Смекни!
smekni.com

Правові проблеми організації та діяльності банківської системи України (стр. 96 из 111)

[163]Публічний (від лат.publicus – суспільний, народний) – відкритий, гласний, суспільний; публікація (від лат. publico – оголошую всенародно) – вміщення оголошення, твору в пресі, передача по радіо, телебаченню для загального відома; те, що надруковано //[341] Словник іншомовних слів /за ред. чл.–кор. АН СРСР О.С. Мельничук. – К.: Гол. ред. УРЕ, 1974. – С. 560. Згідно тлумачного словника С.І. Ожегова „оприлюднювати” – оголосити для загального відому, опублікувати; „публікувати” – оголошувати, розголошувати в друкованому органі //[339] Словарь русского языка /под ред. Н.Ю. Шведовой – М.: Русский язык, 1984. - С. 367, 547.

[164] Можливість оскарження актів державних органів у сучасних умовах аналізується в роботах: [562] Беляневич В.Е. Справи про визнання недійсними актів державних та інших органів в практиці арбітражних судів України: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юр. наук. – К., 2001. – С. 8 – 9; [565] Бринцев О.В. Сутність правових спорів у сфері підприємництва та способи їх вирішення: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юр. наук. – Х., 2001. – С. 9 – 11.

[165][180] Тосунян Г.А. Банковское дело и банковское законодательство в России: опыт, проблемы, перспективы. – М.: Дело ЛТД, 1995. – С. 212.

[166][141] Олейник О.М. Основы банковского права. Курс лекций. – М.: Юрист, 1997. – С. 61–62.

[167] [528] Шепель А.О. Деякі правові аспекти європейської інтеграції України //Часопис Київського університету права. – 2002. – № 1. – С. 81–82; [146] Основы права Европейского Союза: схемы и комментарии: Учеб. пособие /Под ред. д.ю.н., проф. С.Ю. Кашкина. – М.: ИНФРА-М. – 2002. – С. 8.

[168] [217] Банківське право України: Навч. Посібник. Кол.авт.: Жуков А.М., Іоффе А.Ю., Кротюк В.Л., Пасічник В.В., Селіванов А.О. та ін. /За заг. Ред. А.О. Селіванова. – К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2000. – С. 29..

[169][153] Право Європейського Союзу. Загальна частина. Підручник для студентів вищ. навч. закл. /Опришко В.Ф. - К.: КНЕУ, 2002. – С. 12.

[170] За період із 1982 р. Базельський комітет видав понад 80 публікацій у сфері банківської діяльності // [236] Научно-практический комментарий к Банковскому кодексу РБ. – Кн.. 1. – С. 29–30.

[171][575] Мурашин О.Г. Акти прямого народовладдя у правовій системі. Автореф. дис.на здоб. наук. ступ. доктора юрид. наук. – К, 2001. – С. 19.

[172]Питанню доцільності створення спеціалізованих банків у сучасних економічних умовах присвячено ряд наукових доробок. Див., зокрема: [470] Опришко В. Українські банки: спеціалізація чи універсалізація? //Вісник НБУ. – 2001. – № 7. – С. 6–10.

[173] [696] Затверджене Постановою Правління НБУ № № 275 від 17.07.2001 р. (зареєстровано в Мінюсті України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921).

[174] Якщо відповідну ліцензію буде отримано, банк зможе ряд операцій здійснювати на її підставі, без отримання додаткових дозволів (зокрема, це лізинг, послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів; випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток тощо). Для здійснення ряду інших банківських операцій (зокрема, операцій з валютними цінностями, в тому числі неторговельних; ведення кореспондентських рахунків тощо) банк поряд із отриманою банківською ліценцією повинен отримати від НБУ письмовий дозвіл.

[175][181] Банковское право РФ. Общая часть. – С. 133–135.

[176] Зокрема банки „Аваль”, „Авторитет”, „АЖИО”, „Аллонж”, „Аркада”, „ВаБанк”, „Київ”, „Кредит промбанк”, „Мрія”, „Славутич”, „Транс банк”, „Український кредитно-торговий банк”, „Укринбанк”, „Укргазбанк”, „Укрсоцбанк”, „Фінанси і кредит”, „МКБ” „Правекс-Інвест” тощо. За словами її президента Л. Чернівецького, КБС у співробітництві з НБУ та АУБ братиме активну участь у вдосконаленні банківського законодавства. „Ми плануємо залучити до роботи в наглядовій раді КБС до десяти авторитетних народних депутатів, і активно лобіювати в Верховній Раді законопроекти, які б сприяли б розвитку банківської системи країни, а також підтримуватиме керівництво НБУ та його зусилля, спрямовані на стабілізацію грошової системи України зокрема, і економіки в цілому” //Бизнес. – № 23 (490) від 10.06.2002 р. – С. 15. [430].

[177] За матеріалами Агенції „Українські новини” // Бизнес. – № 23 (490) від 10.06.2002 р. – С. 15. [460].

[178] [206] Шемшученко Ю.С., Мурашин Г.О. Конституційний Суд України. – К.: Ін Юре., 1997. – С. 18.

[179][531] Эбзеев Б.С. Толкование Конституции Конституционным Судом РФ: теоретические и практические проблемы //Государство и право. – 1998. – № 5. – С. 7.

[180][181] Тосунян Г.А., Викулин А.Ю., Экмалян А.М. Банковское право Российской Федерации. Общая часть. – С. 137.

[181][255]Гавальда К., Стуфле Ж. Банковское право. – М.: Финстатинформ, 1996. – С. 11.

[182][81] Исторический очерк Банка Франции. Специальное издание Банка Франции: Пер. с фр. – М., 1996. – С. 48–52.

[183] Для визначення стосунків у сферах, які не регулюються законом, банкіри виробили Моральний кодекс банкіра. – Див: [551] Мітюков І.О., Александров В.Т., Ворона О.І., Недбаєва С.М. Фінансові послуги України. Енциклопедичний довідник. Том 1. – К.: Укрбланковидав, 2001. – С. 121.

[184] Однією з визначальних характеристик держави є власна валюта. І тому цілком логічним є поява в Україні власних грошових знаків за часів утворення на її території стародавньої держави – Київської Русі. Формування її грошової системи датується ІХ- початком ХІІ століття. Початковою базою її обігу були західноєвропейські та арабські срібні монети, що в певній мірі відповідали грошово-ваговим нормам Русі. В кінці Х століття в обігу з’явилася гривня (слово “гривня” походить від обруча – прикраси із золота або срібла, що носилося на шиї (на загривну). Гривня важила 48 золотників (один золотник мав вагу 4,266 г срібла). Розрізнялися срібна гривня – вагова одиниця, що відповідала певній кількості (вазі) срібла, і гривня-кун – грошово-розрахункова одиниця, що виражала відоме число монет.

У Київській Русі ХІ ст. в обігу була київська гривня, що мала форму шестикутного бруска і важила біля 160 г. Крім того, в грошовому обігу в ХІІ ст. були новгородські гривні – довгасті срібні бруски з вагою біля 200 г. Оберталися також гривні чернігівські, литовські та інші.

[185][240] Полонська-Василенко Н. Історія України. В 2-х т. Т. 2. 3-тє видання. Copyright by Ukrainische Freie Universitat und Ukrainischer Verlag, Munchen, 1976.– К.: Либідь, 1995. – С. 407.

[186] [220] Фінансово-кредитна система України – Росії (ХУІІІ-ХХ ст. ) /За ред. д.е.н., проф. І.В. Сала. – Суми: Слобожанщина, 2000. – С. 108.

[187][94] Коломиец А. Финансовые реформы русских царей (от Ивана Грозного до Александра Освободителя). Очерки. – М.: НП „Журнал Вопросы экономики”, 2001. – С. 165.

[188] Діяльність зазначених банків опиралася, переважно, на наданні довгострокових кредитів під невеликі відсотки. Зокрема, Дворянський банк давав позички строком до 3 років в розмірі до 10 тис крб. В 1757 р. строк повернення позичок був збільшений ще на один рік, а в 1761 р. до 8 років. Діяльність Купецького банку виявилася менш вдалою, оскільки позички не поверталися позичальниками, і у 1782 р. банк був ліквідований. До того ж уряд із самого початку дивився на кошти банків як на джерело фінансування видатків, й ніякого відношення до господарства не мав. В 1758 р. рішенням Сенату 7 тис крб. із Дворянського та Купецького банків було спрямовано на утримання італійської комічної опери.

[189] [235] Мигулин П.П. Русский государственный кредит 1769-1899. Т.1. – Харьков, 1903. – С. 243.

[190][220] Фінансово-кредитна система України – Росії (ХУІІІ-ХХ ст. ) – С. 113– 114.

[191] [102] Коропецький І.С. Українська економічна думка в ХІХ ст. – К., 1991 р. – С. 29; Оглоблін О. Проблема української економіки в науковій літературі і громадській думці ХІХ-ХХ ст. – Нью-Йорк, 1953. – С 14.

[192] [186] Учебник финансоваго права С.И. Иловайскаго. – Одесса, Типо-Хромо-Лит. А.Ф. Соколовскаго, 1904. – С. 41– 42.

[193][242] Сперанский М.М. План финансов. 1810 год. /Цитируется по: У истоков финансового права. Т. 1. /Под ред. д.ю.н. А.Н. Козырина. – М.: Статут, 1998. – С. 81.

[194][246] Тургенев Н.И. Опыт теории налогов. 1818 год. /Цитируется по: У истоков финансового права. Т. 1. / Под ред. д.ю.н. А.Н. Козырина. – М.: Статут, 1998. – С. 268.

[195] [51] Венгерська В.О. Утворення та діяльність державних банківських установ на Правобережні Україні у другій половині ХІХ століття. – Київ, 1997. – С. 6.

[196][185] Уставъ Государственнаго Банка. - С.-Петерьбургъ, Типо-литография Р.С. Вольпина. – 1904.

[197] Підтвердження цього факту є положення статті 72 Статуту Державного банку, згідно якої Державному Банку надається право здійснювати наступні комерційні операції: 1) облік векселів та інших строкових зобов’язань; 2) видачу позичок та відкриття кредитів; 3) прийом вкладів: грошових і на зберігання; 4) покупку та продаж векселів та інших цінностей; 5) перевід сум та інші комісійні операції. Державний банк Російської імперії мав своєрідні риси: відсутність емісійної самостійності (випуск кредитних білетів на вимогу уряду); впровадження в собі функцій відділення державного казначейства (випуск за спеціальною вказівкою кредитних білетів з комерційною метою, переоблік векселів інших банків тощо). – [189] Хромов П.А. Экономическое развитие России в ХІХ-ХХ вв. – М., 1950. – С. 401.