Взагалі інкубатор бізнесу, зокрема інноваційний інкубатор, – це організація, яка здійснює свою діяльність в рамках локальної (на рівні міста, району) програми підтримки підприємництва і створює сприятливе середовище для починаючих підприємців: приміщення та обладнання, засоби зв’язку, послуги виробничого характеру, маркетинг, що надаються на пільгових умовах, а саме головне, спрощує доступ до фондів венчурного капіталу.
Пошириним типом інноваційних структур також є інноваційний центр, який діє на зразок асоціації підприємств і фірм, що об’єднані спільною метою досягнення високого комерційного результату на основі використання науково-технічних розробок та винаходів. Дуже часто офіси таких фірм знаходяться в одному приміщенні, яке добре пристосоване до ведення переговорів, проведення навчальних занять, підготовки та здійснення рекламних та виставкових заходів. Зазвичай адміністрацію цього приміщення і називають інноваційним центром. /7,79/
Загалом потрібно сказати, що в світі не існує чіткої класифікації інноваційних структур. Для прикладу можна навести Дрезденський технологічний центр і Інноваційний парк в Берліні, які згідно назв відносяться, начебто, до різних типів інноваційних структур, а насправді вони обидва класичні інноваційні інкубатори. Але в цьому розділі була успішна спроба подати класифікацію інноваційних структур, що відповідає сучасному погляду українських вчених.
1.3. Розвиток інноваційних структур в Україні
Зважаючи на загальні економічні проблеми в Україні та, зокрема, на проблеми развитку науки, сьогодні дуже гостро постає питання, як зберегти науковий потенціал країни, як забезпечити ефективну мотивацію наукової діяльності в сучасних умовах. Реалії сьогодення суттєво змінюють умови діяльності нових організаційних структур в Україні. Наприклад, на початку 90-х років в Україні досить широко розроблялась концепція створення в країні мережі науково-технологічних парків як нової ефективної організаційної форми. В основу цієї концепції, згідно досвіду роботи подібних організаційних структур в усьому світі, було покладено умову пріоритетної державної підтримки інтеграції науки, виробництва і бізнесу на загальнодержавному та регіональному рівнях. Але фактично окремі структури, які почали згідно даної концепції з'являтися, зокрема, як складові майбутньої інноваційної інфраструктури ніякої суттєвої підтримки не отримали. Державний інноваційний фонд, наприклад, що планувався, як одна з базових структур в загальній концепції, практично до останнього часу не дотримувався орієнтації на фінансування саме інноваційних проектів (випуск наукомісткої продукції, венчурні науково дослідні роботи). Приватний бізнес також не демонстрував зацікавленості у наукових розробках, оскільки основною сферою отримання прибутків в Україні виявилися торгівля та спекуляції на умовах її здійснення.
Таким чином, із загального комплексу ключових факторів необхідних для успішного функціонування наукових парків (наявність дослідницьких інститутів, університетів, промислових зон, великого вибору талановитих інженерів) випали такі складові як ринок венчурного капіталу та наявність інвестиційних фондів, що, природньо, не дало можливості для втілення даної концепції в життя.
На думку американських експертів, що була оголошена на проведеному в січні 1998 року в Харкові міжнародному семінарі за участі представника американського Лойола-коледжу (основного контрактора проектурозвитку інноваційних бізнес-інкубаторів в Україні)- директора Інституту досліджень світових технологій доктора Р.Д. Шелтона, на 75 відсотків нових фірм-початківців невдача підстерігає вже в перший рік роботи, тоді як майже 90 відсотків “інкубаторських” компаній виживають й успішно продовжують свій бізнес. Випробована ще в 50-ті роки в Америці система інноваційних бізнес-інкубаторів уже давно перейшла з-за океану й до Європи, швидко довівши свою ефективність.
Близько 90% інноваційних бізнес-інкубаторів та інноваційних центрів, що існують у світі, - некомерційні організації. Фінансуються переважно державою (від 40 до 80%), бо розвиток підприємництва, а отже, й економіки, в капіталістичних країнах вважають справою державною. Більшість інкубаторів на заході мають власні приміщення, або ж сплачують оренду не посередникам, а безпосередньо державі, що дозволяє значно зменшити вартість послуг. Держава допомагає інкубатору, бо сама в цьому зацікавлена: вона отримує податки, розвивається її економіка і, як результат, збагатчується держава та її громадяни. Також бізнес-інкубатори можуть отримувати кошти від громадських та комерційних організацій, фондів, приватних осіб тощо. Кожна країна має власну стратегію розвитку підприємництва. У Франції, наприклад, інкубатори допомагають переважно тим фірмам, що вже стали на ноги й довели рентабельність своєї ідеї на практиці. В Америці, яка є батьківщиною названих закладів, інноваційні бізнес-інкубатори підтримують усі підприємства без винятку, та перевага все ж таки надається новоствореним компаніям.
Як правило серед організацій, що підтримують розвиток інноваційних бізнес-інкубаторів, найбільш суттєву допомогу надають місцеві представництва виконавчої влади, регіональні органи влади, академічні установи, навчальні заклади, науково-дослідні інститути, комерційні фірми, профспілки, місцеві органи розвитку підприємництва, великі корпорації, банки та фінансові установи.
До "джентльменського набору" бізнес-інкубаторської практики входить перенавчання, надання на пільгових умовах у користування офісних та виробничих приміщень, меблів, офісної техніки, різноманітних інформаційних та консалтингових послуг (з управління підприємством, фінансового менеджменту, маркетингу, бухгалтерського обліку та звітності, діловодства, підбору кадрів, пошуку джерел фінансування - кредитів, місцевих та іноземних інвесторів) тощо.
Можна навести кількаприкладів діяльності інноваційних бізнес-інкубаторів (далі ІБІ) в деяких країнах. Для більш чіткого уявлення про стан бізнес-інкубування в США та Україні наведемо наступну таблицю: /14,1/
Таблиця 1.
Порівняльна характеристика стану інноваційного бізнес-інкубування в США та Україні
| США | Україна |
| 1. Перші п’ять років роботи ІБІ звільняються від оподаткування. | 1. ІБІ пільг не мають. Існуюча система оподаткування не сприяє розвитку бізнесу і, відповідно, розвитку інкубаторів. |
| 2. ІБІ отримують довгострокове кредитування. | 2. Дуже малі можливості для того, щоб отримувати кредити через те, що інкубатори не мають своєї власності для застави. |
| 3. ІБІ - власники або довгострокові орендатори майна та нерухомості, де вони функціонують. | 3. ІБІ не мають власної нерухомості. |
| 4. Як правило ІБІ зареєстровані як неприбуткові організації. | 4. Юридичний статус ІБІ - благодійний фонд аба громадська організація. |
| 5. На 10-60% ІБІ існують за рахунок власних коштів, отриманих від надання послуг. | 5. Також можуть існувати на 10-60% за рахунок власних коштів, але необхідно постійно шукати спонсорів. |
| 6. Період інкубації фірм становить 2 роки і більше. | 6. Період інкубації точно не встановлюється через відсутність досвіду інноваційного бізнес-інкубування. |
| 7. Після інкубації, як правило, 80% підприємств продовжують успішно працювати самостійно. | 7. На сьогодні ефективність інкубації досить незначна, оскільки не створено відповідної законодавчої бази. |
| 8. Діяльність програми бізнес-інкубування суттєво знижує безробіття, створює додаткові робочі місця при погіршенні економічного стану держави. | 8. При достатньому розвитку ІБІ в нас могли б різко збільшити кількість робочих місць та "підняти" виробництво наукомістких товарів та послуг.. |
А в Росії, наприклад, є Міжнародний Інкубатор Бізнесу та Технологій в Москві, що спонсорується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID). Він підтримує компаній, які "виростають" на базі науково-дослідних інститутів. Крім надання різноманітних послуг, цей інкубатор забезпечує гарантію грантів для розвитку разом з російськими фондами, допомогає у навчанні та консультації, що сприяє виживанню фірм на початковому етапі. Таким чином за 1997 рік із більш як 400 претендентів 30 компаній отримали підтримку. Зараз вони розвиваються досить інтенсивно. В інших містах Росії також розвиваються перспективні моделі бізнес-інкубаторів. Але говорити про певні підсумки діяльності роботи в цьому напрямку ще рано. Хоча певних попередніх результатів росіяни вже досягли. На сьогодні ІБІ різних типів та за різними напрямками діють в 15 регіонах Росії, і найбільшого поширення набули в Центрально-Європейській частині. Спеціалістами вже розроблені відповідні законодавчі та нормативні акти щодо діяльності ІБІ, які найближчим часом можуть бути прийняті в Держдумі. Зараз важко сказати, розвиток яких саме компаній в інкубаторах стане перспективним найближчим часом, але вже видно, що деякі з напрямків підприємницької діяльності дають більший ефект при своєму розвитку саме в таких структурах як ІБІ, компанії займаються прибутковим бізнесом, заробляють гроші і створюють нові робочі місця, а крім того поповнюють бюджет держави.