2. 12 банків федерального резерву, розташованих у 12 географічних регіонах (зокрема, Нью–Йорк, Бостон, Філадельфія, Клівленд, Атланта тощо). Вони зосереджені довкола резервних депозитів, відповідають за клірингові операції, займаються збереженням депозитів Казначейства, видають векселі федерального резерву, контролюють процес створення депозитів тощо.
3. Федеральний комітет з операцій на відкритому ринку, що складається з 7 членів Ради управителів федерального резерву та 5 президентів банків федерального резерву. Федеральний комітет відповідає за операції на відкритому ринку.
4. Федеральна консультативна рада, що складається з 12 членів–представників кожного банку федерального резерву, які відповідають за координацію між банківським сектором та Системою федерального резерву. Консультативна рада надає рекомендації з питань діяльності ФРС, кредитної політики, операцій із золотом, емісії банкнот, операцій з іноземними банками.
5. Комерційні банки – члени (агенти) Системи федерального резерву, близько 6000 банків. На їх частку приходиться приблизно 75% активів комерційних банків США. – [37] Бобраков Ю.И. США: Центральный банк и экономика. – М.: Наука, 1988. – С. 17–22.
[394] Проблема незалежності ФРС досліджувалася рядом авторів, в тому числі на її користь висловився відомий американський економіст [269] Фредерік С. Мишкін: Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. – Київ, Основи, 1998. – С. 488–491. Див. також: [348] Америка: сталий розвиток. Новий консенсус заради майбутнього. Президентська рада США з питань сталого розвитку. – К.: Інтелсфера, 2001. – С. 22– 28.
[395]Існує навіть вираз: „Не всі німці вірять у бога, але всі німці вірять у свій Бундесбанк”.
[396][744] Закон „О Немецком Федеральном банке” в редакции от 22 октября 1992 г. //Франкфурт–на–Майне, НФБ. Денежно–политические задачи и инструменты. Спец. Издание НФБ, 1993. – № 7. – С. 124–136.
[397][536] „Gesetz ueber Deutshe Bundesbank”, N 12. – S. 23; [307] H.–J. Jarchow. Theorie und Politik des Geldes. Geldmarkt, Bundesbank und geldpolitisches Instrumentarium, Auflage, Vandenhoeck & Ruprecht, Goettingen. – 1992. – S. 63.
[398] [81] Исторический очерк Банка Франции. Специальное издание Банка Франции, 1994. – С. 1 – 8.
[399] [414] Репне Е. Незалежний центральний банк – стабільна національна валюта //Вісник НБУ, 1999. – Лютий. – С. 32.
[400] [751] Федеральный закон „О внесении изменений и дополнений в Закон РСФСР „О Центральном банке РСФСР (Банке России)” от 26 апреля 1995 г. //Собрание законодательства РФ. – 1995. – № 18. – Ст. 1593.
[401] [402] Гейвандов Я.А. Государственное регулирование денежной и кредитной сферы в России (некоторые вопросы и перспективы) //Государство и право. – 2001. – № 11. – С. 38–48; [401] Гейвандов Я.А. Некоторые организационные и правовы аспекты совершенствования управления денежно–кредитной сферой в Российской Федерации //Банковское право. – 1999. – № 1.
[402] [515] Султан Хаваджа М., Руда О. Оцінка нового Закону України „Про Національний банк України” в контексті автономії центрального банку //Економіст. – 2000. – № 3. – С. 73–79.
[403] Див., наприклад: [267] Основные проблемы системы Центрального Банка. Изучение примера Банка Японии. /Р. Масунага. – 1997, июль. – С. 1–4; [346] Любский М.С. Проблемы независимости центральных банков в переходных экономиках: юридические и экономические аспекты //Банки в переходных экономиках (научный доклад). – М.: ЭПИКОМ, 1998. – С. 10 – 26.
[404][354] Воронова Л.К. Про правовий статус Національного банку України та його Ради за новим Законом України „Про Національний банк України”//Реферативний огляд чинного законодавства України. /За ред. В.В. Цвєткова, Є.Б. Кубко. – С. 90.
[405] [802] Конституція (Основний Закон) Української РСР від 20 квітня 1978 р. (зі змінами та доповненнями ) //Відомості Верховної Ради УРСР, 1978 р., № 18, ст.268.
[406] У Латвії строк повноваожень Керуючого Банку Латвії – 6 років з можливістю повторного переобрання. Див.: [414] Репне Е. Незалежний центральний банк – стабільна національна валюта //Вісник НБУ, 1999. – Лютий. – С. 32.
[407] В якості прикладу можна навести Постанову КМУ і НБУ від 28 січня 2000 р. N 166 „Про реалізацію статті 64 Закону України „Про Національний банк України” при визначенні пенсії відповідно до Закону України „Про державну службу” //Офіційний вісник України. – 2000. – № 5. – Ст. 165. [658].
[408][354] Воронова Л.К. Про правовий статус Національного банку України та його Ради за новим Законом України „Про Національний банк України” – С. 92.
[409] [661] Стаття 19 Статуту Національного банку України. Затверджений постановою Президії Верховної Ради України від 07.10.1991 р. № 1605–ХІІ //Банківська справа в Україні: законодавчі і нормативні акти. – К.: Ін Юре,1998. – Т. 1.
[410] [660] Регламент роботи Правління НБУ. Затверджений постановою Правління НБУ від 30.06.1995 р. № 164 //Архів НБУ за 1995 рік, матеріали засідань Правління НБУ.
[411]До таких повноважень можна віднести: а) затвердження курсу НБІ для виконання доручених завдань, що стосуються грошової політики; б) нагляд за діяльністю Комісьйон Екзекутіва (внутрішнього органу НБІ) стосовно виконання діяльності, пов`язаної з її грошово-кредитною політикою; в) затвердження різних інформативних доповідей, які Національний Банк Іспанії зобов`язаний подавати Парламенту, Уряду та Міністерству Фінансів; г) затвердження, на подання Комісьйон Екзекутіва, внутрішніх правил Національного Банку Іспанії; д) затвердження річних звітів та пропозицій по розподілу прибутків Національного Банку Іспанії тощо.При цьому заслуговує на увагу регламентація можливої матеріальної зацікавленості членів Консейо де Гобірно. По-перше, Радникам забороняється протягом цього строку своєї діяльності виконувати професійну діяльність, пов`язану з кредитними установами, фінансовими ринками та приватними фінансовими установами. По-друге, члени Консейо де Гобірно не можуть: купляти чи володіти майном та пов`язаними з ним правами; виконувати будь-яку діяльність, яка може зашкодити незалежності та справедливості виконання їх функцій чи викликати конфлікти інтересів; використовувати привілейовану інформацію. По-третє, керівництво будь-якими цінними паперами, які можуть бути переуступленими або подібним майном, яким такі особи, їх дружини (чоловіки) та діти володіють на час їх призначення, повинно бути передане фінансовій компанії, належним чином зареєстрованій Комісією Фондової Біржі. Під час перших трьох місяців після їх призначення та раз на рік члени Консейо де Гобірно зобов`язані подати декларацію Міністру Громадського Адміністрування, яка б містила інформацію про їх діяльність та майно. Аналогічна вимога стосується їх дружин (чоловіків) та дітей.
[412] До основних функцій Ради відносяться: а) визначення операцій, які виконує Національний банк, зокрема види придбання та реалізації позик та кредитів; б) видання казначейських рахунків; в) встановлення характеру та збільшення обсягу гарантій, які повинні надаватися боржникам у світлі виконання грошової політики; г) визначення зобов`язань, згідно з якими контекст грошової політики може застосовуватись до кредитних установ, зокрема щодо обов`язкових резервних курсів. Служба в Раді Грошової Політики є виключним видом діяльності для її членів, за винятком викладацької діяльності та участі в міжнародних організаціях з дозволу Ради Монетарної Політики.
[413] Основними функціями Консело Економіко е Сосіаль є: 1) надання висновків щодо попередніх проектів основних опціонів та планів економічного та соціального розвитку; 2) надання висновків щодо економічного та соціального курсу та його втілення; 3) аналіз позиції установ Португалії та ЄС в контексті економічного та соціального курсу та надання висновків щодо використання фондів ЄС, а також щодо структурних та специфічних фондів останнього; 4) надання висновків про пропозиції стосовно географічних планів національної перспективи та стосовно питань соціальної та економічної реструктуризації та розвитку, які Уряд бажає подати на розгляд; 5) регулярний аналіз економічної та соціальної ситуації в країні тощо /[278] Смітсон Вільям та ін. Зміст законів про спостережні ради центрального банку. – Tasic, Lisabon, 1996. – 8 с.
[414] Див., наприклад: [169] Сурилов А.В. Теория государства и права. – К. – Одесса: Выща шк., 1989. – С. 62.
[415] Див.: [173] Теорія держави і права: Навчальний посібник /Колодій А.М., Копєйчиков В.В. та ін. – К.: Юрінформ, 1995. – С. 95–96.
[416] Погорілко В.Ф. Основи конституційного ладу України. – К.: Ін Юре, 1997. – С. 8. За визначенням С.І.Ожегова: „Законність – дотримання законів, положення, при якому суспільне життя й діяльність забезпечуються законами”. – [339] Ожегов С.И. Словарь русского языка. /Под ред. Н.Ю. Шведовой. 16 изд., испр. – М.: Рус.яз., 1984. – С. 179.
[417] Можна назвати роботи: [90] Козловський А.А. Право як пізнання: Вступ до гносеології права. – Чернівці: Рута, 1999. – С. 201 – 214; [464] Назаренко Є.В. Закон у системі нормативних актів України //Право України. – 1995. – № 12. – С. 11 – 12; [71] Жоль К.К. Філософія і соціологія права. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – С. 355–367; [284] Ципеліус Р. Філософія права: Підручник /Пер. з нім. – К.: Тандем, 2000. – С. 177–191; [98] Конституційне право України. //За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики. – К.: Український центр правничих студій,1999. – С. 162; [578] Петрова Л.В. Фундаментальні проблеми методології права: Автореф. дис. на здоб. наук. ст. докт. юрид. наук. – К., 1999. – С. 31; [148] Пацурківський П.С. Сучасні проблеми правопізнання. – Чернівці: Рута, 2000. – С. 36 – 47; [247] Хайєк Ф.А. Право, законодавство та свобода. Т. 1. Правила та порядок. – К.: Сфера, 1999. – 105–109; [568] Кириченко С.О. Співвідношення соціальної правової держави і громадянського суспільства в умовах сучасної України: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук. – К., 2001. – С. 6–7; [581] Сліденко І.Д. Тлумачення Конституції України: питання теорії і практики в контексті світового досвіду: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук. – Одеса, 2001. – С. 4–5; [571] Лихолат І.П. Раціональне та позараціональне в праві (на матеріалах законотворчості): Автореф. дис. на доб. наук. ступ. канд. юрид. наук. – К., 2001. – С. 11 – 13; [501] Селиванов В. Правова політика України (деякі теоретичні питання сутності, змісту та технології) //Право України. – 2001. – № 12 – С. 6 – 13. тощо.