень, спричиняють накладення штрафу в розмірі від 10 до 15 нмдг (170-255 грн.).
Невиконання ж посадовими особами підприємства законних вимог органів госценинспекции по усуненню порушень порядку формування й застосування цін загрожує їм штрафом у розмірі від 9 до 18 нмдг (153-306 грн.).
25 лютого 2010 р. Держінспекцією з контролю за цінами на підприємстві було завершено перевірку з дотримання порядку застосування цін і тарифів. Порушень виявлено не було.
5. Напрямки перетворень у системі ціноутворення на ВАТ "Тера"
5.1 Основні рекомендації по вдосконаленню ціноутворення на підприємстві
Стратегія обґрунтування цін на підприємствах базується на різних принципах.
1. Забезпечення відповідності напрямків і змісту цінової політики напрямкам і змісту економічної політики підприємства загалом. Цінова політика є складовою загальної економічної політики підприємства, тому мета та завдання їх мають бути однакові, причому цінова політика залежить від економічної політики підприємства. Крім того, цінова політика має доповнювати і конкретизувати економічну політику підприємства з урахуванням насамперед життєвого циклу товару та підприємства.
2. Цінова політика має формуватись з урахуванням кон'юнктури ринку відповідних товарів і змін, що відбуваються. Це дає змогу визначити відповідний сегмент ринку, на якому діє виробник, характер зміни цього сегмента та цін, що йому відповідають.
З. Цінова політика має розроблятись виходячи з видів і форм збуту, кількості каналів збуту, форми реалізації товарів кінцевим споживачам. При різних формах і напрямках реалізації цінової політики необхідно враховувати як споживачів (оптових посередників, роздрібні торговельні підприємства, населення), так і форми розрахунку за товар (попередня оплата, кінцева оплата, надання товарного кредиту), а також якість виробу.
4. Гнучкість політики ціноутворення. В умовах насиченості ринку, особливо споживчих товарів, виробник повинен швидко реагувати на зміни кон'юнктури ринку. Це досягається застосуванням різних знижок ш товару для різних споживачів. А це, у свою чергу, дає змогу знижувати ціну й підвищувати її стимулюючу роль в умовах ринкової економіці.
5. Розробка цінової політики залежно від якості товару та ступеня його новизни для споживача. Це досягається використанням нових технології, нового обладнання. Але при цьому слід ураховувати об'єктивні причини, що призвели до збільшення собівартості та витрат виробництві зазначимо, що загальна тенденція має розвиватися в бік зменшення ціни.
6. Урахування різних чинників, передусім зовнішніх, що не залежать від підприємства і впливають на його цінову політику. У цьому разі важливо визначити ці чинники і спрогнозувати їх зміни в майбутньому.
В умовах ринкової економіки ціна є одним з найбільш важливих синтетичних показників, що істотно впливають на фінансове становище підприємства. Тому, розраховуючи ціну виробу, підприємці прагнуть до того, щоб вона була оптимальної з погляду відповідності інтересам власника й ринку.
Рівень установлюваної підприємством ціни на продукцію багато в чому визначається тим, які цілі ставить підприємство на найближчий час і перспективу. Найпоширенішими є наступні цінові стратегії підприємства:
- збереження стабільного положення на ринку при помірній рентабельності;
- одержання надприбутку шляхом "зняття вершків" з ринку;
- витиснення конкурентів;
- забезпечення виживаності в умовах ринку й запобігання банкрутства;