Треба сказати, що в Україні існує Фонд фундаментальних досліджень, який формується за рахунок коштів державного бюджету, добровільних внесків, юридичних та фізичних осіб та інших цільових надходжень.Кошти фонду забезпечують цільове фінансування галузей суспільних, природничих, економічних наук тощо. Крім того цей Фонд забезпечує цільове фінансування різноманітних досліджень та розробок, які проводять молоді вчені, в тому числі фінансує передачу результатів досліджень в практичну сферу. /7,47/
Загалом сучасні умови перехідної української економіки потребують проведення чіткої інноваційної політики, яка була б спрямована на розвиток науково-технічних комплексів, об’єднань та виробничо-технологічної інфраструктури населених пунктів тощо. В зв’язку з цим для України перспективним є напрямок розвитку мережі регіональних інноваційних структур, зокрема, технополісів, технопарків, інноваційних інкубаторів та інноваційних центрів. Законодавча система України зробила в цьому напрямку деякі конкретні кроки, наприклад, в 1992 році було прийнято закон “Про основи створення та функціонування вільних (спеціальних) економічних зон”, але цей закон недієвий, бо має надважкий механізм реалізації і передбачає прийняття окремого закону, за умов створення технопарку з його структурою та інвестиційним механізмом, що аж ніяк не додає цій інноваційній структурі тієї необхідної мобільності та динамічності. Тобто, потрібно розробляти та приймати аналогічні закони, але з полегшеним механізмом застосування.
Потрібно додати, що згідно розпорядження Президента України від 23.01.96 р. № 17/96, “Питання створення технопарків та інноваційних структур інших типів”, яким створення та функціонування інноваційних структур визнано, як один із пріорітетних напрямків здійснення інноваційної політики в Україні, державним адміністраціям в регіонах доручено всебічно сприяти створенню технопарків, а КМУ розробити перелік пілотних проектів створення таких структур.
Верховна Рада і Кабінет Міністрів України мають встановити пільгове оподаткування на прибуток, щоб інноваційні структури, які зареєстровано в Міністерстві науки та освіти перші три роки сплачувати половину податку на прибуток. Це є методом стимулювання наукомісткого виробництва. А 19 травня 2000 року на розгляд Верховної Ради України було внесено закон, який би надавав пільги технопаркам, але його було відхилено.
В цей час в Україні у рамках підготовки робочою групою Міністерства науки та освіти, яка працювала на базі Центра дослідження науково-технічного потенціалу і історії наук ім. Г.М. Доброва НАН України, пакету інструктивно-методичних матеріалів з розробки проекту Державного індикативного плану науково-технічного розвитку України на 1999-2005 рр. розроблено Рекомендації з визначення основних пріорітетів науково-технічного і інноваційного розвитку, де викладено загальні принципи, технології прогнозування пріорітетних напрямків, критерії їх відбору з врахуванням вітчизняного та зарубіжного досвідів. /7,50/ Крім того зараз Президент України дав низку доручень щодо реалізації програми стратегії економічного і соціального розвитку на 2000-2004 роки, зокрема, Кабінет Міністрів України повинен розробити заходи щодо підтримки створення промислово-фінансових груп, у тому числі транснаціональних, горизонтальних і вертикальних холдингових компаній, науково-технічних центрів, технополісів, технопарків, а також сприяти розвитку венчурного бізнесу.
З метою подальшого практичного впровадження інноваційної стратегії Міністерство науки та освіти вважає єдиним із важливих напрямків - прискорене створення в Україні, за рахунок коштів бюджету, регіональних відрахувань та інших інвестицій, інноваційних технологічних центрів (ІТЦ) та інноваційних бізнес-інкубаторів (ІБІ). ІТЦ повинні стати не тільки джерелом інноваційних продуктів для підприємств на основі широкого використання наукомістких технологій, але й підтримувати в регіонах новостворені підприємства, приймати участь у трансфері новітніх технологій та наданні економічних послуг. ІТЦ повинні стати інструментом інноваційного розвитку промисловості в регіонах. Абсолютно не має значення, якої форми власності будуть підприємства, що продукують нові технології. Головне – це не форма власності, а ефективність впровадження нових технологій у виробництво в ринкових умовах. /10,1/
1.2 Інноваційні структури та їх класифікація
В світі відбулось становлення класифікації інноваційних структур. Потрібно зазначити декілька їх основних типів: технополіси, технопарки ( дослідницькі, технологічні, промислові, аграрні), рекреаційні зони, інноваційні бізнес-інкубатори та інноваційні центри. /7,70/
Потрібно сказати, що за допомогою таких структур в світі вирішуються наступні актуальні задачі:
- вдосконалення галузевої структури виробництва і прискорення соціально-економічного розвитку тереторій з постійним зростанням інноваційної структури або її окремих виробництв з господарчою структурою оточуючого регіона;
- активне застосування у виробництві вітчизняних та зарубіжних науково-технічних розробок і винаходів з подальшим використанням в економіці власної країни та на зовнішньому ринку;
- розвиток експортної бази і збільшення валютних надходжень в результаті більш інтенсивної інтеграції економіки однієї країни в систему міжнародної торгівлі;
- наповнення внутрішнього ринку конкурентоздатними товарами та послугами виробничого і споживчого призначення;
- дослідження нових форм господарювання з пристосуванням до сучасних умов світового ринку;
- практичне навчання місцевих фахівців підходам та методам міжнародного бізнесу. /7,70/
Зараз найбільш прогресивною формою організації поміж інноваційних структур вважається технополіс, основна мета якого – формування науково-виробничого середовища для ефективного розвитку науково-технічних розробок. Крім того навколо цього середовища утворюється потужна соціально-побутова сфера, яка допомагає людям отримати достатні блага для повноцінного життя у такому полісі. Тобто відбувається повноцінний процес містобудування.
Поняття технополісу можна визначити як синтез двох ідей, одна з яких передбачає розвиток науково-технічних розробок, а інша втілює в собі ідею містобудуваня.
Загалом технополіс – це територіальне утворення міського або селищного типу, яке зорієнтоване на забезпечення найкращих умов для взаємодії науки, промисловoсті, комерційного застосування результатів фундаментальних і прикладних досліджень та підтримки малих науково-дослідних, дослідницько-виробничих підприємств в галузі високих технологій. /7,71/
Cтворення технополісу передбачає реалізацію нового підходу до регіонального розвитку, який полягає в децентралізації влади та посиленні влади самоврядних громад, в житлових комплексах та промислових зонах великих міст відбувається зняття перенавантаження за рахунок більш активного розвитку виробничої та соціально-побутової інфраструктури передмість. В окремих випадках будівництво технополісу передбачає будівництво повністю нового міста з сучасними дослідницькими центрами, закладами освіти, мережами комунікацій та житловими масивами тощо. /7,71/
На заході компанії, які вкладають кошти в побудову таких міст отримують різноманітні державні дотації та податкові пільги.
Дослідницький (науковий парк) – інноваційна структура, до складу якої може входити декілька інкубаторів та зрілих фірм, що займаються промисловим впровадженням наукових розробок. В залежності від місця розміщення (центр міста або передмістя) середні розміри таких парків коливаються від 0,5 до 10 га.
Технологічний парк – інноваційна структура, до складу якої входять фірми та лабораторії, що займаються впровадженням нових технологій у виробництво. За класичного випадку у таком парку реалізується повний цикл “дослідження – розробка – серійне виробництво”. Середні розміри території коливаються від 3 до 15 га та більше.
Промисловий (грюндерський парк) – інноваційна структура, яка об’єднує фірми, фінансово-комерційні структури для надання допомоги виробництвам, що розвиваються. В залежності від способу їх розміщення і організації середні розміри території таких парків коливаються від 5 до 50 га та більше. /7,74/
Агротехнополіс – це територіальне утворення, яке охоплює переважно села та селища міського типу і зорієнтоване на забезпечення найкращих умов для взаємодії науки, сільського господарства, комерційного застосування результатів фундаментальних і прикладних досліджень та підтримки малих науково-дослідних, дослідницько-виробничих агропідприємств в галузі нових агротехнологій. Середні розміри території можуть коливатись від кількох сот гектарів до десятків тисяч гектарів.
Інноваційні бізнес-інкубатори – інноваційні структури, які першочергово підтримують інноваційне підприємництво та тих підприємців, які з будь-яких причин не можуть самостійно розпочати власну справу. Загалом в світі різниться визначення даної інноваційної структури, доречі, як і інших вище згадуваних. Ідея інноваційного бізнес-інкубування полягає у створенні своєрідного координаційного центру на регіональному рівні, метою діяльності якого є впровадження програми підтримки та розвитку наукомісткого підприємництва на практиці. Ідея здійснення цієї програми в такий спосіб виникла в США на межі 50-х і 60-х років і після її успішної апробації була імпортована іншими країнами. Деякі вчені вважають сучасні інкубатори одним з найбільш потенційно сильних економічних інструментів прискорення технічного та економічного розвитку як території, так і окремих технологічних і виробничих напрямків діяльності.