[21] Аналогічна ситуація спостерігається і в РФ, де за статистичними даними на кінець 2001 р. лише 3% національних інвестицій здійснювалося банками [351] //Банковский диалог между Россией и Америкой. – 15 November 2001. (Распространено Офисом международных информационных программ Государственного департамента США.
[22] Можна назвати ряд наукових досліджень у зазначеній сфері, зокрема: [18] Аминов Д.И., Ревин В.П. Преступность в кредитно-банковской сфере в вопросах и ответах. – М., 1997. – С. 36; [409] Джужа О., Голосніченко Д., Чернявський С. Злочини у сфері кредитно-фінансової та банківської діяльності: кримінологічний аналіз //Право України. – 2000. – № 11. – С. 43 – 45; [396] Воробей О. Підробка сучасних паперових грошових знаків //Право України. – 2001. – № 6. – С.106 – 107.
[23][196] Фінансове право: Підручник /Під заг. ред. проф. Л.К. Воронової – Х.: Консум, 1998. – С. 10; [195] Финансовое право: Учебник /Отв.ред. Н.И. Химичева. – М.: Изд–во БЕК, 1997. – С. 7; [124] Мандрица В.М., Рукавишникова И.В., Дружинин Д.Н. Финансовое право /Под ред. проф. В.М. Мандрицы. – Ростов н/д: Феникс, 1999. – С. 10; [142] Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 2002. – С. 7.
[24] Говорячи про державні фінанси, з якими пов’язана діяльність центробанку, слід відмітити багатоаспектність наукових досліджень. Див., зокрема: [566]Гуторова Н.О. Проблеми кримінально–правової охорони державних фінансів України: Автореф. дис. на здоб. наук. ст. докт. юрид. наук. – Харків, 2002. – С. 10–11; [275]Пратт А.Л. Обманные операции в банковском деле. Пер. с. англ. – М.: Перспектива, 1995. – 224 с; [3]Алексеев М.Ю. Рынок ценных бумаг. – М.: Финансы и статистика, 1992.
[25][184]Усоскин В.М. Современный коммерческий банк: управление и операции. – М.: “Все для вас”, 1993. – С. 23; [316]McNaughton D., Carlson D.G., Dietz C.T. Building Strong Management and Responding to Change. – Washington, 1992. – Р. 321.
[26][141]Олейник О.М. Основы банковского права. – С. 20.
[27][265] Матук Ж. Финансовые системы Франции и других стран. Т. 1. Книга 1. – С. 16.
[28] [10]Агарков М.М. Основы банковского права: Курс лекций. Учение о ценных бумагах. – М.: БЕК, 1994. – С. 7.
[29] Див., наприклад: [154] Правовое регулирование банковской деятельности / Под ред. проф. Е.А. Суханова. – М.: Учебно-консультационный центр “ЮрИнфо”, 1997. – С. 16; [29] Банковское дело /Под ред. О.И. Лаврушина. – М.: Финансы и статистика, 1998. – С. 25–26; [30] Банківські операції: Підручник /під ред. Мороза А.М. – К.: КНЕУ, 2000. – С. 36– 40; [31] Банківське право: українське та європейське /За ред. П.Д. Біленчука. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 1999. – С. 34 – 37; [73] Заверуха І.Б. Банківське право: Навчальний посібник. – Л.: Астролябія, 2002. – С. 22–23.
[30][236] Научно–практический комментарий к Банковскому кодексу Республики Беларусь. В 2–х кн. Кн. 1. /В.В. Жуков, Д.А. Калимов, В.И. Киблов и др. – Мн.: Дикта, 2002. – С. 37. – Ст. 8.
[31]Ряд авторів наголошує на тому, що найбільші сьогодні у світі банки – універсальні або подібні до них. Найбільші банки Європи – переважно універсальні – мають значно кращий рейтинг, ніж такі ж банки Північної Америки та Японії. Див.: [259] Дериг Х.-У. Универсальный банк – банк будущего. Финансовая стратегия на рубеже века: Пер с нем. – М.: Междунар. отношения, 1999. – С. 27.
[32] Банк набуває статусу спеціалізованого у разі, якщо понад 50 відсотків його активів є активами одного типу. В той же час банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо понад 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.
[33][68]Ефимова Л.Г. Банковское право. – С. 27; [561]Агафонова Н.В. Правовий режим акредитиву як форми безготівкових розрахунків: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юр. наук. – К., 2002. – С. 8 – 9.
[34] Див, наприклад: [141]Олейник О.М. Основы банковского права. – С. 25.
[35] [420]Ефимова Л.Г. Коммерческий банк: предприятие или учржедение //Хозяйство и право. – 1992. – № 7; [419]Ефимова Л.Г. Правовы последствия отзыва лизцензии у коммерческого банка //Хозяйство и право. – 1995. – № 8. – С. 84–91.
[36][181] Тосунян Г.А., Викулин А.Ю., Экмалян А.М. Банковское право Российской Федерации. Общая часть. – М., 1999. – С. 205.
[37][184] Усоскин В.М. Современный коммерческий банк: управление и операции. – С. 175–176.
[38] Теорія банківської справи виділяє такі банківські операції: 1) депозитні; 2) кредитні; 3) розрахункові; 4) валютні; 5) емісійно–касові; 6) фондові; 7) лізингові; 8) трастові (довірчі); 9) факторингові; 10) касове виконання бюджетів. Див.: [42]Бровкина Е.Г., Прудиус И.П. Фінансово-кредитная система государства. – К.: Сирин, 1997. – С. 86.
[39][255]Гавальда К., Стуфле Ж. Банковское право (Учреждения – Счета – Операции – Услуги): Пер. с фр. /Под ред. В.Я. Лисняка. – М.: АО “Финстатинформ”, 1996. – С. 13.
[40] На сьогодні в Україні немає єдиного законодавчого акта, який би визначив перелік юридичних осіб, що мають право займатися підприємницькою діяльністю, хоча є досить велика кількість законодавчих актів, які визнають за окремими юридичними особами право займатися підприємницькою діяльністю. У Цивільному кодексі РФ юридичні особи поділяються на комерційні організації, що мають на меті одержання прибутку, і некомерційні організації, які не мають на меті одержання прибутку і які не розподіляють прибуток між учасниками (стаття 50). Отже, головним принципом поділу на комерційні і некомерційні організації в Росії є два критерії: перший – мета організації – одержання чи неодержання прибутку; другий – право на його отримання її учасниками. Що ж стосується поняття комерційної чи не комерційної організації, то українське законодавство не знає такого визначення юридичних осіб, хоча поняття “комерційні” застосовується у законодавчих актах. Так, відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” (1991 р.) до банківської системи входять комерційні банки. Див.: [219]Кучеренко І.М.: Становлення та розвиток цивільних і трудових відносин у сучасній Україні: Монографія /Кол. авторів: Я.М. Шевченко, О.М. Молявко, Г.В. Єрьоменко та ін.; наук.ред. Я.М. Шевченко. – К.: Ін–т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – С. 69–70.
[41] Суттєву відмінність вказаного принципу прибутковості як визначальної риси банківської діяльності являє ісламська банківська система, в якій закріплена відмова фінансистів від позичкового відсотка. В ісламську систему входять шість інструментів (інститутів), що дозволяють ісламським банкам і фінансовим установам успішно опечатувати, не беручи участь у процентних угодах. Це Mudhaarabah (спеціальне партнерство), Mushaarakan (регулярне партнерство), QardulHasanah (безпроцентна позичка), Zakah (обов’язкова благодійність), BaitulMaal (державне казначейство) і Центральний ісламський банк. – [295] CurrentLegalIssuesAffectingCentralBanks, VolumeI. – 1992. – 642 p.; [324] SaidEl–Naggar. InvestmentPoliciesintheArabCountries. – 1990. – 391 p.; [370] Рыжкова Е.А. Влияние норм Шариата на финансовое право мусульманских стран. – Опыт регулирования банковских отношений в мусульманских странах //Финансовое право зарубежных стран. Сборник научных трудов. Выпуск ІІ. – М.: МГИМО, 2001. – С. 17–22; [70] Жданов А.А. Исламская концепция миропорядка: международно–правовые, экономические и гуманитарные аспекты. – М., 1991. – С. 84.
[42] Розгорнута характеристика суб’єктів підприємницької діяльності подана в статті д.ю.н. Н.О. Саніахметової Поняття суб’єктів підприємницької діяльності [495] //Право України. – 2001. – № 9. – С. 28 – 32.
[43] [397] Воробець Л. Поняття банківського кредиту та кредитних операцій банку //Право України. – 2002. - № 12. – С. 65.
[44][642]Указ Президента України “Про утворення Кредитно–гарантійної установи з підтримки малого і середнього підприємництва” від 20 травня 1999 р. //Офіційний вісник України. – 1999. – № 26. – Ст. 39. – У грудні 2002 р. Президент України визнав діяльність Кредитно-гарантійної установи такою, що не відповідає поставленим цілям і завданням, і запропонував розробити новий акт, який врегульовуватиме діяльність аналогічної організації в сфері мікрокредитування.
[45][141]Олейник О.М. Основы банковского права. – С. 25.
[46] З 2000 р. у банківській системі України була зафіксована тенденція, згідно з якою близько 60–80% вкладів фізичних осіб у вітчизняних банках становлять вклади населення, здебільшого – осіб пенсійного віку. Середній депозит українського пенсіонера становить у столиці близько 2,5 тис. грн, у регіоні – 1,2 – 1,5 тис. грн. При цьому пенсіонер вважається найвигіднішим клієнтом через те, що він найдовше триває кошти в банках. Зокрема, банк „Фінанси і кредит” у жовтні 2001 р. розіграв призи вкладникам – пенсіонерам. За активністю називають три регіони – Київська, Полтавська та Донецька області. Банку вдалося залучити на пенсійні рахунки близько 9,5 млн грн з 6 листопада 2001 р. Приватбанк увів спеціальний депозитний вклад для пенсіонерів, які отримують пенсію у відділеннях Приватбанку. Відсотки (25% річних) вкладникам виплачують щомісячно, термін депозиту – один рік. Можна говорити, що пенсійний вклад – це певний бонус для пенсіонера, а в майбутньому – величезний інвестиційний потенціал. Див., зокрема: [398]Галицька О. Банкіри роблять ставку на... пенсіонерів //Галицькі контракти. – № 46, 12 – 18 листопада 2001 р. – С. 16–17.
[47]Свого часу на виключному характері банківської діяльності наголошували: [519] Тосунян Г., Викулин А. Исключительная правоспособность банка //Хозяйство и право. – 1999. – № 5. – С. 58–59; [563] Боброва О.В. Правове основы государственного регулирования банковского кредитования: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юр. наук. – Саратов, 2002. – С. 20.
[48][694] Інструкція затверджена Постановою Правління НБУ № 368 від 28.08.2001 р. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 вересня 2001 р. за № 841/6032.