- Прямий експорт (експортний відділ, збутове відділення, закордонна філія, комівояжер з експортних операцій, дитриб’ютори, агенти)
Зовнішнє виробництво:
- спільне підприємництво ( ліцензування, франчайзинг, підрядне виробництво, управління за контрактом, спільне володіння, створення стратегічних альянсів)
- Пряме інвестування (володіння) (складальні підприємства, виробничі підприємства, збутові філії)
Підрядне виробництво – форма спільного підприємництва, за якої національний виробник (продавець) укладає угоду із закордонним виробником на виготовлення своєї продукції).
Управління за контрактом – форма спільного підприємництва, за якої національний експортер передає зарубіжному партнеру ноу-хау в галузі управління, а той забезпечує необхідний капітал.
Критерії (Експорт/ СП/ Володіння): Низька/Середня/Висока
Контроль ринку (близькість до споживача, можливість швидко реагувати на зміни потреб, контролювати тенденції попиту та пропозиції) Н/С/В
Гнучкість (можливість швидко та адекватно адаптувати діяльність до елементів середовища, що змінюється) С/В/Н
Ризик (загроза виникнення непередбачених втрат очікуваного прибутку, доходу чи майна) Н/С/В
Переваги експорту: Збереження повного контролю за діяльністю, підтримка виробництва у країні базування (політично вигідно-зайнятість)
Недоліки експорту: Вразливість стосовно зарубіжних протекціоністських заходів, чутливість до коливань валютних курсів
Переваги Контрактних коопераційних угод включно з ліцензуванням: Невисока потреба в інвестиціях.
Недолік: Мінімальний рівень матеріального контролю.
Спільні підприємства переваги: мінімальність ризику, потреба у менших витратах порівняно зі створенням власного підприємства.
Недоліки: потреба у високодеталізованому розмежуванні прав та обов’язків сторін, закріпленому контрактно, проблеми в узгодженні управління
Створення власного виробничого підрозділу переваги: забезпечення повного контролю, локалізація виробництва
Недоліки: необхідність значних кошів для інвестицій, рішення політично непопулярне (перенесення робочих місць з країни).
102. Економічна природа, суттєві ознаки і систематизація міжнародних спільних підприємств. Стратегічні альянси.
Мотивами входження на зарубіжний ринок є зниження капітальних витрат та зниження ризику при створенні нових потужностей; придбання джерел сировини або нової виробничої бази; розширення діючих виробничих потужностей; реалізація переваг нижчої вартості чинників в/ва; можливість уникнення циклічності або сезонної нестабільності в/ва; пристосування до процесу скорочення життєвого циклу продукції; підвищення ефективності існуючого маркетингу; придбання нових кеналів торгівлі; можливість проникнення на конкретний географічний ринок; вивчення потреб; набуття управлінського досвіду на нових ринках; пристосування до країни що приймає.
Очевидною є виробничо-економічна та маркетингова мотивація партнерів. Не слід ігнорувати й інші, як правило, не декларовані та рідко досліджувані мотиви – пропагандистські та престижні, характерні як для діяльності за кордоном великих корпорацій, так і для міжнародного бізнесу в окремих сферах (туризм, сервіс тощо); персональні, коли СП створюються засновниками однієї національності або на родинних засадах; екологічні, коли розв”язується завданя виведення екологічно брудних виробництв.
У свою чергу фірми країн, що розвиваються, при створенні СП орієнтуються також на можливість доступу до нових технологій та передових методів управління, використання збутової мережі партнера й відомих у світі торгових марок, мобілізацію додаткових фінансових ресурсів тощо.
Слід зазначити, що спільні підприємства використовуються не тільки дла освоєння ринку приймаючої країни, а й з метою виходу на ринки сусідніх країн, або цілих регіонів світу.
Аналіз розвитку спільних підприємств потребує їх систематизації з виділенням ознак з точки зору організації (спосіб, шлях, форма, місце реєстрації); структури учасників (безпосередні учасники, країни-учасники); вкладення у статутний фонд (зміст, якість, спосіб, мета, структура, участь партнерів); а також сфер, видів та строку діяльності.
Стратегічними альнсами називають угоди про співробітництво між фірмами, що йдуть далі за звичні торгівельні операції, але не доходять до злиття фірм. Альянс підрозуміває проведення спільних досліджень, обмін технологіями, спільне використання виробничих можливостей, просування на ринок продукції один одного або об”єднання зусиль у в/ві компонентів або зборці кінцевої продукції. Стратегічні альянси являються для фірм однієї і тієї ж галузі, але розташованих в різних країнах, засобом конкурентної боротьби на світовому ринку при збереженні їх незалежності.
103. Еволюція форм міжнародного бізнесу. Сутність ТНК та оцінка їх ролі у міжнародній економіці.
Міжнародний бізнес включає будь-які транзакції між фізичними та юридичними особами за межами національних кордонів. У відносно систематизованому вигляді міжнародинй бізнес з’явився 5 ст. до н.е.
Створення перших міжнародних фірм створюються під час промислової революції в Європі. В ті часи велика кількість компаній почала відкривати філіали за кордоном.
Термін ТНК традиційно означає фірму, що має філіали в двох аьо більше країнах. Інші дослідники вважають, що для ТНК потрібна наявність виробничих потужностей щонайменше в 6 країнах.
ЮНКТАД визначає ТНК як підприємтво, яке об’єднує юридичних осіб будь-яких правових форм і видів діяльності в двох або більше країнах, яке проводить спільну політику і стратегію.
Виділяють три основних критерії ТНК:
1) структурний критерій – присутність в декількох країнах, а також різне громадянство управлінського персоналу.
2) Критерій результативності – в залежності від питомої ваги активів, цінних паперів, доходів за кордоном.
3) Поведінковий критерій – менеджмент ТНК повинен думати інтернаціонально. Тобто потрібно розглядати весь світ як сферу своїх ділових інтересів.
Окремо виділяють глобальні компанії та багатонаціональні компанії. Глобальні компанії використовують стратегію стандартизації виробництва і активної економії на масштабах виробництва. Багатонаціональні компанії відрізняються більшою диференціацією продуктів з метою повного врахування специфічних маркетингових факторів країн та регіонів.
На сьогодні за даними ООН нараховується близько 10000 ТНК. На 600 лідуючих ТНК рпипадає більше чверті світового виробництва товарів. ТНК є найбільшими експортерами капіталу. На їх долю припадає дві третини прямих закордонних інвестицій. В останні роки ТНК значно розширили свою діяльність в сфері послуг.
ТНК справляють дуже потужний вплив на укономіку країн що розвиваються. Інвестиції ТНК в багатьох випадках позитивно вплинули на структурну перебудову економіки цих країн, її диверсифікацію, підвищили їх рівень життя. Проте монополістичний характер діяльності ТНК ставить країни в залежність.
Ще однією тенденцією стало посилення ТНК, що з’явилися в країнах третього світу.
Гголовною конкурентною перевагою ТНК є можливість швидкого випуску великої кількості продукції, високий ступінь адаптивності до специфічних особливостей національних ринків.
104. Характеристика сучасних теоретичних підходів у дослідженні ТНК.
Загальною теоретичною базою, що пояснює ПЗІ є теорія ринковим імперфекцій. Проте вона не дає відповіді на окремі аспекти діяльності ТНК.
Це призвело до розвитку в 70-х роках загальної теорії ТНК. Найбільш відомою з цих є теорія інтерналізації.
Ця теорія пояснює існування ТНК можливістю створення власного інтернального ринку, що поєднує постачання, виробництво та збут. При цьому фірма анулює дію зовнішніх факторів і уникає додаткових трансакційних витрат. Концепція інтерналізації була запропонована Баклі та Кесоном а потім доповнена Ругманом. Вона базувалася на поняттях вертикальної та горизонтальної інтеграції. Вона дає пояснення економічному механізму ТНК0, а також визначає основні критерії вибору конкретних форм зовнішньоекономічної діяльності.В той же час ця теорія не повністю враховує вплив екстерналій зарубіжних країн.
Це призвело до формування багатофакторної моделі інвестиційної поведінки ТНК Данінга. Згідно з його еклектичною моделлю ПЗІ відбуваються на основі врахування трьох груп факторів. 1) Переваги володіння – конкурентні переваги фірми, опит, імідж, кваліфікований персонал. 2) Переваги дислокації – виробничі витрати в країні, тарифи, податки, політичний ризик, розвиток інфраструктури. 3) Переваги інтерналізації – переваги пов’язані з можливістю більш ефективної діяльності в країні ніж опосередковано через дистриб’ютерів, ліцензіатов тощо.
Використання моделі Данінга дозволяє значно підвищити ефективність міжнародного менеджменту. Дозволяє ТНК підібрати рівень інтерналізації, який якнайбільше підходить конкурентноспособності фірми.
В 90-х роках велику цікавість викликали питання сутності і структури ресурсного потенцалу ТНК. Так виникла теорія конкурентних переваг країн Портера. Модель Портера намагається висвітлити специфічні характеристики країн базування ТНК, що впливають на їх міжнародну результативність. Портер поєднав ці фактори в Даймонд, який є динамічною системою, параметри якої тісно взаємопов’язані.
105. Особливості внутрішньоекономічного механізму ТНК. Моделі вибору форми транснаціональної діяльності.
Серед концепцій формування та розвитку ТНК особливе місце займає теорія інтерналізації. Сформована у 70х і доповнена у 80х вона є базою, що пояснює головні пріоритети економічної поведінки ТНК.
Найзагальніше інтерналізація є процесом створення внутрішньокорпоративного ринку через організацію власних філій дочірніх підприємств та через отримання контролю над вже існуючими фірмами у циклі “постачання-виробництво-збут” . Необхідною умовою є зменшення транзакційних витрат у порівнянні з витратами на підтримання функціонування створеного ринку. Транзакційні витрати – на дослідження та вибір партнерів, переговори, страхування ризиків порушення зобовзань.