Органом валютного контролю виступає також Державна податкова адміністрація України. На неї покладено функцію безпосереднього виконання та організації роботи державних податкових адміністрацій і державних податкових інспекцій по здійсненню контролю за дотриманням законодавства про валютні операції (ст.8 Закону України „Про державну податкову службу України").
В свою чергу, Державна митна служба України як орган валютного контролю, здійснює контроль за дотриманням правил переміщення резидентами й нерезидентами валютних цінностей через митний кордон України.
Суб' єктами валютних відносин є також місцеві органи влади та самоврядування. Так, до сфери компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим належать створення валютних фондів, затвердження положень про них, також звітів про використання зазначених фондів (п.10 ст.9 Закону України „Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим").
Місцеві державні адміністрації та виконавчі органи місцевих рад мають право формувати місцеві валютні фонди шляхом придбання іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за рахунок коштів місцевих бюджетів у межах, затверджених місцевими радами, а також за рахунок інших надходжень, передбачених чинним законодавством, та здійснювати розпорядження цими валютними фондами.
Самостійним суб' єктом валютного права виступає держава Україна. Особливість правового статусу держави у валютних відносинах обумовлена наявністю суверенітету та владних повноважень. Держава визначає правовий статус інших суб'єктів, а також і свій власний правовий статус шляхом прийняття нормативно-правових актів. Отже, Українська держава є владним суб'єктом публічних відносин (відносин субординації), що має суверенітет у проведенні власної внутрішньої та зовнішньої валютної політики. Це, безумовно, накладає певний відбиток на специфіку її участі у валютних відносинах.
Однак, передбачена ч.1 ст.167 ЦК України можливість держави бути суб' єктом цивільних відносин та діяти на рівних правах з іншими учасниками, дають привід говорити про те, що держава у валютних відносинах може мати обсяг прав та обов' язків, властивий юридичним та фізичним особам.
Так, держава є суб'єктом права власності, зокрема, валюти і валютних цінностей, коштів державного бюджету; Національного банку України, інших банків та їхніх установ і створюваних ними кредитних ресурсів; державних резервних, страхових та інших фондів. Вона може виступати учасником зобов' язальних правовідносин - укладати договори позики, надавати кредити, емітувати цінні папери, виражені у валюті та валютних цінностях, відкривати валютні рахунки та здійснювати по них операції. Держава бере також участь у зовнішньоекономічних відносинах - вступає у відносини позики та кредиту з іншими державами та міжнародними організаціями, здійснює інвестиційну діяльність; виступає стороною по зовнішньоторгових договорах. Отже, поєднання публічно-правових та приватноправових елементів у правосуб' єктності української держави визначають особливість її правового статусу як учасника валютних відносин.
4. Валютне регулювання та валютний контроль.
Одним із способів здійснення валютної політики України є валютне регулювання. Валютне регулювання - це діяльність уповноважених державних органів, спрямована на організацію функціонування внутрішнього валютного ринку, визначення порядку проведення операцій з валютними цінностями та міжнародних розрахунків, а отже, на регламентацію державної валютної політики України.
За своїм змістом валютне регулювання передбачає видання компетентними державними органами нормативно-правових актів, що стосуються принципів, порядку, умов та строків здійснення валютних операцій, визначення курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті, порядку вивезення та ввозу іноземної валюти, режиму здійснення іноземних інвестицій, підстав та процедури притягнення осіб, винних у порушенні норм валютного законодавства, до відповідальності.
Крім того, засоби валютного регулювання спрямовані на визначення засад внутрішньої та зовнішньої валютної політики держави та формування і розвиток внутрішнього валютного ринку, державного валютного резерву для забезпечення фінансових зобов'язань держави в іноземній валюті.
Валютне регулювання також має своїм завданням визначення правового положення, повноважень і функцій державних органів в сфері валютного регулювання та регулювання банківської діяльності з валютними цінностями. Окремим завданням валютного регулювання є підтримання стабільного курсу національної валюти та національного платіжного балансу, а також забезпечення стабільності надходження іноземної валюти на національний валютний ринок та захист іноземних інвестицій.
Валютне регулювання здійснюється одночасно на двох рівнях: внутрішньому та зовнішньому. Зовнішнє або міжнародне валютне регулювання сприяє розвитку зовнішньої торгівлі та державного фінансового співробітництва, стабілізації валют, підвищенню рівня їх конвертованості, підтриманню рівноваги платіжних балансів країн. Воно здійснюється уповноваженими міжнародними фінансово-кредитними організаціями (Міжнародним валютним фондом, Міжнародним банком реконструкції та розвитку тощо).
Внутрішнє валютне регулювання, в свою чергу, здійснюється компетентними органами держави з метою здійснення контролю за внутрішніми і зовнішніми валютно-фінансовими потоками, проведенням моніторингу й регулювання стану внутрішнього валютного ринку України.
Елементами внутрішнього валютного регулювання виступають, зокрема, органи, що здійснюють валютне регулювання, валюта та валютні цінності, порядок здійснення валютних операцій, міжнародних розрахунків, валютних обмежень, курс національної валюти, валютні фонди та резерви, порядок проведення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.
Внутрішнє валютне регулювання здійснюється за допомогою системи державних органів, до яких належать Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, інші центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які в межах власної компетенції приймають нормативно-правові акти у сфері валютного регулювання.
Найширшим обсягом повноважень в сфері валютного регулювання наділений Національний банк України, тому зупинимося на розгляді його компетенції більш детально.
Пункт 1 ст.11 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" визначає наступні повноваження НБУ у сфері валютного регулювання:
1) здійснює валютну політику, виходячи з принципів загальної економічної політики України;
2) складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;
3) контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;
4) визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;
5) видає обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;
6) нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;
7) видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;
8) встановлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених у іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях;
9) встановлює за погодженням з Міністерством статистики України єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням;
10) забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.
На підставі ст.7 Закону України „Про Національний банк України" він має право визначати порядок здійснення платежів в іноземній валюті, організовує і проводить валютний контроль за уповноваженими комерційними банками та іншими кредитними установами, які отримали ліцензію на здійснення операцій з валютними цінностями.
Крім того, НБУ визначає структуру валютного ринку та організує торгівлю валютними цінностями, проводить дисконтну та девізну валютну політику, вводить валютні обмеження, здійснює поповнення та використання золотовалютного резерву та зберігання золотого запасу. Він також встановлює та регулює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його, затверджує умови та порядок конвертації гривні на іноземну валюту. До повноважень Національного банку України належить також і моніторинг та контроль за декларуванням валютних цінностей резидентів, які перебувають за межами України та деякі інші.
Механізмами валютного регулювання, що застосовуються Національним банком України, виступають:
1) визначення порядку проведення валютних операцій;
2) валютні обмеження;
3) валютні інтервенції;
4) девальвація та ревальвація валют;
5) дисконтна та девізна валютна політика;
6) управління валютними резервами (диверсифікація).
При визначенні порядку проведення валютних операцій проявляється нормотворча функція НБУ, який визначає правовий статус суб'єктів та об'єктів валютних операцій, здійснює їх класифікацію, визначає механізм, строки та правила проведення операцій з валютою та валютними цінностями.
Національний банк України з метою захисту національних інтересів має право встановлювати валютні обмеження (ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю"). Валютні обмеження - це передбачений законом порядок здійснення валютних операцій, обов'язковий для виконання всіма суб'єктами валютного ринку. Відповідно до п.2 ст.2 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.