Смекни!
smekni.com

Система соціального захисту в Україні (стр. 16 из 23)

Для реалізації стратегії зростання необхідно забезпечу­вати модернізацію галузей економіки. Для цього потрібен первісний капітал. Створити його можна тільки за допомо­гою потужного середнього класу, як це зробили інші розви­нуті країни Європи і світу. Але збільшити частку середньо­го класу у суспільстві без створення відповідної інфраст­руктури неможливо. При цьому тільки комунікаційних, інформаційних та інших систем, навіть конституційної підтримки, недостатньо. Це можна зробити тільки за цільо­вої і наполегливої підтримки держави. В Європейських краї­нах така підтримка здійснюється за допомогою так званих інкубаторів, тобто центрів, які сприяють розвитку серед­нього класу.

У соціально-економічних умовах розвитку суспільства, що склалися сьогодні, середній клас можна розглядати як дійсний локомотив економіки та головну складову політики подолання бідності в Україні. Вона має поєднуватися з політикою ста­новлення середнього класу. Для цього потрібно створення відповідних умов та використання ефективних економічних підходів.

Стратегічною проблемою економічної політики в умо­вах формування соціальне орієнтованого ринку є станов­лення та розвиток малого бізнесу, як і підприємництва в цілому. Відповідно недооцінка ролі та місця малого підприємництва, ігнорування його економічного і соціаль­ного потенціалу можуть набути характеру стратегічного прорахунку.

Важливою проблемою соціального захисту населення на всіх рівнях державного управління є недосконалість існу­ючої системи соціального страхування, що обумовлена, на­самперед, відсутністю законодавче встановленої прямої за­лежності між страховими внесками та виплатами з них, функціонуванням переважно державної системи соціально­го страхування. Згідно з Основами законодавства України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»[100] має бути здійснений перерозподіл відповідаль­ності за соціальне забезпечення громадян між державою, ро­ботодавцями та працівниками. В цьому напрямі першочер­говим завданням у сфері соціального страхування є прий­няття нових законів України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, створення сучасної нормативно-правової бази, яка б визначала їх пра­вові, економічні та організаційні засади, та відповідної сис­теми управління соціальним страхуванням[101].

Для зміцнення правової і фінансової основ усієї систе­ми охорони здоров'я населення дуже важливим кроком до підвищення ефективності соціального захисту найбільш уразливих верств могло б стати прийняття закону, що б стосувалося соціально-медичного страхування.

Важливою проблемою регіональної соціальної політики є розробка і запровадження єдиних мінімальних соціальнихстандартів соціального захисту населення незалежно від еко­номічних можливостей регіонів.

З посиленням відповідальності регіонів за стан соціаль­ного розвитку необхідним стає удосконалення фінансово­го забезпечення здійснення регіональних соціальних заходів (стимулювання інвестиційної діяльності, формування ре­гіонального соціального бюджету, підтримка підприємниц­тва тощо).

Однією з першочергових проблем соціального захисту є реформування системи соціального обслуговування та на­дання допомоги малозабезпеченим верствам населення. Воно має спрямовуватися на розроблення нових механізмів реалі­зації чинних законодавчих актів з питань соціальної політи­ки, послідовне здійснення заходів щодо розвитку та зміцнен­ня системи соціального захисту, вдосконалення механізму фінансування надання державної соціальної допомоги, що за­безпечить гарантований рівень соціального захисту малоза­безпечених прошарків населення.

Найбільш важливою проблемою соціального захисту сім'ї, жінок, дітей і молоді є законодавче забезпечення створення сприятливих умов для розвитку сім'ї, ефектив­ного виконання нею репродуктивної, виховної, економіч­ної, соціальної функцій, дотримання на практиці консти­туційного принципу рівності прав жінки і чоловіка, здійснення цілеспрямованої політики щодо працевлаш­тування молоді, профілактики дитячої та молодіжної зло­чинності, наркоманії, алкоголізму, дитячої безпритуль­ності тощо.

Виходячи з цілої низки сучасних проблем соціального захисту, головною мстою соціальної політики є забезпе­чення гідного рівня життя як працюючого, так і непрацю­ючого населення. Вона може бути реалізована шляхом за­безпечення максимального позитивного впливу національ­ної системи соціального захисту та попередження її нега­тивних наслідків. Основою управління цими процесами є наявність прогнозних розрахунків соціальних витрат у відповідності із встановленими державою пільгами та га­рантіями, збалансованими з їх фінансовим забезпеченням.

У цьому зв'язку дуже важливою проблемою соціально­го захисту населення є прогнозування соціальних витрат, яке передбачає визначення на перспективу тенденцій ство­рення сприятливих умов для поліпшення добробуту гро­мадян, які у відповідності з чинним законодавством мають потребу у державній підтримці. Це дає можливість здійснювати загальний аналіз зворотних зв'язків між со­ціальним сектором та економікою, враховувати зміни у за­конодавчо-правовому полі, розглядати вплив різних сце­наріїв розвитку економіки, характеризувати потребу у коштах, призначених для компенсації соціальних витрат, виходячи з економічних перспектив та життєвих реалій, як тенденцію розвитку соціального захисту населення у даний період. На цій основі можна створити сценарій май­бутнього розвитку соціальної сфери та мати ключову інформацію для планування соціальної політики, врахо­вувати їх при розробці консолідованого бюджету України та окремих регіонів.

У теперішній період низький рівень соціального захи­сту населення обумовлений відсутністю ефективної сис­теми управління цим складним та багатофакторним яви­щем. Отже, вирішення проблеми удосконалення соціального захисту населення, перш за все, необхідно шукати у площині взаємовідносин між керованими та керуючими структурами. Первинною ланкою визначеної соціальної системи будь-якого порядку є звичайна людина, а мета управління полягає в поліпшенні умов її життя. Але механізм прийняття рішень з соціальних проблем не є достатньо прозорим. При цьому управлінським апаратом не завжди прогнозуються результати тих чи інших заходів та не аналізуються їх соціальио-еко-номічні і соціально-психологічні наслідки, незважаючи на наявність підходів та моделей прогнозування соціальних витрат з урахуванням різних сценаріїв розвитку економі­ки. Тому важливою проблемою соціального захисту насе­лення є гармонізація управління всією соціально-еконо­мічною сферою, тобто забезпечення адекватності та збалан­сованості роботи всіх її структурних елементів на основі використання системних методів формування та реалізації політики в галузі економіки. Головним інструментом вирі­шення цієї проблеми може стати ринкова самоорганізація з державним регулюванням. Отже, сьогодні якість управ­ління визначає якість життя.

Процес управління залежить від життєво важливих скла­дових: керівників, процесів та організацій. Обов'язки керів­ника — створити атмосферу, за якої люди будуть вірити в стра­тегію, рішення керівництва і свою роботу. Потрібно чітко вста­новити і розподілити три елементи системного управління: відповідальність (обов'язки), повноваження і взаємодію. При­чому відповідальності повинно бути стільки ж, скільки і по­вноважень.

Очевидно, що на межі зміни суспільно-економічних фор­мацій — в розумінні структур, соціуму, стосунків між людь­ми, економіки — нас чекає глобалізація ринку як всепроникаюче явище. Цей чинник і надалі диктуватиме свої умови, з якими доведеться рахуватися всім учасникам ринку.

Виходячи з пріоритетних національних інтересів і завдань соціальної політики, найважливішою проблемою для держа­ви є створення громадянського суспільства. Для цього по­трібно мати відповідне законодавство, яке захищає права гро­мадян і громадських організацій. Державним органам влади треба забезпечити здійснення ефективного контролю вико­нання зобов'язань стосовно соціальних гарантій, формуван­ня у суспільстві механізму цивілізованого захисту наданих прав і свобод. Вказане потребує змістовної програми дій пред­ставників усіх гілок влади, громадських об'єднань, засобів ма­сової інформації, кожної людини, спрямованих на забезпе­чення добробуту та гідного рівня життя, який існує у пере­дових країнах світу.

Стратегічне управління за сучасних умов набуває де­далі більшого значення, оскільки визначає стабільність діяльності галузей економіки. На практиці діє закон «60 – 30 - 10», сутність якого полягає в тому, що джере­лом усіх наших невдач є наші рішення. Цифрові значен­ня закону уявляються у такий спосіб: 60% невдач зумовлені стратегічними рішеннями, 30 — тактичними прорахунками і 10 % залежать від помилок опера­тивної діяльності.[102]

3.2. Світові тенденції соціального захисту та їх вплив на побудову

моделі соціального забезпечення в Україну

Соціальна політика призначена задовольняти потреби людей, — а їх стає на Землі все більше й більше. Згідно з даними ООН, 2005 року населення планети сягне 9,3 мільярдів, і це становитиме дуже важливу проблему, особливо якщо зважити, що понад 90 % зростання населення припадає па менш розвинуті країни, де і так па­нують бідність, голод та інфекційні захворювання. Скажімо, в 1950-х роках населення Африки становило половину населення Європи, 1985 року воно було однаковим, а 2025 року очікується, що воно буде вчетверо більшим, аніж населення Європи.[103]