Смекни!
smekni.com

Адаптація іншомовних запозичень в сучасній китайській мові (стр. 1 из 17)

Магістерська робота

на тему:

АДАПТАЦІЯ ІНШОМОВНИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ

В СУЧАСНІЙ КИТАЙСЬКІЙ МОВІ


ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАПОЗИЧЕННЯ ЯК НЕВІД’ЄМНА ЛАНКА РОЗВИТКУ МОВИ

1.1 Причини виникнення іншомовних запозичень у китайській мові

1.1.1 Екстралінгвальні причини

1.1.2 Лінгвальні причини

1.2 Поняття «запозичення» та його видив

1.3 Класифікація запозичень в сучасній китайській мові

1.3.1 Фонетичні запозичення

1.3.2 Семантичні запозичення

1.3.3 Фонетико–семантичні запозичення

1.3.4 Абревіації

1.3.5 Вторинні запозичення

1.4 Інтернаціональні слова та принципи ії класифікації

1.4.1 Принцип вмотивованості

1.4.2 Класифікація інтернаціоналізмів з точки зору перекладача

1.4.3 Класифікація інтернаціоналізмів за способом та джерелом запозичення

1.5 Типи письмової фіксації запозичень

РОЗДІЛ 2. АДАПТАЦІЯ ЗАПОЗИЧЕНЬ У СУЧАСНІЙ КИТАЙСЬКІЙ МОВІ

2.1 Фонетична адаптація запозичень

2.2 Семантична адаптація запозичень

2.3 Структурні кальки

2.4 Етимологічні кальки

2.5 Поєднання фонозапису та семантично значущого лексичного елемента

2.6 Адаптація абревіації

2.7 Проміжний етап адаптації

2.8 Адаптація графічної системи вираження емоцій та почуттів за допомогою емотіконів

РОЗДІЛ 3. ПОНЯТТЯ ЗОНИ ПОПЕРЕДНЬОЇ АДАПТАЦІЇ ІНШОМОВНОЇ ЛЕКСИКИ В ЛІНГВІСТИЧНІЙ ПРАКТИЦІ

3.1 Визначення зони попередньої адаптації

3.2 Особливості функціонування зон попередньої адаптації іншомовної лексики в сучасній китайській мові

3.3 Класифікація зон попередньої адаптації для сучасної китайської мови за територіально–державним параметром

3.4 Розмежування зон попередньої адаптації для сучасної китайської мови за кількісно–складовою ознакою

3.5 Мовний код як елемент диференціації зон попередньої адаптації для сучасної китайської мови

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


ВСТУП

Нема таких мов, які б розвивались в абсолютній ізоляції. Будь-яка мова обов’язково зазнає впливів з боку інших мов і, в свою чергу, впливає на інші. Результатом такого впливу є запозичення або інтерференція на всіх рівнях мовної структури. Тому, термінологічне планування (як відомо, термінологічне планування як складова частина мовного планування, а саме, планування корпусу мови, включає в себе термінологічну модернізацію та термінологічну стандартизацію. Саме з метою стандартизації галузевих терміносистем випускаються в світі нормативні термінологічні словники, термінологічні одиниці з яких є обов’язковими для вживання у відповідній галузі [41]) може мати як ознаки інтернаціоналізації, так і «націоналізації». Термінотворці більшості країн світу прагнуть у сучасних умовах обміну інформацією поєднати елементи як інтернаціональності терміносистем (для полегшення міжнародного спілкування), так і національної самобутності.

Інтернаціональне, на думку більшості галузевих фахівців, асоціюється із запозиченнями, у той час як національне – з пуризмом. Проте такий поділ є досить поверховим. По-перше, тому, що запозичуватися може не тільки зовнішня, але й внутрішня форма слів чи виразів. По-друге, справжній пуризм полягає в перебільшеному прагненні до чистоти літературної мови, до вилучення з неї різних сторонніх елементів. Усвідомлення, що мова є органічним цілим, таким, що служить живим показником народного світобачення і, у свою чергу, значно впливаючи на думку, веде природним чином до турботи про те, щоб розвиток мови протікав вільно від зовнішніх, випадкових впливів, і щоб до її складу не входили чужі й непотрібні їй домішки. Але еволюція мови також не може відбуватися під час абсолютного відсторонення від іноземних слів та інтернаціоналізмів, адже світ розвивається, з’являються нові явища та поняття, які несуть у собі певне значення, і, відповідно до цього, отримують свої назви. Проте, без сумніву, можливі й зловживання: мова може бути загромаджена запозиченнями та новоутвореннями, які роблять її важкою для сприйняття. Тому, вищезгаданий поділ не характеризує в поній мірі процеси запозичення.

Як звістно, тисячі років міжкультурної комунікації призвели до появи та розвитку багатьох явищ, у тому числі і запозичення. Інтенсифікація процесів глобалізації в сучасному світі створює сприятливі умови для збільшення питомої ваги запозиченої лексики в мовах народів світу. Зазначене є актуальним і для сучасної китайської мови, що е обїектом розглядання.

Вивчення запозиченої лексики будь-якої мови може відбуватися з різних сторін: по-перше, зі сторони вивчення лексичного складу мови і розподілення нових слів за різними галузями вживання. У цьому випадку, як правило, вивчаються терміни окремої галузі знання, наприклад, природно-наукова термінологія, або термінологія певної конкретної науки (хімії, фізики), публіцистично-політична термінологія і т. д. При такому підході припускають, що загальні тенденції утворення термінів певної мови, особливості їх походження і виникнення вже відомі. По-друге, вивчення запозиченої лексики може здійснюватися зі сторони вивчення загальних якостей і особливостей термінів, які належать різним галузям. При цьому потрібно звернути увагу на недостатню розвиненість термінологічної проблематики окремих мов. Така ситуація є і з китайською мовою, проблеми термінології якої вивченні недостатньо, не дивлячись на збільшення зацікавленості до цієї теми китаїстами.

Лексичний фонд китайської мови постійно змінюється, до його складу входять нові лексичні одиниці на позначення процесів і явищ об’єктивної дійсності. Безумовно, це пов‘язано з посиленням міжнародних контактів Китаю в економічній, політичній, культурній та науково–технічній сферах.

У сучасній вітчизняній лінгвістиці об’єктами дослідження були взаємодія місцевої та емігрантської мов (Б. Ажнюк, Г. Зимовець), державної мови і мови національної меншини (М. Штець), споріднених та неспоріднених мов (Д. Будняк, А. Ґудманян, В. Сімонок). У кожному випадку дослідники враховують різні соціомовні ситуації, розглядають соціологічні, психологічні та лінгвістичні аспекти складного процесу впливу однієї мови чи обопільного впливу мов.

Широкий інтерес до проблеми дослідження мовних контактів китайців безперервно зростає внаслідок формування глобального інформаційного простору, суспільних та економічних процесів, спрямованих на світову інтеграцію.

Російські дослідники, які присвячували свої роботи дослідженню питань запозичення в китайській мові: І. Д. Кленін, А. Л. Семенас [21], В. В. Іванов [13], В. І. Горєлов [11]. Зокрема, предметом дослідження в їх роботах була синологічна практика вивчення особливостей запозичення.

Дослідженнями питання запозичень китайської мови також займалися такі китайські дослідники, як Ґао Мінкай та Лю Чжентань [цит. по 11], Ши Ювей [29], Мяо Жуйцінь, Чан Мімі, а з иноземних вчених до явищя запозичення мали особистий інтерес Дж. Матіра, В. Бетза, К. Хаунза та інші.

В їх роботах було розглянуто причини виникнення явища запозичення, запропоновано класифікацію запозичень, проведено статистичні дослідження стосовно кількісної присутності запозичень в сучасній китайській мові та їх функціонально–стилістичних особливостей.

В одночас проблема територіального фактору в процесі запозичення іншомовної лексики дотепер залишається недостатньо вивченою. Зазначене і зумовлює актуальність пропонованого дослідження.

Широкий розмах процесу запозичення та активна участь іншомовних слів у всіх основних мовних процесах сучасної китайської мови потребують не лише загального теоретичного осмислення, але й розробки певного механізму визначення ступенів адаптації запозичених слів мовою-реципієнтом. Будь-які зміни у словниковому складі мови у вигляді проникнення іншомовних запозичень тягне за собою семантичні і стилістичні зміни в словах, які вже існують у мові. А це, у свою чергу, викликає певні труднощі при вивченні мови та перекладі. Тому, такий напрямок наукового дослідження проблеми освоєння іншомовних лексичних елементів є важливим і актуальним.

Мета цієї роботи полягає у визначенні видів та процесів адаптації іншомовних запозичень у сучасній китайській мові. А також, у визначенні ролі зони попередньої адаптації іншомовної лексики як складової шляху проникнення іноземних слів.

Завдання роботи полягає у визначенні та аналізу шляхів адаптації та історичних передумов запозичення іноземних слів китайською мовою, визначення кількісного та функціонального потенціалу іншомовних запозичень, конкретизація видів запозичень у сучасній китайській мові, виявлення зон попередньої адаптації іншомовної лексики для китайської мови, особливості їх функціонування, класифікація і систематизація.

Об’єкт: іноземні мовні одиниці, лексика іншомовного походження та їхні відповідники в українській та китайській мовах; предмет: граматичні та лексичні особливості, які набувають іноземні мовні одиниці, потрапляючи в китайську мову.

Матеріалами дослідження є:

- оригінальний іноземний текст;

- оригінальні різностильові тексти китайською мовою;

- граматичні, лексикологічні тощо матеріали з іноземних мов;

- лексикографічні джерела;

- власні переклади іноземного тексту.

- сучасні лексикологічні дослідження китайської мови (діахронічний та синхронічний аспекти);

- статистичні дані.

Новизна роботи полягає в тому, що в цій дипломній роботі вперше співставлені й узагальнені класифікації способів адаптації лексичних запозичень останніх десятиліть, у введені нового в мовознавстві поняття «зона попередньої адаптації іншомовної лексики» на позначення складової частини шляху запозичення лексичного матеріалу, а також роглянуто специфіку східної системи передачі графічних знаків «емотіконів».

Сам по собі хід робіт припускав визначення цього лінгвістичного явища, - адаптації іншомовних запозичень у сучасній китайській мові, - класифікації, аналізі функцій і результатів існування. Усе це дає можливість розширити уявлення про шляхи та особливості процесів запозичення лексики, притаманні сучасній китайській мові.