5) За часом дії (постійні і тимчасові фактори);
6) За ступенем охоплення (загальні і специфічні фактори);
7) За характером дії (об`єктивні і суб`єктивні фактори);
8) За ступенем кількісного виміру впливу (фактори, що піддаються кількісній оцінці, і фактори, що не піддаються кількісній оцінці);
9) За способом визначення впливу (прямі і розрахункові фактори);
10) За об`єктами маркетингового середовища (демографічні, економічні, природні, науково-технічні, політичні, культурного порядку) [94].
На нашу думку, у нашому випадку ми повинні аналізувати фактори за об'єктами інвестиційного середовища (правове середовище, фінансова стабільність, економічні реформи, надмірне регулювання економіки, складні, плутані й високі податки, постійно змінювані правила гри, неможливість виконувати контракти та інші).
Правове середовище є одним з найважливіших факторів формування інвестиційного клімату. З досвіду багатьох країн стало очевидним, що збалансованого бюджету, сучасних технологій та сильного Національного банку недостатньо щоб гарантувати нормальну інвестиційну діяльність. Повинні бути також ефективні суди. Повинні бути контракти, що мають правову силу. Повинні бути справедливі закони. Повинен бути захист прав власності. Повинні бути передбачувані правила та процедури. Країни, де законність не є основою життя, залишаються "країнами з великим потенціалом" і не більше. Сприяння розвиткові законності у цьому напрямку також є ключем до успішної боротьби з корупцією. Підприємці в усіх країнах мають труднощі з податками, митними процедурами, стандартами та іншими вимогами. Але привабливий інвестиційний клімат пропонує підприємцям певні права і гарантії: право на отримання попереднього повідомлення про запропоновані зміни у правилах, нормативах, стандартах та законах, що регулюють економічну і комерційну діяльність. Право публічних коментарів та відкритих дебатів. Право вимагати підзвітністності і подавати апеляції.
У цій сфері "ясність" є ключовим словом. Кожна країна створює власну правову систему, і всі вони досить складні. Але юрист зобов’язаний пояснити інвестору на простих прикладах ризики, з якими він зустрінеться. Якщо не вдасться, то це означатиме або помилку юриста, або недосконалість законів, які погано сформульовані через політичні компроміси чи брак часу.
Для інвестора важлива наявність:
· цивільного, контрактного і корпоративного права як основи правил гри (в Україні особливо недосконале корпоративне право);
· права власності на землю і нерухомість, оскільки ніхто не захоче вкладати інвестиції, якщо ці права у будь-який момент можуть бути заперечені;
· надійної системи земельної реєстрації;
· права на використання землі як додаткового забезпечення (застави) під кредит, який надає банк або кредитор дебітору;
гарантії на випадок неспроможності дебітора, наприклад, щоб кредитор зміг за борги відсудити у дебітора приміщення у власність. У разі необхідності суд має винести належний вирок з цього питання, а уряд забезпечити виконання рішення суду. Все це дуже хистке в Україні.
Створення клімату, сприятливого для розвитку бізнесу, та відповідного іміджу, посилення законності, збільшення прозорості - це вирішальні чинники для того, аби українці отримали більші економічні можливості. Існують також інші ключові завдання щодо реформ, над якими Україна повинна працювати.
Другим дуже важливим фактором формування сприятливого інвестиційного клімату є фінансова стабільність в країні. У своїй промові 12 травня президент Кучма підкреслив необхідність бюджетної реформи та внесення змін до поточного бюджету 1998 року для забезпечення фінансової стабільності в Україні. За фінансову стабільність боролися і формуючи бюджет 1999 року і бюджет 2000 року. Адже із нагромадженням бюджетних дефіцитів сукупний борг України швидко збільшується і стає непосильним. Не може країна дозволити собі позичати впродовж значного часу, якщо їй доводиться виплачувати 45 відсотків за своїми облігаціями внутрішньої державної позики та 16 відсотків за Євробондами. Вона не може також сподіватися зберегти соціальні програми, коли виплати по відсотках з’їдають все більшу і більшу частку бюджетних надходжень. В України ще є час перевести свої державні фінанси на міцний фундамент і втримати свій борг у підконтрольних межах. Але час спливає швидко, а для завоювання довіри ринку потрібні засадничі реформи. Інакше наступна фінансова криза, спалахне вона в Азії, в Росії, чи ще будь-де, може поставити Україну вже не в скрутне, а в безвихідне становище: коли вона раптом з’ясує, що позичити грошей вона більше не може ніде - ні на внутрішніх, ні на зовнішніх ринках - і ні за яку ціну. Цей постійно присутній ризик підсилює нагальність реформ, з тим щоб Україна навела порядок у своєму економічному домі, понизила відсоткові ставки і змогла залучити такі потрібні інвестиції.
Економічні реформи – третій вагомий фактор формування сприятливого економічного середовища. Нелегко провести економічні реформи і досягти оздоровлення. Адже одна з ключових вимог відновлення економіки - це інвестиції. Тобто, з однієї сторони економічні реформи – запорука пом'якшення інвестиційного клімату, з другої, - економічні реформи вимагають інвестицій.
Зацікавленість в Україні з боку американських і з боку інших іноземних інвесторів - істотна, і причини цього зрозумілі:
· Україна представляє собою ринок більш ніж п’ятдесяти мільйонів споживачів.
· Україна займає стратегічне в економічному відношенні положення в Європі; звідси виробник може експортувати свою продукцію до Центральної Європи, Балкан, Росії, Кавказу й Центральної Азії.
· Україна має найродючіші сільськогосподарські землі у світі і багата на інші природні ресурси.
· Україна володіє рядом вражаючих технологій.
· Україна має добре освічені і кваліфіковані кадри.
Але, попри все це дійсний обсяг іноземних інвестицій в Україну є низьким. Це пов'язане з тим, що будь-якого конкретного року кількість іноземного капіталу, що його можливо вкласти в іноземні інвестиції, обмежена. У процесі гострого міжнародного змагання за інвестований долар не можна гаяти ні хвилини. Капітал вкладається туди, де умови інвестування прозорі й передбачувані, де інвестиції можуть принести гарний прибуток.
Україна є одним із претендентів у змаганні за цей капітал з іншими країнами Центральної Європи і Новими Незалежними Державами, де твориться ринкова економіка, у змаганні з країнами Латинської Америки, де економіка перебуває у розвитку, а також у змаганні з країнами Південно-Східної Азії, чиї економічні системи зараз переживають труднощі; зрештою, у змаганні з усім світом.
Це змагання є жорстоким і безкомпромісним. Тут мало місця для сантиментів, для політики чи для геостратегічних міркувань. Рішення приймаються приватним сектором на основі підрахунку прибутків у світлі суворої економічної й комерційної дійсності.
Сумним, але незаперечним фактом є те, що Україна програє у цьому змаганні, причому програє значно. Іноземні інвестиції у Румунії приблизно в чотири рази вищі на душу населення, ніж в Україні. У Словаччині - в п’ять разів вищі. Американські іноземні інвестиції в Угорщині на душу населення вищі у дванадять-вісімнадцять разів, ніж в Україні.
Україна з 1992 по 1998 рр. має в цілому більше 2 мільярдів доларів прямих іноземних інвестицій. Для країни такого розміру й такого багатого потенціалу, як Україна, це мізерна сума. Польща, з меншим населенням і ресурсами, які й близько не схожі на ресурси України, сподівається отримати 10 мільярдів доларів іноземних інвестицій тільки у 1998 році.
Багато потенційних інвесторів в Україну зараз вичікують. Вони зацікавлені у великому ринку України, у її щедрих ресурсах, у її кваліфікованій робочій силі, проте не поспішають зробити рішучий крок. Чому? Потенційні американські інвестори побоюються таких негативних факторів формування інвестиційного клімату як надмірне регулювання; складні, плутані й високі податки; постійно змінювані правила гри; неможливість виконувати контракти. Все це створює несприятливе середовище для бізнесу й інвестицій. Українські підприємці називають той самий список негативних факторів.
Дійсно фіскальна структура є дуже важливим фактором хоча часто рівень оподаткування і не вважають найважливішим фактором. Такі країни, як Нідерланди, Швеція і Данія, відомі своїм високим рівнем оподаткування, проте вони не відчувають браку інвестицій. Найважливішими для інвестора є ясність, прозорість і передбачуваність. Неясні чи суперечливі закони спричиняють до конфліктів з податковими інспекторами. У гіршому випадку це призводить до корупції з боку податкового інспектора, компанії або з обох сторін разом. Але навіть без корупції непередбачувано високі податки означають великий ризик, низькі прибутки і несприятливий інвестиційний клімат.
В той же час американські бізнесмени певні, що президент Кучма і його економічна команда висловлюють правильні думки про економічну реформу і бажання України приймати інвестиції. Президент Кучма дав ясно зрозуміти, що він хоче збільшення іноземних інвестицій в Україні. Він висловив бажання привабити в Україну протягом наступних п’яти років іноземні інвестиції в розмірі 40 мільярдів доларів.
Але для інвестора чи бізнесмена у їхній щоденній праці найважливішими чиновниками є не президент, не прем’єр і не голова Національного банку. Для інвестора чи бізнесмена головними є податковий інспектор, що приходить перевіряти його фірму, місцевий адміністратор, що видає жадані дозволи та ліцензії, митник, від якого залежить ввіз необхідного устаткування й сировини, представник Держстандарту, що оцінює продукт і дає дозвіл на його продаж.
Саме ці чиновники насправді дають знати іноземному інвесторові, чи чекають на нього в Україні. І до сьогоднішнього дня ці чиновники кажуть іноземному бізнесові, що на нього в Україні не чекають. Вони дають зрозуміти інвесторові, що провадити бізнес буде важко, що виникне сила силенна перешкод, що неможливо заздалегідь передбачити, якими саме будуть ці перешкоди, і що бюрократичні вигадки, примхи і присікування весь час стоятимуть на порядку денному. Вони надто часто дають зрозуміти інвесторові, що краще б він ішов зі своїми інвестиціями до якоїсь іншої країни.