Смекни!
smekni.com

Система соціального захисту в Україні (стр. 15 из 23)

У державних документах подолання бідності в Україні головною її передумовою визначається зростання вироб­ництва.

Незважаючи на те, що останніми роками обсяги промис­лового виробництва постійно зростають, у цілому ситуація залишається складною, розбалансованою, динамічно не­стійкою, вельми чутливою до факторів, що порушують еко­номічну безпеку, соціальне напруженою та економічно слаб­ко прийнятною до світових стандартів. Аналіз свідчить, що здійснені перетворення поки що не стали надійною гарантією якісних зрушень та зростання.

Актуальною залишається проблема економічної підтрим­ки ефективно працюючого національного товаровиробника як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, її розв'я­зання лежить у площині оптимізації податкового наванта­ження, усунення можливостей для недобросовісної конку­ренції з боку зарубіжних виробників, розширення підтрим­ки експортної діяльності в межах міжнародного правового поля, використання потенціалу міжнародної організаційно-економічної інтеграції.

Існуючі бюджетні проблеми в державі та самі принципи ринкової моделі виключають повернення до практики масш­табних централізованих вкладень капіталу. В цьому зв'язку активізація дій держави в інвестиційній сфері можлива на ос­нові посилення її регулюючого впливу.

У державному регулюванні економіки ринкового типу ве­лике значення мають економічні механізми та важелі впливу і контролю з диференційованим підходом до державного і не­державного (приватного) секторів економіки, сфер розподілу і перерозподілу, обігу і споживання.

Водночас із реформуванням системи оплати праці, кон­цепція якого затверджена Президентом України, необхідно добиватися зниження економічної нерівності шляхом запро­вадження гнучкої податкової політики, раціональних соці­альних трансферів, стимулювання малого і середнього бізнесу, захисту прав малих акціонерів. Оптимізація податкових ставок, зменшення кількості видів податків і зборів з одно­часним розширенням бази оподаткування та упорядкуван­ням встановлених пільг щодо прибуткового податку з гро­мадян для всіх груп платників сприяють пожвавленню ви­робництва, зменшенню навантаження на фінансову систему держави в частині розрахунків із населенням за соціальни­ми програмами, які мають бути адресними. Зрозуміло, що зміцнення доходної бази бюджетів усіх рівнів, а отже побу­дова і створення бази для запровадження активної соціаль­ної політики неможливі на механізмі посилення податково­го навантаження на економіку. В цьому зв'язку потрібне на­гальне прийняття Податкового кодексу України, який до­зволить збільшити доходи населення, стабілізувати вітчизня­не податкове законодавство та адаптувати його до європейсь­кого правового поля.

Першочерговою проблемою у контексті соціального за­хисту населення є проведення повномасштабної реформи пенсійної системи, яка повинна здійснюватися за трьома рівнями: солідарної системи пенсійних виплат (перший рівень), системи накопичувальних індивідуальних пенсій­них рахунків у рамках загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (другий рівень) та системи недер­жавного пенсійного страхування, яка забезпечуватиме ви­плату додаткової пенсії за рахунок добровільних пенсійних внесків громадян (третій рівень). Зараз середній рівень пенсій складає біля 40 відсотків прожиткового мінімуму, а розмір максимальної пенсії в 19 разів перевищує конт­рольну цифру.

Порядок функціонування першого та другого рівнів сис­теми пенсійного забезпечення, а також механізм переходу до обов'язкової накопичувальної системи мають бути визначе­ними у Законі про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Для удосконалення системи і вирішення проблем і зав­дань соціального захисту інвалідів важливим стає прийнят­тя нової редакції Закону України «Про основи соціальної за­хищеності інвалідів в Україні», який створить відповідну нормативно-правову базу соціального захисту інвалідів, сформує ефективний організаційно-фінансовий механізм його забезпечення.

Важливою проблемою у контексті соціального захисту на­селення є розвиток гуманітарної сфери, зокрема освіти, науки, охорони здоров'я, культури, фізичної культури і спорту, відпо­чинку і туризму.

Саме розвиток галузей людського капіталу сприяє забез­печенню соціального благополуччя людини на всіх етапах її життєдіяльності, стає надійною основою її самозахисту. Так, у Росії понад 50 відсотків нових дипломованих фахівців «самовлаштовується». Державної системи працевлаштуван­ня молодих фахівців тут більше не існує. Такий стан різко контрастує з працевлаштуванням молодих фахівців в інших країнах, де розповсюджена практика підписання студента­ми контрактів з окремими фірмами, які підбирають для себе відповідних фахівців. Наприклад, у США більш ніж 80% випускників працевлаштовуються на протязі року. В Японії цей показник перевищує 90%. Отже, це можливо тому, що система освіти в цих країнах орієнтова­на на гнучку різносторонню спеціалізацію[98]. Світо­вий досвід свідчить, що витрати на освіту повинні складати не менш 5% від ВНП, а експертами ЮНЕСКО мінімально можлива частка витрат держави на освіту ви­значена на рівні 3,5 %[99]. Нажаль Україна не дотримується цих рекомендацій, а від так це негативно впливає на освіту в Україні.

Але слід зазначити, що загалом кількісні параметри потенціа­лу освіти України виглядають непогано серед країн світу. Але за рівнем фінансового забезпечення цієї важливої сфери соціально-економічної діяльності Україна не набагато випе­реджає найменш розвинуті держави.

Забезпечення соціальної злагоди в країні безпосередньо пов'язано з вирішенням державою найгостріших проблем суспільства — зайнятості населення й підвищення рівня його життя.

Серйозною соціально-економічною проблемою, від ви­рішення якої залежить стан соціального захисту населен­ня, є рівень безробіття, який наближається до критичної межі і загрожує несприятливими соціальними наслідками. Подовження термінів безробіття є дуже небезпеч­ним соціально-економічним процесом, який свідчить про тенденцію його переходу у застійну форму. Звісно, це негативно впливає на потенційний професійно-кваліфікаційний рівень безробітних, тому що допустимий термін пошуку роботи, коли ще не почалася втрата кваліфікації, навичок та звичок працювати, становить 3 місяці. Дуже го­строю є проблема прихованого безробіття, показники яко­го мають критичні рівні і загрожують економічній безпеці держави .

Найбільш важливим фактором на сучасному етапі ре­формування економіки є підвищення ефективності управ­ління зайнятістю населення через вдосконалення адмініст­ративно-правових і соціально-економічних механізмів. Це, насамперед, розробка нових та доповнення існуючих зако­нодавчих актів про працю, визначення компетенції органів державного управління різних рівнів у здійсненні політи­ки зайнятості населення. Це й включення нових економіч­них механізмів, спрямованих на створення матеріальних умов для функціонування державних гарантій у сфері зай­нятості населення, таких як цільове фінансування, пільго­ве кредитування та надання додаткових пільг суб'єктам гос­подарювання, що забезпечують розширення масштабів ви­робництва, створення нових робочих місць, підвищення зай­нятості населення.

Аналіз економічних проблем, пов'язаних зі своєчасними виплатами заробітної плати, свідчить, що заробітна плата раніше не зароблялась, а нараховувалася в номіналі. Крім того, у більшості галузей економіки не підтримувалося міжга­лузеве співвідношення в оплаті праці (до рівня середньомі­сячної заробітної плати робітників і службовців у народно­му господарстві). Проте, варто зазначити, що держава постійно приділює увагу вирішенню цього питання. І в останні роки простежується значне покращення.

Вивільнення значної кількості робітників і службовців за­гострює дві проблеми. По-перше, це їх фінансове забезпечен­ня, по-друге, своєчасне здійснення професійної перепідготов­ки незайнятого населення.

Аналіз сучасного етапу дає підстави для висновку про не­достатню увагу з боку міністерств та установ з підготовки кадрів усіх рівнів відповідно до існуючих і перспективних по­треб ринкової економіки. Вказане полягає в невисокому рівні керованості цими процесами. Майже відсутній механізм ви­переджаючої професійної підготовки й перепідготовки пра­цівників, що знаходяться під ризиком скорочення. Цей важли­вий важіль може значно пом'якшити проблеми зайнятості, скорочення безробіття.

Перехід до ринкової економіки висунув на перше місце проблему формування «середнього класу» як наймобільнішоїі найбільшої соціальної категорії, що є опорою сучасного циві­лізованого суспільства. Але сьогодні в Україні ще не створено критичну масу економіки для формування і розвитку серед­нього класу. Має місце значне падіння рівня життя сімей, які раніше мали середній достаток. Вважається, що за сприятливих умов і у розвинутому економіці суспільство можна представити у вигляді ромба. А згідно досліджень в країні, наше суспільство має вигляд трикутника [Див. рис. 3.1.].

Розвинута країна Україна

Рис. 3.1. Поділ суспільства на класи

Відбувається виділення середнього класу і виведення його за межу прожиткового мінімуму. Разом з тим почалося формування «приватнопідприємницького» прошарку, який має високі та занадто високі доходи. Отже, сьогодні економічні та соціально-психологічні наслідки поляризації доходів і спо­живання різних категорій населення виявляються в посиленні егалітарних настроїв у суспільстві.