В літературі, дослідженню саме міжгалузевих методів правового регулювання приділяється певна увага. В цій роботі вже зверталась увага на класифікацію методів правового регулювання, що мають міжгалузевий характер. Багатогранність економічних відносин вказує на актуальність і важливість використання таких методів у правовому регулюванні економічних відносин.
Визначальну роль у визначенні методів правового регулювання економічних відносин відіграють об’єктивні закони економіки.
Свого часу Л.І. Загайнов відзначав, що головна роль держави по використанню права в якості регулятора господарського життя полягає в тому, щоб втілити вимоги, які містяться в правових нормах, в економічний процес і забезпечити його розвиток в напрямку, що відповідатиме об’єктивним законам економіки [92].
Висловлена ще за радянських часів, така думка є актуальною і на сучасному етапі. Адже саме об’єктивні закони економіки відображають сутність виробничих відносин, які відіграють провідну роль в становленні ринкових економічних відносин.
В той же час, варто зауважити, що віддзеркалення економічних законів в правових нормах несе в собі певний суб’єктивний елемент, оскільки їх нормативно-правове оформлення відбувається з урахуванням волевиявлення суб’єкта нормотворчості. Саме через призму попереднього аналізу і оцінки економічних законів здійснюється їх правове закріплення.
На сучасному етапі формування ринкових економічних відносин перевага загальнодозвільних методів очевидна. Нагадаємо, що цей метод проявляється в реалізації принципу "що не заборонено, то дозволено".
Такий підхід, обумовлений розширенням прав господарюючих суб’єктів в сфері підприємницької діяльності, створює умови по розширенню ініціативи господарюючих суб’єктів з прийняттям рішень щодо здійснюваної ними господарської діяльності, а зрештою для розвитку в Україні підприємництва, як одного з головних чинників пришвидшення ринкових перетворень в нашій державі.
Варто нагадати, що згідно статті 1 Закону України "Про підприємництво" під підприємництвом слід розглядати безпосередню самостійну, систематичну, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством [93].
Здійснення і практичне застосування вказаного методу забезпечує реалізацію принципу свободи підприємницької діяльності. Як відомо, цей принцип реалізується в статті 3 Закону України "Про підприємництво", згідно якої підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.
Варто також відзначити, що за допомогою загальнодозвільних методів реалізуються головні принципи розвитку підприємництва в Україні.
Законодавець, зокрема, до таких принципів відносить: вільний вибір видів діяльності; залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян; самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції, становлення цін відповідно до законодавства; вільний найм працівників; залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством; вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством; самостійне здійснення підприємцем - юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд. Крім того, загальнодозвільні методи знаходять свою практичну реалізацію в статті 6 Закону України "Про підприємництво" згідно якої підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, визначених законами України, на вибір підприємця.
В той же час, використання лише цього методу не вирішить усіх питань, що виникають в процесі ринкових перетворень в економічній сфері.
Варто зауважити, що на сучасному етапі для правового регулювання економічних відносин є надмірне використання дозвільного методу. Як відомо цей метод полягає в наданні суб’єктам економічних відносин діяти лише певним чином, тобто в межах, які визначені законом.
Становлення соціально спрямованої ринкової економіки вимагає, як вже зазначалось в роботі, використання і інших методів правового регулювання. Законодавець, наприклад, закріплюючи певні правила поведінки за господарюючими суб’єктами в окремих сферах забезпечує реалізацію дозвільних методів, які реалізуються через "принцип дозволено те, що передбачено законом".
Безперечно, його застосування має певні переваги, оскільки дозволяє державі здійснювати контроль за усіма сегментами економіки. Так, практичний вияв доцільності застосування певних обмежень в окремих сферах економічної діяльності, а зрештою і встановлення належного контролю за господарюючими суб’єктами, які її проводять, створив необхідність визначення законодавчих обмежень у здійсненні підприємницької діяльності. Згідно статті 4 Закону України "Про підприємництво" діяльність, пов'язана з виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, видобуванням бурштину, охороною окремих особливо важливих об'єктів права державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а також діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз та розробленням, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі з їх космічними запусками із будь-якою метою, може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями, а проведення ломбардних операцій - також і повними товариствами.
Діяльність, пов'язана з технічним обслуговуванням та експлуатацією первинних мереж (крім місцевих мереж) та супутникових систем телефонного зв'язку в мережах зв'язку загального користування (крім супутникових систем телефонного зв'язку в мережах загального користування, які мають наземну станцію спостереження на території України та створюються або розгортаються за допомогою національних ракет-носіїв або національних космічних апаратів), виплатою та доставкою пенсій, грошової допомоги малозабезпеченим громадянам, здійснюється виключно державними підприємствами і об'єднаннями зв'язку.
Таким чином, найбільш прийнятні сфери застосування такого методу ті, на які держава справляє значний вплив. Це стосується передусім об'єктів державної власності, які управляються уповноваженими органами держави, а також ті, які забезпечують функціонування держави (наприклад, транспорт, енергетика, зв’язок тощо) або ж з забезпеченням контролю держави щодо певних відносин. Це стосується також відносин, пов‘язаних з застосуванням радіоактивних відходів, пестицидів чи агрохімікатів, де головне місце посідає проблема безпеки їх використання [94], [95].
З іншого боку, дозвільні методи знаходять свій прояв в визначенні меж впливу держави на поведінку учасників економічних відносин.
В той же час, слід мати на увазі, що застосування дозвільних методів неминуче веде до збільшення кількості нормативно-правових актів, особливо підзаконних, регулюючих господарську діяльність, що в окремих випадках є неоправданим.
Головний недолік застосування виключно дозвільних методів полягає у тому, що він не завжди відповідає ринковим принципам, оскільки звужує ініціативу, можливість учасників економічних відносин вибирати модель своєї поведінки.
В свій час, застосування виключно дозвільних методів призвели до значних негативних психологічних недоліків. Так, постійна орієнтація в своїй діяльності на правові норми актів державних органів, здійснення поведінки на основі виписаних в нормативно-правових актах правил, що характерно для командно-планового режиму функціонування економіки, призвела до пасивної діяльності в тих випадках, коли необхідно було б застосувати ініціативу, творчий пошук, прийняття рішень з урахуванням місцевих умов для досягнення максимального господарського результату і економічного ефекту.
В таких умовах недоліки нормативного регулювання ставали підставою для звільнення господарюючих суб’єктів від відповідальності за низькі результати господарської діяльності. Тому переваги і недоліки дозвільного методу цілком очевидні.
На сучасному етапі є потреба в переорієнтації методів правового регулювання, з урахуванням способів впливу правових норм на поведінку суб’єктів права. Адже, на відміну від планово-адміністративного режиму функціонування господарюючих суб’єктів, коли вони були фактично пасивним елементом економічних відносин, ринкові перетворення зумовлюють перехід господарюючих суб’єктів в стан головної рушійної сили економічного розвитку.
Разом з тим варто вказати, що переорієнтація і надання певних переваг загальнодозвільним методам, з огляду на зазначене, цілком очевидні. Проте, безумовно, розширення сфери використання таких методів не вирішує усіх завдань щодо створення в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки.
Переорієнтація на загальнодозвільні методи правового регулювання економічних відносин потребує в свою чергу уточнення, а в окремих випадках зміни співвідношення централізованих і децентралізованих методів регулювання таких відносин. Річ йде про те, що на сучасному етапі економічного розвитку увага до централізованого регулювання має бути сконцентрована на забезпеченні реалізації прав та свобод людини [96], забезпечення соціальної спрямованості економічного розвитку держави.