Перераховані методи у своїй більшості – сепаративні (не взаємодіють у комплексі один з одним) і короткострокові; тому можна стверджувати, що представлені способи оптимізації податкового портфеля не є суттєвими заходами щодо тактичного податкового планування в повному розумінні слова, оскільки перші спрямовані на вирішення визначених, конкретних проблем, що постають перед суб’єктами господарської діяльності, у них відсутні елементи послідовності і перспективності.
Іншими словами, методи мінімізації податкових відрахувань це – дискретні складові цілісного процесу податкового планування, розташовані у визначеному порядку, що підкоряються заздалегідь установленим цільовим параметрам, взаємодіючі один з одним. Про те, що методи податкової оптимізації є заходами процесу податкового планування, можна говорити лише у випадку їхньої упорядкованості відповідно до визначених установок і прогностичності результатів впливу на агреговані фінансові показники підприємства [13, с.102].
Найбільш ефективним буде вважатися таке сполучення методів податкової оптимізації, яке дозволяє підприємству досягти поставлених цілей (найбільший фінансовий результат) у найбільш короткий проміжок часу з найменшою кількістю витрат. На практиці для виведення оптимального сполучення і використання податкових схем можуть використовуватися ситуаційний, чисельні балансові методи і метод визначення фінансових потоків підприємства у двокоординатній системі оподатковування [66].
Метод ситуаційного податкового планування – найбільш простий і доступний для будь-якого підприємства, тому він знайшов широке застосування на практиці. Суть методу полягає в наступному. Керівництво підприємства, на основі свого статуту, установчого договору й інших установчих документів визначає спектр основних податків, що слід сплачувати підприємству, уточнює ставки і пільги. Формується так зване податкове поле підприємства. Далі підбираються типові господарські операції, у яких підприємство бере участь, з огляду на специфіку виду діяльності і складність виробничого процесу. Потім, відповідно до статуту, утворюється система договірних відносин підприємства з урахуванням сформованого податкового поля.
Після цього розробляються різні ситуації з урахуванням уже виконаних податкових, договірних і господарських наробітків, що охоплюють найрізноманітніші сторони економічного життя, реалізовані в декількох порівняльних варіантах. На основі всебічного дослідження ситуацій вибираються оптимальні варіанти. При аналізі різних ситуацій доцільно зіставляти отримані фінансові результати з можливими втратами, обумовленими штрафними й іншими санкціями.
Слабка сторона ситуаційного методу в його багатоваріантності, оскільки сучасне підприємство у своїй діяльності часом випускає різноплановий і широко сегментаційний асортимент продукції, і, отже, у процесі виробництва, що також може бути неоднорідний, підприємство має безліч господарських контактів, часом ексклюзивних, зі своїми контрагентами і партнерами, тому, щоб ефективно спланувати діяльність підприємства з погляду мінімізації податкових відрахувань, необхідно проаналізувати величезний масив усіляких модифікацій взаємодії підприємства з зовнішнім середовищем, що під силу тільки високопродуктивним обчислювальним комплексам.
До чисельних балансових методів відносяться: метод мікробалансів, метод графоаналітичних залежностей, матрично-балансовий метод і статистичний балансовий метод.
Метод мікробалансів полягає в наступному. Щоб оцінити той або інший варіант економічної діяльності підприємства в різних умовах господарювання, виділяються великі блоки господарських операцій, що включають головні відмінності. Ці блоки оформляються у вигляді бухгалтерських проводок, і виконуються розрахунки балансів для кожного з них. Порівняння отриманих мікробалансів дозволяє вибрати більш вигідний варіант.
Дослідження за допомогою мікробалансів ґрунтується на виділенні з усієї сукупності господарських операцій одного визначального блоку і на розгляді його як самостійного журналу господарських операцій з оформленням декількох варіантів проводок і зі складанням декількох варіантів мікробалансів. Їх аналіз дозволить вибрати найбільш економічний. Якщо в блок господарських операцій включаються всі необхідні податкові платежі, то мікробаланси дозволяють також визначити варіант із мінімальним рівнем цих платежів.
Дослідження за допомогою графоаналітичних залежностей ґрунтується на виділенні одного або декількох найважливіших параметрів балансу, що можуть уплинути на фінансові підсумки роботи підприємства. Щоб визначити вплив на фінансовий результат діяльності підприємства кожного з економічних параметрів, виділяється великий блок господарських операцій, у якому цей параметр бере участь. Потім шляхом ряду послідовних розрахунків мікробалансів при різних величинах досліджуваного параметра одержують графічну або аналітичну залежність фінансового результату від цього параметра. На основі цієї залежності можна вибрати оптимальне співвідношення.
Статистичний балансовий метод полягає в тому, що на основі балансів ряду комерційних підприємств визначаються усереднені величини параметрів, що можуть бути використані для порівняння або для побудови розрахункової економічної моделі. Відхилення показників конкретного підприємства від середньостатистичних характеризують позитивну або негативну динаміку його діяльності. Економічна середньостатистична модель, закладена в алгоритм і доповнена конкретними блоками господарських операцій, може послужити основою для проведення тактичного податкового планування і відпрацьовування різних видів господарської діяльності.
На жаль, діапазон застосовності даного методу обмежений тим, що в даний час в Україні немає широкої практики публікації балансів і фінансових звітів підприємства.
Відповідальні виконавці реалізації процедур тактичного податкового планування повинні призначатися з числа фахівців, що розробляють фінансову частину загального плану розвитку підприємства. Зазвичай такими фахівцями є працівники планово-економічного, виробничо-диспетчерського і фінансового відділів підприємства, останні в разі потреби й узгодження позицій ведуть консультації з бухгалтерією й іншими фінансовими підрозділами підприємства, як структурами, що безпосередньо відповідають за вирахування і сплату податкових платежів, а також з юридичною службою, у ведення якої входить розробка юридично обґрунтованих схем цивільно-правових угод, представлення інтересів підприємства в органах юрисдикції.
Не можна погодитися з прийнятим у літературі думкою про ключову, чільну роль бухгалтерії в плануванні податків, оскільки реалізація процедур податкового планування на тактичному рівні припускає застосування особливого інструментарію і наявність спеціальних знань і навичок, аналітичних і евристичних здібностей.
Бухгалтерія підприємства в силу оперативної (постфактум) спрямованості бухгалтерського обліку не здатна сформувати адекватну стратегію податкового планування, оскільки покладання на бухгалтерську службу підприємства обов’язків з планування податкових платежів представляється виправданим тільки в оперативному плані, тактичні й особливо стратегічні рівні повинні розроблятися спеціально навченими фахівцями, зворотне приводить до негативних наслідків у вигляді диспропорцій у сплаті окремих податків, що спостерігається зараз на вітчизняних підприємствах [45, с.217].
Відбувається це насамперед через те, що працівники бухгалтерії, плануючи податкові платежі, керуються діючим податковим законодавством і положеннями по бухгалтерському обліку, при цьому вкрай рідко враховують цивільне законодавство, а також економічну суть господарських операцій, у підсумку при найменшій зміні податково-правових норм негайно валиться зведена конструкція. Крім цього, останнім часом намітилися значні розбіжності в податковому і бухгалтерському обліку, що породжують різні колізії, вирішити які бухгалтерія не в змозі, оскільки для цього потрібне прийняття еклектичних висновків з тих самих питаннь.
1.3 Організація процесу розробки податкової політики підприємства
Стратегічне податкове планування (прогнозування) – найвищий рівень розробки податкової політики. Хоча з практичної точки зору розробка податкової політики – це діяльність, пов’язана з перманентним генеруванням способів оптимізації податкового портфеля підприємства, результатом цього процесу повинний бути податковий план, спрямований на досягнення стратегічних інтересів підприємства, оскільки планування оподатковування має справи не з минулими, а з майбутніми податковими зобов’язаннями, тобто з виконанням фінансових обов’язків, що випливають із сьогоднішніх рішень.
Іншими словами, розробка податкової політики починається з визначення стратегічних цілей підприємства, саме останні формують потребу в прийнятті тих або інших управлінських рішень, у залежності від яких будується структура підприємства і зв’язки усередині неї.
У свою чергу, на кожному конкретному підприємстві система податкового прогнозування базується на визначеній податковій ідеології.
Податкова ідеологія характеризує систему основних принципів здійснення фінансової діяльності конкретного підприємства, обумовлених його "місією" і податковим менталітетом його засновників і менеджерів.
Процес формування податкової стратегії підприємства здійснюється за наступними етапами [11; 45; 66; 79].
1. Визначення загального періоду формування податкової стратегії.
Головною умовою визначення є тривалість періоду, прийнятого для формування загальної стратегії розвитку підприємства, оскільки податкова стратегія носить стосовно неї підлеглий характер, вона не може виходити за межі цього періоду (більш короткий період формування податкової стратегії допустимий).