Порушення встановленого законом порядку створення субєкта господарювання або недостовірність чи невідповідність вимогам законодавства документів, що подаються для його реєстрації, є підставою для відмови в державній реєстрації субєкта господарювання. Відмова у реєстрації субєкта господарювання з інших мотивів не допускається.
Відмову в державній реєстрації підприємства може бути оскаржено в судовому порядку.
Діяльність незареєстрованого підприємства, яке підлягає державній реєстрації, забороняється. Доходи, одержані таким субєктом, стягуються до Державного бюджету України у встановленому законом порядку.
Перереєстрація підприємства проводиться у разі зміни форми власності, на якій засновано даний субєкт, або організаційної форми господарювання, або найменування субєкта господарювання і здійснюється в порядку, встановленому для його реєстрації.
Скасування (припинення) державної реєстрації підприємства здійснюється за його особистою заявою, а також на підставі рішення суду у випадках визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів, або здійснення діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, або в інших випадках, передбачених законом.
Скасування державної реєстрації припиняє господарську діяльність і є підставою для здійснення заходів щодо ліквідації субєкта господарювання.
Законодавством України можуть бути встановлені спеціальні правила державної реєстрації окремих організаційних форм господарювання.
Підприємства, відповідно до пункту 1 частини другої ст.. 55 Господарського Кодексу України мають право відкривати свої філії (відділення), представництва без створення юридичної особи. Відкриття вказаних підрозділів не потребує їх реєстрації. Підприємство лише повідомляє про їх відкриття реєструючий орган шляхом внесення додаткової інформації в свою реєстраційну картку.
2.3.4. Юридичні підстави припинення діяльності підприємства
Припинення діяльності підприємства здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб засновників субєкта
господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, за рішенням суду.
У разі злиття субєктів господарювання усі майнові права та обовязки кожного з них переходять до субєкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.
У разі приєднання одного або кількох субєктів господарювання до іншого субєкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обовязки приєднаних субєктів господарювання.
У разі поділу підприємства усі його майнові права і обовязки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових субєктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових субєктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обовязки реорганізованого субєкта.
У разі перетворення одного субєкта господарювання в інший до новоутвореного субєкта господарювання переходять усі майнові права і обовязки попереднього субєкта господарювання.
Підприємство ліквідується:
♦ за ініціативою власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб засновників субєкта
господарювання чи їх правонаступників;
у звязку із закінченням строку, на який воно створювалося,чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено;
у разі визнання його в установленому порядку банкрутом,крім випадків, передбачених законом;
і , ♦ у разі скасування його державної реєстрації у випадках,
передбачених законом.
Скасування державної реєстрації позбавляє субєкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Субєкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Оголошення про реорганізацію чи ліквідацію підприємства підлягає опублікуванню реєструючим органом у спеціальному додатку до газети Урядовий
курєр або в офіційному друкованому виданні органу державної влади або органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням субєкта господарювання протягом десяти днів з дня припинення діяльності субєкта господарювання.
Ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна субєкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений Господарським Кодексом України. Ліквідацію субєкта господарювання може бути також покладено на орган управління субєкта, що ліквідується.
Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію підприємства, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.
Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості субєкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію субєкта господарювання.
Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно підприємства, яке ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.
Претензії кредиторів до субєкта господарювання, що ліквідується, задовольняються з майна цього субєкта, якщо інше не передбачено Господарським Кодексом України та іншими законами.
Черговість та порядок задоволення вимог кредиторів визначаються відповідно до закону.
Претензії, що не задоволені через відсутність майна підприємства, претензії, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо їх заявники у місячний строк після одержання повідомлення про
повне або часткове відхилення претензії не звернуться до суду з відповідним позовом, а також претензії, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними. Майно, що залишилося після задоволення претензій кредиторів, використовується за вказівкою власника.
Завдання та запитання:
Ознайомтесь із змістом глави 7 Господарського кодексу України.
Розкрийте поняття підприємства.
3. Назвіть основні ознаки підприємства.
Які види та організаційні форми підприємств закріплені в ГКУ
Які підприємства віднесені до великих, середніх і малих
Які види державних підприємств Ви знаєте
Розкрийте порядок створення підприємства.
Які документи відносяться до установчих документівпідприємства
і 9. Розкрийте зміст статуту підприємства.
і 10. Порядок здійснення державної реєстрації підприємства.
Підстави припинення діяльності підприємства.
Який порядок ліквідації підприємства
13. Підготуйте проект статуту державного підприємства. , 14. У яких випадках ліквідовується підприємство
2.4. Правовий статус господарських товариств. 2.4.1. Поняття господарського товариства.
Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші субєкти господарювання, створені юридичними особами таабо громадянами шляхом обєднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.
Господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.
Засновниками і учасниками товариства можуть бути субєкти господарювання, інші учасники господарських відносин, зазначені у ст. 2 Господарського кодексу України, а також громадяни, які не є субєктами господарювання. Господарські товариства є юридичними особами. Субєкти господарювання юридичні особи, які стали засновниками або учасниками господарського товариства, зберігають статус юридичної особи.
Господарські товариства можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, якщо інше не передбачено законом.
Господарське товариство є власником:
майна, переданого йому учасниками товариства у власністьяк вклад до статутного фонду;
продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;
одержаних доходів;
іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.
Вкладом до статутного фонду господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.
Учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом:
брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;
брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);
вийти у встановленому порядку з товариства;
здійснити відчуження часток у статутному фонді товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, упорядку, встановленому законом;
5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом. Учасники господарського товариства зобовязані: