З точки зору основних інтеграційних критеріїв ЧЕС слід розглядати як потенційну зону вільної торгівлі
95. Особливості інтеграції центральноєвропейських країн.
Передумови загальноєвропейської економічної інтеграції складаються в процесі поглиблення інтернаціоналізації господарського життя європейських країн в умовах динамічних глобальних змін у розвитку світової економіки та політики. Важливе значення при цьому має внутрішньоєвропейська політико-правова, економічна, соціально-культурна та інфраструктурна інтеграційна сумісність. З політичної точки зору Європа являла собою, з одного боку, перенасичений озброєннями регіон з комплексом воєнно-політичних проблем, а з іншого - регіон, де в період після Другої Світової Війни успішно розробляються механізми співробітництва в цій сфері, особливо нині в рамках Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ). Формуються умови та структури забезпечення загальноєвропейської безпеки. Важливу інтегративну роль відіграють географічна компактність Європи в поєднанні з різними природно-ресурсними умовами, та великими можливостями розширення ринків товарів, капіталів і праці. Соціально-культурна сумісність європейських країн випливає з історично тривалого сусідства їх народів, постійного взаємовпливу культур. При цьому відмінності національних традицій, культурних особливостей, мовне розмаїття є не бар'єрами, а каталізаторами інтеграції. Проте слід урахувати, що політичні рішення в напрямку загальноєвропейської інтеграції не відразу стають адекватними соціальній свідомості населення країн, особливо постсоціалістичних. У цьому контексті зростає роль Ради Європи, до якої входять 21 Європейська держава. Розвитку загальноєвропейських інтеграційних процесів сприяють очевидні переваги формування спільної інфраструктури, а також необхідність скоординованого вирішення екологічних проблем. Ключовим зовнішнім фактором, що стимулює загальноєвропейську економічну інтеграцію є глобальна конкуренція, яка в сучасних умовах переходить на рівень континентальних регіональних інтеграційних угруповань. Важливе значення, має те, що східноєвропейський регіон стає епіцентром розвитку глобальної конкуренції, де свої економічні інтереси прагнуть реалізувати США, Японія, нові індустріальні та інші країни. Очевидно, що ядром загальноєвропейської економічної інтеграції є Європейський Союз. Саме від інтеграційної політики ЄС насамперед залежить організаційне оформлення європейських інтеграційних процесів. При цьому можна вирізнити два підходи: • реалізація скоординованої інтеграційної політики ЄС щодо інших європейських країн та угруповань. Концептуально така політика обгрунтована в інтеграційній моделі "концентричних кіл" Жака Делора, згідно з якою ядро інтеграції (Європейський Союз) має розвивати взаємодію в економіці і політиці з країнами ЄАВТ (перше коло) і співробітничати в торгово-економічній сфері з іншими країнами Європи та східноєвропейськими країнами (друге коло). При цьому механізми співробітництва не ущемлюють національних суверенітетів країн першого і другого кіл. • реалізація інтеграційної політики на основі поетапного розширення
складу ЄС. Практиці розвитку Європейських інтеграційних процесів притаманні елементи обох підходів. З одного боку, формується європейський економічний простір у рамках відповідної угоди між ЄС і ЄАВТ, установлюються все тісніші зв'язки ЄС і ЄАВТ з іншими європейськими країнами, а з іншого - робляться практичні кроки щодо приймання до ЄС нових членів. З 1995 року членом Європейського Союзу стають Австрія, Фінляндія, Швеція. Реальне прагнення до вступу в ЄС виявили Туреччина, Кіпр, Мальта, Норвегія, Швейцарія
96. Особливості й проблеми інтеграції в межах СНД.
Процессы взаимного экономического сотрудничества на базе существования новых независимых государств начались с осени 1992 г. В 09.1993 г. на уровне глав государств и правительств был подписан Договор о создании экономического союза стран СНГ. Он декларировал положение о поэтапном формировании общего экономического пространства: зона свободной торговли — таможенный союз — платежный и валютный союзы и, наконец, — общий рынок товаров, услуг и капиталов. Предполагалось свободное перемещение товаров, услуг, капиталов, согласование денежно-кредитной…, сближение методов регулирования экономической деятельностью. Государства СНГ унаследовали от Союза ССР единую энергетическую систему, единую систему транспорта, связи, телекоммуникаций, взаимосвязанные народнохозяйственные комплексы, общую систему нафто- и газопроводов, свободу передвижения рабочей силы, единую техническую стандартизацию. Свои экономические цели и приоритеты, сознавали невозможность ликвидации исторически сложившегося разделения труда между бывшими союзными республиками. Взаимозависимость и взаимозаменяемость между бывшими союзными республиками была столь важна и велика, что понимание необходимости если не восстановления в полном объеме, то хотя бы поддержания основных хозяйственных связей было достаточно сильно. Факторы, осложняющие развитие интеграции между странами Содружества: *в интеграции на постсоветском пространстве участвуют органы, заметно отличающиеся друг от друга по экономическому потенциалу, структуре хозяйства, уровню экономического развития. *интеграция в СНГ осуществляется в условиях глубокого экономического кризиса. Он породил дефицит материальных и финансовых ресурсов, увеличил разрыв между странами в уровнях развития и жизни населения. * в странах СНГ не завершены рыночные преобразования. Имеются расхождения в подходах к темпам и путям их осуществления. Это породило различия в национальных хозяйственных механизмах, что препятствует формированию единого рыночного пространства. *существует определенное противодействие ведущих мировых держав интеграционным процессам стран СНГ. Им не нужен единый сильный конкурент на международных рынках, в том числе и на постсоветском пространстве. Соглашение о создании зоны свободной торговли было принято 15 апреля 1994. Соглашение о ЗСТ рассматривалось как переходный этап к формированию таможенного союза. Таможенный союз мог быть создан государствами, которые выполняют условия о ЗСТ. Со времени подписания соглашения о ЗСТ между странами СНГ наметились две основные тенденции в развитии взаимной торговли между странами Содружества:1 связана с объективным желанием государств Содружества регулировать вопросы взаимной торговли через многосторонний механизм зоны свободной торговли. Однако механизм функционирования такого режима пока несовершенен и требует доработки. 2.многие государства СНГ не желают себя связывать многосторонними обязательствами через многостороннюю ассоциацию свободной торговли. Внешним достижением интеграционного процесса в рамках СНГ стало образование в апреле 1997 г. “Союза двух” России и Белоруссии. В экономической сфере задачами Союза, в частности, являются: • обеспечение динамичного экономического развития государств участников Союза; • создание равных условий и гарантий деятельности хозяйствующих субъектов; • создание и развитие общей инфраструктуры, системы, системы связи, единого научно-технологического и информационного пространства.