1.12. Урегулювання спорів у судовому порядку.
У цьому розділі визначаються умови та порядок вирішення спорів у судовому порядку щодо тлумачення, невиконання та або неналежного виконання договору (контракту) з визначенням назви суду або чітких критеріїв визначення суду будь-якою зі сторін залежно від предмета та характеру спору, а також погоджений сторонами вибір матеріального і процесуального права,
яке буде застосовуватися цим судом, та правил процедури судового урегулювання
1.13. Місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін.
При цьому зазначаються місцезнаходження (місце проживання), повні поштові та платіжні реквізити (№рахунку, назва та місцезнаходження банку) контрагентів договору (контракту).
За домовленістю сторін у договорі (контракті) можуть визначатися додаткові умови:
страхування, гарантії якості, умови залучення субвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм навантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на товар, збереження торгових марок, порядок сплати податків, митних зборів, різного роду захисні застереження, з якого моменту договір (контракт) починає діяти, кількість підписаних примірників договору (контракту), можливість та порядок унесення змін до договору (контракту) та ін.
При укладенні договорів у зовнішньоторговельній практиці широко використовуються типові контракти. Типовий контрактце примірний договір або ряд уніфікованих правил, викладених у письмовій формі, сформульованих раніше з врахуванням торгової практики і звичаїв та прийняті сторонами, що домовляються, після узгодження відповідно до вимог конкретної угоди.
Найпростіший контракт купівлі-продажу містить такі основні умови, як предмет та обсяг поставки (найменування та кількість товару), строк та місце поставки, базисні умови поставки, ціна та загальна вартість поставки, умови платежу, порядок здачі-приймання товару, умови про гарантії та санкції, про арбітраж, форс-мажор, транспортні умови, юридичні адреси сторін, підписи продавця та покупця. Сторони договору купівлі-продажу продавець та покупець беруть на себе конкретні обовязки, які містяться у всіх умовах договору. Основними для продавця є: поставити товар, передати належні до нього документи і передати право власності на товар; для покупця оплатити вартість товару і прийняти поставку. В контракт, як правило, вносяться також поло-
ження, спільні для обовязків продавця та покупця, зокрема з таких важливих питань, як:
- поняття та порядок розрахунку збитків, відшкодуванняяких може вимагатися внаслідок порушення обовязків
однією із сторін;
. право на отримання процентів при прострочці платежу;
- принцип звільнення від відповідальності, наслідки розірвання договору;
- право на призупинення виконання договору;
• обовязок по зберіганню товару, що належить іншій сто- роні, та інші.
Перед тим, як укладати зовнішньоекономічний договір, необхідно вибрати спосіб встановлення контакту з потенційними партнерами.
Експортер може використовувати такі способи встановлення контактів з контрагентами:
направити пропозицію (оферту) безпосередньо одному абокільком іноземним покупцям (замовникам);
прийняти та підтвердити замовлення покупця;
направити пропозицію у відповідь на запит із зазначеннямконкретних умов майбутнього контракту або з проформоюконтракту;
взяти участь у торгах, подавши тендер організаторам торгів;
♦ взяти участь у торгово-промислових виставках та ярмарках.;; Імпортер може скористатися одним з таких способів:
направити потенційному або вже відомому продавцю (постачальнику) замовлення;
направити запит виробнику товарів, що цікавлять імпортера;
1 ♦ оголосити торги з запрошенням до участі підприємств, які : можуть прийняти і виконати умови організаторів торгів;
♦ направити можливому виробнику комерційний лист про наміри вступити у переговори у відповідь на його пропозицію;
♦ направити експортеру безумовний акцепт його пропозиції.
: Ініціативу встановлення контакту може виявити як покупець (замовник), так і продавець (виконавець). 186
8.8. Правила ІНКОТЕРМС.
Правила ІНКОТЕРМС відомі в усьому світі і дуже широко застосовуються в практиці міжнародної торгівлі. ІНКОТЕРМСскорочене від англійського Іпїегпаіїопаі Соттегсіаі Тегтз (Міжнародні торгові терміни), повна їх назва Міжнародні правила тлумачення торгових термінів (часто їх називають ще базисні умови постачання). Видаються вони Міжнародною торговельною палатою і вперше були опубліковані в 1936 р. Надалі в них вносилися зміни і доповнення в 1953, 1967, 1976, 1980, 1990, 2000 р. За своєю суттю Правила ІНКОТЕРМС є систематизованим зводом ряду міжнародних торговельних порядків.
Застосування термінів ІНКОТЕРМС дозволяє субєктам господарювання (продавцю і покупцю) із різних країн, що можуть мати різне внутрішнє законодавство, різну практику здійснення торгових операцій і т.д досягти однакового розуміння своїх зобовязань по постачанню товару, уникнути непотрібної витрати часу на узгодження і детальний опис у договорі купівлі-продажу умов постачання товару, звести до мінімуму можливі суперечки в звязку з неправильним розумінням, тлумаченням умов постачання товару і запобігти в звязку з цим збоям у постачанні.
Застосування термінів ІНКОТЕРМС українськими господарюючими субєктами у взаємовідносинах із їх іноземними контрагентами спрощує укладання й узгодження торгових договорів, сприяє однаковому розумінню і тлумаченню умов постачання товарів, незважаючи на можливі різниці між законодавством України і законодавством країни контрагента українського субєкта господарювання.
В Україні застосування ІНКОТЕРМС є обовязковим згідно з Указом Президента України Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів від 4 жовтня 1994 р. із змінами, внесеними згідно з Указом Президента від 1 липня 1995 р.
Чим же відрізняються ІНКОТЕРМС-2000 від ІНКОТЕРМС-1990 Чому виникнула необхідність видання нової редакції
Як вказує у своїх офіційних коментарях до ІНКОТЕРМС-2000 Міжнародна торговельна палата, вони пропонують більш просте і ясне уявлення 13 термінів (визначень), кожний із яких був переглянутий, а також враховують широке поширення зон вільної (безмитної) торгівлі, збільшення використання електронних засобів звязку при вчиненні торгових угод і зміни в практиці транспортування товарів.
Правила ІНКОТЕРМС за своєю суттю є систематизованим зводом торговельних порядків, які носять рекомендаційний характер. Прийняття нової редакції Правил 2000 р. не означає, що сторони договору купівлі-продажу не можуть с цього моменту робити посилання в договорі на попередню редакцію Правил 1990 р.
Завдання та запитання:
Ознайомтесь з законами України Про зовнішньоекономічнудіяльність, Про режим іноземного інвестування:
Розкрийте поняття зовнішньоекономічна діяльність.
Назвіть основні принципи зовнішньоекономічної діяльності.
4. Назвіть субєкти зовнішньоекономічної діяльності.- 5. Назвіть види зовнішньоекономічної діяльності.
6. В яких формах здійснюється державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності 7. Що таке інвестиційна діяльність
В якому вигляді можуть здійснюватись іноземні інвестиціїв Україні
Які державні гарантії захисту іноземних інвестицій встановлені в законодавстві України
Назвіть основні типи БЕЗ залежно від господарської спрямованості та економіко правових умов діяльності.
Яким чином здійснюється управління БЕЗ
Розкрийте зміст зовнішньоекономічного контракту.
Для чого використовуються міжнародні Правила ІНКОТЕРМС
РОЗДІЛ 9.
Правові основи банківської діяльності та кредитно-розрахункових відносин
9.1. Правове регулювання банківської
діяльності в Україні:
9.1.1. Банківська система України.
Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень Закону України Про банки і банківську діяльність ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, №5-6, ст.30).
Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).
Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.
Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо більше 50 відсотків його активів є активами одного типу. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.
Банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності.
Держава не відповідає за зобовязаннями банків, а банки не відповідають за зобовязаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором.
Національний банк України не відповідає за зобовязаннями банків, а банки не відповідають за зобовязаннями Національного банку України, якщо інше не передбачено законом або договором.
Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обовязків або втручатись у діяльність банку за винятком випадків, передбачених законом.
Шкода, заподіяна банку внаслідок такого втручання, підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному законом.