При призначенні допомоги сім’ям, які з поважних та незалежних від них причин є бідними відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям” встановлено диференційовані рівні забезпечення прожиткового мінімуму для окремих категорій населення.
З 1 січня 2007 року для працездатних осіб такий рівень складає 121 гривень, непрацездатних осіб – 170,5 гривень, інвалідів – 181,5 гривень. Крім цього, на кожну дитину цей рівень збільшується на 10 %, а для кожної дитини, яка утримується матір’ю (батьком, усиновителем), що не перебуває в шлюбі, і запис про батька (матір) цієї дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться в установленому порядку за вказівкою матері (батька), та для кожної дитини, в якої один або обоє батьків є інвалідами I або II групи, а також для кожної дитини в малозабезпеченій багатодітній сім’ї, в якій виховуються троє або більше дітей віком до 16 років (до 18 років, якщо дитина навчається), – на 20 %. Завдяки вдосконаленню механізму адресного надання допомоги малозабезпеченим сім’ям у 2005 році середній розмір допомоги становив 219,81 грн. При цьому для сімей, які складаються лише з працездатних осіб, – 148,78 грн., а для сімей, до складу яких входять непрацездатні особи та діти – 228,15 гривень.[87]
З метою обґрунтованості призначення допомоги малозабезпеченим сім’ям та житлових субсидій за 2005 рік було здійснено 630,1 тис. обстежень матеріально-побутових умов сімей, що звернулися за її призначенням, або 22,3 % загальної кількості одержувачів допомоги. За підсумками обстеження у призначенні допомоги відмовлено 94,8 тис. сімей, або 15,1 % загальної кількості обстежених сімей. Перевірками достовірності інформації про доходи та майновий стан шляхом запитів до відповідних організацій було охоплено 589,0 тис. осіб, що становить 20,8 % загальної кількості одержувачів допомоги. З відвідуванням місця роботи одержувачів допомоги відповідно – 409,7 тис. осіб, або 14,5 %.
Соціальними інспекторами було виявлено 27,4 тис. випадків надання недостовірної інформації про доходи та майновий стан, в тому числі 1,5 % – шляхом запиту до Державної податкової адміністрації, а 2,9 % загальної кількості перевірок – з відвідуванням місця роботи одержувачів соціальної допомоги. Одночасно місцеві органи виконавчої влади мають можливість щодо поглибленого захисту вразливих верств населення, з урахуванням конкретних обставин, що склалися у сім’ї.
У 2005 році за їх рішеннями житлову субсидію було призначено 277,7 тис. сімей, державну соціальну допомогу – 223,5 тис. сімей. Зокрема, 150,3 тис. сімей було призначено субсидію на збільшену площу житла; одержали допомогу 109,9 тис. малозабезпечених сімей, у власності чи володінні яких є земельна ділянка площею понад 0,6 гектара тощо.
Соціальна стабільність в суспільстві – необхідна умова сталого розвитку. Економічне зростання значною мірою залежить від стратегії і тактики державного регулювання, від визначення пріоритетів і напрямів соціальної політики адекватних ринковим відносинам, спрямованих на забезпечення соціального захисту та безпеки населення. Від ефективності соціальної політики, дія якої спрямована на захист індивідуума у суспільстві від різноманітних форм соціальних та економічних ризиків, залежить ставлення громадян до впроваджуваних реформ.
За даними Державного комітету статистики України у 2005 році значно зменшується кількість одержувачів з 1823,6 тис. у 2002 році до 1020,5 тис. (табл.. 2.1).
Таблиця 2.1
Кількість одержувачів державної допомоги сімей з дітьми (тис. чол.)
| Всього | Одноразова | Місячна | ||||||||||
| допомога по вагітності та пологах2 | допомога при народженні дитини | допомога по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років | допомога на дітей, що перебувають під опікою чи піклуванням | допомога на дітей одиноким матерям | допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми | |||||||
| всього | у тому числі, зайнятим доглядом: | |||||||||||
| всього | з них дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи | однієї дитини | Двох дітей | трьох дітей | чотирьох і більше дітей | |||||||
| 2002 | 1823,6 | 138,4 | 106,6 | 508,3 | 13,1 | 18,1 | ... | 1052,2 | 445,4 | 425,9 | 122,9 | 58,0 |
| 2003 | 1770,2 | 198,9 | 123,2 | 645,6 | 17,6 | 20,9 | 326,3 | 455,3 | 190,6 | 179,8 | 58,6 | 26,3 |
| 2004 | 1430,1 | 213,9 | 130,5 | 682,2 | 18,9 | 21,9 | 381,6 | |||||
| 20051 | 1020,5 | 225,8 | 166,4 | 328,2 | ... | 48,5 | 251,6 | |||||
1 Статистичне спостереження запроваджено зі звіту за 2005 рік
2 У зв’язку з приняттям Закону України від 22 березня 2001 року № 2334 – ІІІ “Про внесення змін до Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, починаючи з 1 січня 2002 року всі жінки (у тому числі неповнолітні), які не застраховані в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, мають право на державну допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами. Функції призначення та виплати допомоги особі, яка застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, здійснюється за місцем роботи.
Джерело: Державний комітет статистики України - http://www.ukrstat.gov.ua/
Кількість пенсіонерів зменшується у поточному році, середній розмір місячної пенсії зростає (табл. 2.2). З однієї сторони зростання пенсій свідчить про підвищення рівня соціального захисту в Україні. Але за цими даними не видно з яких причин скорочується чисельність пенсіонерів. А одже невідомо чи це не спричинено погіршенням рівня та доступу до медичного захисту незахищеним верствам населення.
Таблиця 2.2
Середній розмір місячної пенсії та кількість пенсіонерів (на початок року)
| Роки | Середній розмір призначеної місячної пенсії пенсіонерам, які перебувають на обліку в органах соціального захисту, грн. | Кількість пенсіонерів (млн.) | |||
| всього | у тому числі: | ||||
| за віком | за інвалідністю | у разі втрати годувальника | |||
| 20001 | 68,9 | 69,3 | 82,3 | 52,0 | 14,5 |
| 20013 | 83,7 | 85,2 | 94,5 | 61,0 | 14,4 |
| 20023 | 122,5 | 127,1 | 129,7 | 85,5 | 14,4 |
| 20033 | 136,6 | 141,8 | 142,4 | 95,9 | 14,4 |
| 20044 | 182,2 | 194,2 | 170,9 | 120,2 | 14,3 |
| 20054 | 316,2 | 323,8 | 305,2 | 262,9 | 14,1 |
1 З урахуванням компенсаційних виплат
2 З урахуванням цільової грошової допомоги
3 З урахуванням цільової грошової допомоги та індексації
4 З урахуванням цільової грошової допомоги, індексації, державної адресної допомоги до пенсії (дотації), а також надбавки за особливі заслуги перед Україною.
Джерело: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2005/sz/sz_u/srp_rik_u.html
На формування та відтворення людського капіталу, який на сучасному етапі є найважливішим чинником економічного, науково-технічного та соціального прогресу впливає рівень доступності для людини основних матеріальних і соціальних благ, задоволення її матеріальних, соціальних і духовних потреб.
Важливими та необхідними умовами відтворення людського капіталу є якісне медичне обслуговування, що забезпечує збереження та поліпшення здоров’я людини, якісна освіта, що формує її інтелектуальний і творчий потенціал. Покращання здоров’я нації, сприяння доступу до якісної освіти та знань – неодмінні складові підвищення добробуту громадян.
Можливість отримувати за місцем проживання відповідне медичне обслуговування та освіту є важливою складовою соціальної безпеки окремої особи, регіону та держави в цілому.
Доходи населення – один з найважливіших показників, що характеризує рівень економічного та соціального стану та захищеності суспільства. Сенс цього поняття полягає в тому, що працюючим та членам їх сімей повинно бути гарантовано право на отримання достатнього мінімального доходу як на сьогоднішній день, так і в майбутньому для задоволення матеріальних потреб, доступності до якісної освіти, медичних послуг та відпочинку, що забезпечує нормальну життєдіяльність та можливості розвитку людини.
Базовим державним соціальним стандартом у сфері доходів населення визначено прожитковий мінімум, який затверджується законом і на основі якого визначаються розміри мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, неоподатковуваний мінімум доходів громадян, розміри державної соціальної допомоги, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, розміри інших видів соціальних виплат. Прожитковий мінімум застосовується також для загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення державних соціальних програм.[88]
Одним із перших базових соціальних стандартів, який був затверджений в Україні, стала мінімальна заробітна плата [див. Додаток 2].
Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» був підписаний Президентом 5 жовтня 2000 року і визначив мінімальну заробітну плату як головний соціальний стандарт, який затверджується виключно Верховною Радою України.
У 2000 році мінімальна зарплата затверджувалася окремим законом. Так, Закон України «Про встановлення розміру мінімальної зарплати на 2000 рік» передбачав розмір мінімальної зарплати у розмірі 118 грн. Крім того, цим же законом вносилися зміни до Кодексу законів про працю України та Закону України “Про оплату праці” щодо регулювання встановлення та застосування цього стандарту. Передбачалося не включати до розміру мінімальної заробітної плати доплати за роботу в надурочний час, у важких та шкідливих умовах, премії до ювілейних дат, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, а також матеріальну допомогу. Це положення замінило попереднє, яке передбачало не включати до мінімальної зарплати всі види доплат та заохочувальних платежів. Така зміна дещо погіршила соціальне значення мінімальної зарплати, оскільки вона не охоплює усіх можливих видів доплат, які, будучи включеними до мінімальної зарплати, зменшували реальні доходи працівника від заробітної плати. Інше положення цього закону забезпечувало гарантовану оплату праці на рівні мінімальної зарплати для працівників, які виконали місячний чи погодинний норматив праці. Підприємство зобов’язується у будь-якому випадку здійснювати доплату до розміру мінімальної зарплати.