Лівобережне козацьке військо другої половини XVII ст. мало розгалужену структуру. Окремо треба виділити реєстрових козаків і найманців. Козацьке військо мало піхоту, кавалерію, артилерію, флот. Найбільш відомі козаки як піхотинці. Озброєння було різноманітним і кожен козак мав сучасне, на той час, озброєння. Перевагу віддавали вогнепальній зброї, але особливо “ніжне” відношення було до шаблі. Так само ставилися і до бойового товариша – коня, основною складовою флоту був човен – чайка. Різноманітною була тактика ведення бою. Це і рухомий табір, бій галасом, лавою, триангулою, розгардіяшем і т.д.
Означене дає підставу твердити, що козацьке військо не поступалося за рівнем оснащення арміям Західної Європи. Воно вело бої на належному військово-тактичному й технічному рівні, що засвідчує воєнне мистецтво козацтва та бойова звитяга українських збройних сил. Які сформувалися в умовах іноземної окупації і постійної національно-визвольної боротьби.
В другій половині XVII ст. вони віддзеркалювали рівень розвитку військової майстерності козацьких ватажків і ввібрали в себе вікову традицію лицарської звитяги збройних сил українського народу, а також тактичні й стратегічні постулати Польщі, Туреччини, Росії, Криму та Європи в цілому. Військове мистецтво великою мірою залежало і від особистих якостей гетьманів. Наприклад, Самойлович був надто обережним воєначальником і діяв за принципом: “Всі царі прагнуть не стільки виграти битву, скільки того, щоб зберегти цілісність свого війська”. [29, с. 147].
Певні особливості мали охотницькі полки. Вони з’явилися лише в кінці XVII ст. і були найбільш молодою структурою. Найманців не називали козаками. Охотники повністю залежали від гетьмана (перебували на повному утриманні харчами, одягом, озброєнням) і були слухняною і вірною зброєю. Не були смілими, а тому були дуже мобільними. З часом їх військово-політичне значення суттєво збільшилося.
В роботі автор також розглядає участь, дії і роль військ лівобережного регіменту в боях 1663-1687 рр. з турецько-татарськими наїздами та походами, в умовах боротьби з гетьманом Петром Дорошенком. Безпосередньо сама справа Дорошенка виходить поза рамки даного дослідження. Але оскільки в боях з Дорошенковими загонами були задіяні й лівобережні полки, автор побіжно торкається цієї теми. Найбільш жорстокі трагічні бої в цей час велись за Чигирин. В цілому українське козацьке військо разом з московітами здійснило два поході по завоюванню Чигирина (в1674-1676 рр.) і два походи для його захисту та утримання (в1677 і 1678 рр.).
Ці події надовго збереглися в пам’яті українського народу і знайшли своє відображення в піснях та думах. А це, можливо найбільше підтвердження їх важливості, а також значення українського козацького війська в тому числі і лівобережного в добу, прозвану Руїною.
Список використаних джерел і літератури
1. Величко Самійло. Літопис. Том другий. – Київ: Дніпро, 1991. – 648 с.
2. Довідник з історії України (А-Я). – Київ: Генеза, 2001. – 1136 с.
3. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. – Київ: Знання, 1991. – 185 с.
4. Літопис самовидця. – Київ: Наукова думка, 1971. – 208с.
5. Марсове поле. – кн. 2: Героїчна поезія на Україні. Друга половина XVII – початок XIX ст. Київ: Молодь, 1989. – 384 с.
6. Мыцык Ю. А. “Літописець” Дворецьких – памятник украинского летописания XVII века // Летописи и хроники. – Москва: Наука, 1984. – с.219-234
7. Шерер Жан Бенуа. Літопис Малоросії або Історія козаків-запорожців-Київ: Український письменник, 1994.-311 с.
8. Антонович В. Б. Про козацькі часи на Україні. – Київ: Дніпро, 1991.-238 с.
9. Аркас М.Історія України-Русі. Одеса: Маяк, 1994.-392 с.
10. Багалій Д.І. Історія Слобідської України. – Харків: Дельта, 1993.-256 с.
11. Бадьо О. Традиція українського бойового мистецтва. Укр.. світ. – 1996.№1-3.-с.18.
12. Бантиш – Каменський. Д.Н. История малой России от водворения словян в сей стране до уничтожения гетьманства.-Київ:Час,1993.-656 с.
13. Велика історія України: у 2-х.т. – I.II. – Київ: Глобус, 1993.-400 с.
14. Горобець В. Козацький гетьман у соціополітичній структурі Речи Посполитої: проект устроєвої моделі гетьмана Павла Тетері з року 1664. Молода надія. – Київ: Смолоскип, 2000.-272 с. №1.
15. Грушевский М. Иллюстрированная история Украины. – Донецк: ООО ПКФ “БАС”, 2002. – 768 с.
16. Гурій О.І. Право в Українській козацькій державі (друга пол.. XVII – XVIII ст. ). –Київ: АНІ інститут історії України, 1994.-47 с.
17. Гурій Олександр. Українська козацька держава в другій половині XVII – XVIII ст.: кордони, населення, право.- Київ: Основи, 1996.-224 с.
18. Гурій О.І. Чухліб Т.В. Гетьманська Україна. Т.8.-Київ: Видавничий дім альтернатива., 1999.-303 с.
19. Доросиенко Д.І. Нарис історії України в 2-х. томах. Т. II. (від половини XVII ст..). – Київ: Глобус, 1992.-349 с.
20. Єфремов Ю.М. Україна і “Руїна”. От Хмельницького к Мазепе (Малоизвестние трагические страницы из истории украинского народа).-Киев, 1992.-61 с.
21. Жуковський А. Субтельний О. Нарис Історії України. – Львів: Видавництво наукового товариства ім.. Т. Шевченка у Львові, 1992.-230 с.
22. Запорожці: до історії козацької культури, - Київ: Мистецтво, 1993.-400 с.
23. Заруба В.М. Архіви кошнанівського полковника Ільї Новицького Київська старовина.-1992, №4.-с. 12-19.
24. Заруба В.М. Воєнне мистецтво українсько козацького війська (остання чверть XVII ст..) Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті. –Дніпропетровськ, 2001.- с. 20-27.
25. Заруба В.М. Висвітлення історії України кінця XVII ст. у документах “Архіву полковника Іллі Новицького” Архіви України.-1989, №5.-1.50-55.
26. Заруба В.М. Гербові знаки на печатках документів архіву Іллі Новицького Клейноди. Записка Українського геральдичного товариства. Київ – Львів,1991.- Том I. – с. 19-21.
27. Заруба В.М. Охотницьке (наймане) військо на Лівобережній Україні – Гетьманщині в останній чверті XVII ст. ЗНТШ. – Львів. – 1993. – Т.225. – с. 232-257.
28. Заруба В.М. Студії з історії України. – Київ: Остіта,1995.-192 с.
29. Заруба В.М. Українське козацьке військо в російсько- турецьких війнах останньої чверті XVII ст. Монографія – Дніпропетровськ: ПП Ліра ЛТД. – 2003.- 464 с.
30. Заруба В.Н. Украинское казацкое войско в борьбе с турецко-татарской агрессией (последняя четверть XVII в.). – Харьков: Основа, 1993.- 168 с.
31. Історія України в прозових творах і документах Руїна. Друга половина XVII ст. – Київ: Україна, 1996.- 405 с.
32. Історія Українського війська (від княжих часів до 20-х рр..XX ст.). 4с вид. – Львів: Світ,1992. – 712 с.
33. Історія Української РСР у VIII т. том. Другий . – Київ: Наукова душка, 1979.-620 с.
34. Кащенко А. Сповідання про славне військо Запорозьке низове.- Дніпропетровськ : Січ, 1991.- 494 с.
35. Костомаров М. Історія в Життєписах визначних її діячів (Переложив О. Барвінський. Накладом книгарні Наукового товариства ім.. Шевченка у Львові, 1918р.).- Київ: Україна, 1991. – 495 с.
36. Котляр М. Кульчитський С. Довідник з історії України.- Київ: Україна, 1996.- 463 с.
37. Литвин В.М, Смолій В.А, Шпаковський М.І.- Київ: Видавничий дім “Альтернативи”, 2001.- 351 с.
38. Маслійчук В. Козацька старшина слобідських полків XVII – XVIII ст.: Київська старовина. – 2003.- №1.- с. 42-58.
39. Мельник Л.Т. Боротьба за українську державність (XVII ст.). – Київ: Освіта; 1995.- 192 с.
40. мисик Ю.А., Плохін С.М. Як козаки воювали.- Дніпропетровськ: Промінь, 1990.-303 с.
41. Наливайко Д. Козацька християнська республіка (Запоріжська січ у западноєвропейських літературних пам’ятниках). Київ: Дніпро, 1992.- 500 с.
42. Полієнко В.І. З історії козацької артилерії (XVII – XVIII ст.). Українська козацька держава: витоки та шляхи і сторичного розвитку (Матеріали Четвертих Всеукраїнських читань). – Київ – Черкаси, 1994- 200 с.
43. Панашенко В.В. 300-рыччя героїчної оборони Чигирина від татаро-турецької агресії // УІЖ- 1977. -№ 8 – с. 126-130.
44. Полтава К50-летию Полтавского сражения. Сборник статей. - Москва: из-во АН СССР, 1959. – 459 с.
45. Рігельман.О.І Літописна оповідь про Малу Росію та її народ козаків узагалі. – Київ: Либідь,1994. – 768с.
46. Слюсарський А.Г. Слобідська Україна Історичний нарис. – Харків: ХКТ, 1954. – 279с.
47. Сокульський А.Л. З історії судноплавства в Україні: козацька “чайка” // УІЖ. – 2001. - № . – с. 75-81.
48. Сокирко О.Г. “Збройні сили Козацького Гетьманату 1648-1783 рр”. – Київ, 2003.- 27 с. Сокирко О.Г. “Незнане військо хмельницького” // Молода нація. Київ: Смолоскип, 2001.-156 с. №9.
49. Соловьев С.М. История России с древнейших времен. – Москва: Изд-во Соц.-эконом. литературы, 1962 – Кн 7. – т. 13.- 14. 726с.
50. Стамеров К.К. Нариси з історії костюмів. – Київ: Мистецтво, 1978 – с. 159-179.
51. Стороженко І.С. Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у визвільній війні. Книга перша. Воєнні дії 1648-1652 рр. // Наукове видання .- ДДІ, 1996. – 320 с. Стороженко І.С. Збройні сили України від останньої третини XVII ст – кінець XVIIІ ст.. // УІЖ . – 1998. - № 1 – с.87-93.
52. Сушинський Б.І. Козацькі вожді України . Історичне іссе. // Одеса: “ВМВ”, 2004р..- 592 с.
53. Сюндюков Ігор. Загибель козацької столиці.. Облога і падіння Чигирина. // Київ, 2002. - № 191, с.5
54. Український історичний календар; 1996. Київ: Планета, 1995. – 392 с.
55. Український історичний календар; 2001. Київ: Планета, 2001. – 424 с.
56. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків: у трьох томах Т.1 – Київ: Наукова думка, 1990. – 592 с.
57. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків: у трьох томах Т.2 – Київ: Наукова думка, 1990. – 560 с.
Яковлєва Т. Руїна Гетьманщини: Від Переяславської ради – 2 до Андрусівської угоди (1659-1667 рр) – Київ: Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2003. – 644 с.