Смекни!
smekni.com

Теоретичні основи аналізу фінансового стану підприємства (стр. 7 из 24)

Ïàñèâè áàëàíñó ãðóïóþòü ïî ñòóïåíю òåðìiíîâîñòi ¿õíüî¿ îïëàòè:

Ï1) íàéáiëüø òåðìiíîâi çîáîâ'ÿçàííÿ - äî íèõ відносяться êðåäèòîðñüêà çàáîðãîâàíiñòü (ñòàòòi розділу IIІ ïàñèâó áàëàíñó “Ðîçðàõóíêè òà iíøi ïàñèâè”), a òàêîæ ïîçè÷êè, íå ïîãàøåíi в òåðìií. Ó ñêëàäi íàéáiëüø òåðìiíîâèõ çîáîâ'ÿçàíü ïîçè÷êè äëÿ ðîáiòíèêiâ òà ñëóæáîâöiâ âðàõîâóþòüñÿ ëèøå a ðîçìiði ïåðåâèùåííÿ їх íàä ðîçìiðîì ðîçðàõóíêiâ iç ðîáiòíèêàìè ïî îòðèìàíèì íèìè ïîçè÷êàì - öå ïåðåâèùåííÿ îçíà÷ຠâèêîðèñòàííÿ öiëüîâèõ ïîçè÷îê áàíêó íå ïî ïðèçíà÷åííþ i òîìó ïîâèííî áóòè çàáåçïå÷åíå íàéáiëüø ëiêâiäíèìè àêòèâàìè äëÿ òåðìiíîâîãî ïîãàøåííÿ;

Ï2) êîðîòêîñòðîêîâi ïàñèâè - êîðîòêîñòðîêîâi êðåäèòè i ïîçèêîâi çàñîáè;

Ï3) äîâãîñòðîêîâi ïàñèâè - äîâãîñòðîêîâi êðåäèòè i ïîçèêîâi çàñîáè;

Ï4) ïîñòiéíi ïàñèâè - ñòàòòi ðîçä³ëó1 ïàñèâó áàëàíñó “Äæåðåëà âëàñíèõ çàñîáiâ”. Äëÿ çáåðiãàííÿ áàëàíñó àêòèâó i ïàñèâó ðåçóëüòàò äàíî¿ ãðóïè çìåíøóºòüñÿ íà ñóìó iììîáiëiçàöi¿ îáîðîòíèõ êîøòiâ ïî ñòàòòÿõ ðîçäіëó III àêòèâó i величини ïî ñòàòòi “Âèòðàòè ìàéáóòíiõ ïåðiîäiâ” розділу II àêòèâó.

Äëÿ âèçíà÷åííÿ ëiêâiäíîñòi áàëàíñó âàðòî çiñòàâèòè ðåçóëüòàòè ïðèâåäåíèõ ãðóï ïî àêòèâу i ïàñèâó. Áàëàíñ вважається àáñîëþòíî ëiêâiäíèì, ÿêùî ìàþòü ìiñöå ñïiââiäíîøåííÿ:

А1>=П1 А2>=П2 А3>=П3 А4<=П4

Âèêîíàííÿ ïåðøèõ òðüîõ íåðiâíîñòåé iç íåîáõiäíiñòþ ñïðè÷èíÿº âèêîíàííÿ i ÷åòâåðòî¿ íåðiâíîñòi, òîìó ïðàêòè÷íî iñòîòíèì º çiñòàâëåííÿ ðåçóëüòàòiâ ïåðøèõ òðüîõ ãðóï ïî àêòèâу i ïàñèâó. ×åòâåðòà íåðiâíiñòü íîñèòü õàðàêòåð, тієї, “що балансує”, i â òîé æå ÷àñ âîíа ìຠãëèáîêèé åêîíîìi÷íèé çìiñò: éîãî âèêîíàííÿ ñâiä÷èòü ïðî äîòðèìàííÿ ìiíiìàëüíî¿ óìîâè ôiíàíñîâî¿ стійкості - íàÿâíîñòi â ïiäïðèºìñòâà âëàñíèõ îáîðîòíèõ êîøòiâ.

У випадку, коли одне або декілька нерівностей мають знак, протилежний зафіксованому в оптимальному варіанті, ліквідність балансу в більшому або меншому ступені відрізняється від абсолютної. При цьому нестача засобів по одній групі активів компенсується їх надлишком по іншій групі, хоча компенсація при цьому має місце лише по вартісному розмірі, оскільки в реальній платіжній ситуації менше ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.

Перспективна ліквідність являє собою прогноз платоспроможності на основі порівняння майбутніх надходжень і платежів (із який у відповідних групах активу і пасиву подана, звичайно, лише частина, тому прогноз достатньо наближений).

Проведений по викладеній схемі аналіз ліквідності балансу є наближеним і з тієї причини, що відповідність ступеня ліквідності активів і термінів погашення зобов'язань у пасиві намічено орієнтовно. Це обумовлено обмеженістю інформації, якої розташовує аналітик, що проводить зовнішній аналіз на основі бухгалтерської звітності. Для уточнення результатів аналізу потребуваються тому спеціальні методи, що коректують показники поданої методики. У 20-е роки в аналітичній практика використовувався метод нормативів знижок. За допомогою нормативів знижок здійснювався перерозподіл розмірів балансових статей між групами активів і пасивів у відповідності із середньостатистичними оцінками ліквідності активів і термінів погашення зобов'язань.

Зіставлення результатів першої групи по активі і пасиву, тобто А1 і П1 (терміни до 3-х місяців), відбиває співвідношення поточних платежів і надходжень.

Порівняння результатів другої групи по активі і пасиву, тобто А2 і П2 (терміни від 3-х до 6-ти місяців), показує тенденцію збільшення або зменшення поточної ліквідності в недалекому майбутньому. Зіставлення результатів по активі і пасиву для третьої і четвертої груп відбиває співвідношення платежів і надходжень у щодо віддаленому майбутньому. Аналіз, проведений по даній схемі, достатньо повно подає фінансовий стан із погляду можливостей своєчасного здійснення розрахунків.

Для комплексної оцінки ліквідності балансу в цілому (l) варто використовувати загальний показник ліквідності, що обчисляється по формулі


l=

де: Аi, Пi - результати відповідних груп по активі і пасиву,

a i - вагові коефіцієнти.

Загальний показник ліквідності балансу показує відношення суми всіх ліквідних засобів підприємства до суми всіх платіжних зобов'язань (як короткострокових, так і довгострокових і середньострокових) за умови, що різноманітні групи ліквідних засобів і платіжних зобов'язань входять у зазначені суми з ваговими коефіцієнтами, що враховують їхня значимість із погляду термінів надходження засобів і погашення зобов'язань. Даний показник дозволяє порівнювати баланси підприємства, що ставляться до різних звітних періодів, а також баланси різноманітних підприємств і з'ясовувати, який баланс є більш ліквідним.

Фінансові коефіцієнти підприємства. Вони розраховуються у виді відношень абсолютних показників фінансового стану або їх лінійних комбінацій. Відповідно до класифікації Н. А. Блатова, відносні показники фінансового стану підрозділяються на коефіцієнти розрозділу і коефіцієнти координації.

Коефіцієнти розрозділу застосовуються в тих випадках, коли потрібно визначити, яку частину той або інший абсолютний показник фінансового стану складає від результату його групи абсолютних показників , що включає.

Коефіцієнти координації використовуються для вираження відношень різних по істоті абсолютних показників фінансового стану або їхніх лінійних комбінацій, що мають різноманітний економічний зміст.

Аналіз фінансових коефіцієнтів полягає в порівнянні їхніх значень із базисними розмірами, а також у вивченні їхні динаміки за звітний період і за ряд років. У якості базисних розмірів використовуються усереднені по тимчасовому ряді значення показників даного підприємства, що ставляться до минулим сприятливим із погляду фінансового стану періодам; середньогалузеві або середньо народногосподарські значення показників; значення показників, розраховані за даними звітності найбільше щасливого конкурента. Крім того, у якості бази порівняння можуть служити теоретично обгрунтовані або отримані в результаті експертних опитуваннь розміру, що характеризують оптимальні або критичні з погляду стійкості фінансового стану значення відносних показників. Такі розміри фактично виконують роль нормативів для фінансових коефіцієнтів, хоча методики їхнього розрахунку в залежності, наприклад, від галузі виробництва поки не створено, оскільки в даний час позбавлений повноцінної системної упорядкованості набір відносних показників, застосовуваних для аналізу фінансового стану підприємства. Найчастіше пропонується надлишкова кількість показників. Для точної і повної характеристики фінансового стану підприємства і тенденцій його зміни достатньо порівняно невеличкої кількості фінансових коефіцієнтів. Важливо лише, щоб кожний із цих показників відбивав найбільше істотні сторони фінансового стану.