Смекни!
smekni.com

Розробка заходів щодо рекламної стратегії Прямоточного гідроагрегату (стр. 2 из 21)

Кожна галузь промисловості забезпечує свої потреби за рахунок інших галузей і, у свою чергу, створює умови для задоволення потреб інших галузей. У такому розумінні кожна галузь, підприємство є водночас постачальником, і споживачем промислової продукції.

Потребу у продукції конкретної галузі визначати важко через незадовільний рівень розробки відповідної методологічної бази.

На формування потреб у засобах виробництва впливає багато факторів. Так, на перспективну потребу в окремих виробах для служби сервісу значною мірою впливає зміна продуктивності устаткування, на якому такі вироби встановлені. У свою чергу, продуктивність устаткування визначається соціальними, організаційними і технічними умовами, які діють на кожному робочому місці і постійно змінюються. Урахувати всі першопричини при формуванні потреби неможливо. Проте знаючи фактори зміни інтенсивного та екстенсивного використання устаткування, можна оцінити перспективну потребу в ньому. Така оцінка завжди містить фактор невизначенності, який відображає обмеженість знання потреби і вимірюється за допомогою ймовірнисних характеристик.

Поточна потреба у виробах для фірмового обслуговування техники визначаеться обсягом, що необхідний для досягнення запланованого рівня розвитку системи, та експлуатації в об'ективно існуючих господарських умовах.

Розглядаючи потреби в засобах виробництва та їх роль у ринкових відносинах, необхідно розрізняти абсолютні, дійсні та фактично задоволені потреби [1], а також ураховувати фактори, під впливом яких одна форма потреби переходить в іншу.

До абсолютних належать усі наявні суспільні потреби, які об'єктивно можливі при існуючому рівні життя суспільства, але лише теоретично. 3 абсолютних потреб формується система дійсних економічних потреб, яка виражається в сукупності створених і освоєних виробництвом певних споживчих вартостей та відповідного сукупного робочого часу, необхідного для їх виробництва. Дійсні потреби в засобах праці формуються на основі абсолютних. На відміну від абсолютних дійсні потреби поділяються на дві групи:

перспективні (середньо- та довгострокові), що мають випереджальний характер, тобто охоплюють цілі, засобів досягнення яких ще не існує (при плануванні ці потреби називають інтервалом прогнозування);

поточні, що виражаються у вигляді ринкового попиту, на який впливають рівень виробництва в галузях-виробниках та споживачах товару, цілі суспільства в певний період, а також діючий механізм виробництва та розподілу продукції.

Система фактично задоволених потреб характеризує перетворення можливості задоволення потреб у фактичне їх задоволення. Ця система формується в межах системи дійсних потреб, яка, у свою чергу, визначається як абсолютна потреба.

Фактори, що впливають на кожну з розглянутих потреб, зображено на рисунку.1.2.



Рис.1.2-Фактори, що впливають на різноманітні потреби

1.1.3 Структура промислового ринку

Будь-який товарний ринок є елементом внутрішнього ринку країни . За характером споживання придбаних товарів ринок поділяється на промисловий і споживчий. За призначенням об’єктів ринкових відносин у сучасному розвиненому товарному товарному господарстві налічується понад 20 видів ринків, зокрема, засобів виробництва, технологій і науково-технічних досягнень, інформації; споживчих товарів; землі; капіталів, валюти і цінних паперів; робочої сили та ін. Усі вони мають певну специфіку, особливості реалізації товарів, проте органічно взаємопов’язані.

Промисловий ринок охоплює систему ринків. Основними з них є такі:

· засобів виробництва;

· технологій;

· науково-технічної продукції;

· інтелектуальної власності;

· інформаційного продукту;

· промислових послуг;

· патентів та ліцензій.

Ринок засобів виробництва – це сукупність економічних відносин між виробниками і споживачами ТВП у сфері обігу.

Основними організаційними формами ринку засобів виробництва є товарні біржі, торговельно-посередницьки фірми, комерційні центри, лізингові компанії, аукціони, ярмарки, страхові фонди.

На товарній біржі відбувається постійна, організована за певними правилами широкомасштабна оптова торгівля за зразками, стандартами і пробами. З цією метою визначаються середні норми якості товарів. Потреба у товарних біржах зумовилась розширенням торгівлі окремих товарів, насамперед сировини і сільськогосподарської продукції.

Реалізація товарів на біржі має певні особливості:

· відсутні наявні товари і гроші;

· угоди укладаються на однорідні масові товари (бавовну, цукор, зерно, метал, нафту та ін.).

За зразками групуються партії товарів з однорідними, рівноцінними властивостями. Угоди укладаються, як правило, на певний строк: продавець зобов’язується поставити покупцеві товар у певний строк за узгодженою ціною. На товарній біржі найпоширеніший шестимісячний строк. Наприклад, бавовну купують, як правило, у липні, а поставляють у грудні того самого року.

У класичному розумінні товарна біржа – це об’єднання торговців чи біржових посередників, які спільно сплачують витрати з організації торгів, встановлюють правила торгівлі, визначають санкції за їх порушення.

Розширення масштабів промислового ринку і його значення відбиває реальні зміни в економіці, пов’язані зі збільшенням обсягів промислових послуг і розвитком таких видів економічних відносин, як інформаційний ринок, консалтинг, ринок цінних паперів, торгівля, ринок патентів та ноу-хау поряд із розвитком традиційного ринку суто промислового виробництва.

1.1.4 Учасники промислового ринку та їх взаємодія

На промисловому ринку продаж і закупівля товарів виробничого призначення здійснюється здебільшого між підприємствами та організаціями, зокрема промисловими, торговельними, транспортними, будівельними, а також бюджетними установами, банками, страховими та інвестиційними компаніями, громадськими та не комерційними організаціями.

До основної групи учасників промислового ринку ( ринку організацій ) належать підприємства, які купують для власних потреб, перепродують чи здають в оренду ТВП, і без розвитку цих підприємств неможливе ефективне функціонування ринкової економіки, вони зображенi на рисунку 1.3.

Розвиток ринкових відносин передбачає вільну торгівлю, як засобами виробництва, так і науково-технічними розробками, у тому числі й науково-технічними ідеями. Досвід промислово розвинених країн свідчить, що одним із важливіших чинників структурної перебудови в умовах кризи і переходу до стабілізації виробництва є створення і правове регулювання ринку інновацій, на якому права на об’єкти промислової власності є твори. Концепція розвитку національної системи охорони прав на об’єкти промислової власності передбачає вдосконалення законодавчо-нормативної бази у сфері надання та захисту прав на винаходи і корисні моделі. Розвиток патентної системи сприяє поширенню результатів інтелектуальної діяльності у формі товарів, у тому числі через торгівлю патентами та ліцензіями.


Рис.1.3-Учасники промислового ринку

В Україні наявний значний потенціал у сфері нових технологій, нових конструкторсько-проектних розробок зі світовим рівнем якості. Це стосується передусім авіа - і ракетобудування, біотехнологій та медицини, створення нових матеріалів і їх обробки.

Другу групу учасників промислового ринку становлять державні установи, які закуповують чи орендують товари, необхідні для виконання основних функцій управління.

Третьою групою учасників промислового ринку є некомерційнї організації ( школи, лікарні, в¢язниці, спортивні заклади, молодіжні організації тощо ).

Наведемо основні поняття, що стосуються промислового маркетингу.

Патент:

· це документ про надання винахідникові виключного права розпоряджатися своїм винаходом;

· це монопольне виключне право на використання винаходу, який вважається інтелектуальною власністю

Інтелектуальна власність ¾ це не материальні цінності, а результат творчої діяльності людини. Інтелектуальну діяльність поділяють на промислову власність (винаходи) і твори науки та мистецтва, що охороняються авторським правом.

Промислова власність ¾ це результат людської інтелектуальної діяльності, до якої належать винаходи, нові технології, промислові зразки, нові художньо-конструктивні рішення.

Ліцензія – це дозвіл на впровадження і використання іншою особою чи організацією винаходу, технології, технічних знань та промислового досвіду, секретів виробництва, торговельної марки, необхідних для виробництва комерційної чи іншої інформації протягом певного часу за обумовлену винагороду. Правовою формою видачі ліцензії на використання об¢єктів промислової власності є ліцензійний договір.

Сукупність правових норм, регулюючих відносини, пов'язані із створенням і використовуванням об'єктів права промислової власності, відносяться до сфери дії патентного права.

Патент юридично закріплює за його власником право на переваги, що надають можливість не тільки покрити витрати, необхідні для створення і освоєння нової техніки, але і одержати прибуток від використовування нового технічного засобу. Сам характер патентної монополії стимулює науково-дослідні роботи, пошук нових рішень, що дозволяють обійти «чужий» патент, створення нових способів рішення задачі, виявлення нових галузей вживання вже відомих способів і т.п. Наявність патенту дає можливість продавати вироби на зовнішньому ринку за вищими цінами, не побоюючись конкуренції товарів капіталістичних монополій. Патентування винаходів виключає можливість копіювання і безкоштовного використовування науково-технічних досягнень.