Статтею 207 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за умисне ухилення службових осіб підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності або осіб, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи, від повернення в Україну у передбачені законом строки виручки в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг), або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, а також умисне приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, чи приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей визнаються вчиненими у великому розмірі, якщо ця виручка, товари або інші матеріальні цінності в тисячу і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (у перерахунку у валюту України за офіційним курсом національної валюти, визначеним Національним банком України, на останній день строку, передбаченого законодавством для перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону). Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, чи приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей визнаються вчиненими в особливо великому розмірі, якщо ця виручка, товари або інші матеріальні цінності у три тисячі і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (у перерахунку у валюту України за офіційним курсом національної валюти, визначеним Національним банком України, на останній день строку, передбаченого законодавством для перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону). Основним безпосереднім об' єктом злочину є встановлений порядок здійснення міжнародних валютних розрахунків, покликаний забезпечувати надходження валютних коштів і формування валютних резервів держави, які складають вагому частку фінансової системи України. Додатковим обов' язковим об' єктом виступає закріплений законодавством порядок формування доходної сатини бюджету за рахунок збирання податків та інших обов' язкових платежів з доходів в іноземній валюті. Предметом злочину є:1) виручка в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів, робіт, послуг; 2) товари та інші матеріальні цінності, отримані від цієї виручки. Доходи і дивіденди в іноземній валюті, одержані в результаті здійснення інвестиційної діяльності за межами України, не є виручкою резидентів в іноземній валюті. З об' єктивної сторони вчинення злочину можливе у двох формах: 1) умисне ухилення від повернення в Україну у передбачені законом строки виручки в іноземній валюті або матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки; 2) умисне приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей. Такі діяння можуть проявлятись у діях або бездіяльності. Способами приховування валютної виручки є: 1) договірне зменшення валютно-розрахункових зобов' язань партнера-нерезидента; 2) оплати за її допомогою видатків з-за кордону, не пов' язаних з даною зовнішньоекономічною операцією; 3) заздалегідь погоджені з іноземним контрагентом, який в майбутньому придбає експортований товар, анулювання акредитиву або неакцептованість інкасо; 4) навмисне порушення вітчизняним експортером договірних умов, що обумовлює, зокрема, фіктивні виплати іноземному партнерові значних штрафних санкцій порушником контракту. Обов' язковою ознакою цього злочину у його першій формі є місце вчинення -територія іншої держави. Стосовно другої форми законодавець не вимагає, що виручка в іноземній валюті, яка приховується у будь-який спосіб, була отримана за експортовану продукцію обов' язково за межами України. Суб'єкт злочину спеціальний. Це: 1) службові особи підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності; 2) особи, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Статтею 209 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за вчинення фінансової операції чи укладення угоди з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів. Суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, відповідно до цієї статті є діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох і більше років (за винятком діянь, передбачених статтями 207 і 212 Кримінального кодексу України) або яке визнається злочином за кримінальним законом іншої держави і за таке ж саме діяння передбачена відповідальність Кримінальним кодексом України та внаслідок вчинення якого незаконно одержані доходи. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, визнається вчиненою у великому розмірі, якщо предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує шість тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, визнається вчиненою в особливо великому розмірі, якщо предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує вісімнадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Основним безпосереднім об' єктом злочину є встановлений з метою захисту фінансової системи України, протидії залучення в економіку «брудних» коштів та виконання Україною взятих на себе міжнародно-правових зобов' язань порядок здійснення підприємницької та іншої господарської діяльності. Додатковим об' єктом можуть виступати інтереси правосуддя, нормальне функціонування фінансово-кредитної системи, право власності. Об'єктивна сторона злочину досить детально описана диспозицією зазначеної статті. При цьому слід враховувати, що не має значення, чи майно здобуте злочинним шляхом на території України чи за її межами. Розглядуваний склад злочину сформульований законодавцем як формальний. Із суб' єктивної сторони цей злочин є лише умисним. Суб' єктом злочину може бути як особа, яка здобула злочинним шляхом грошові кошти та інше майно, так і будь-яка інша особа, яка здійснює зазначені у диспозиції ч. 1 ст. 209 КК України діяння з метою легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом іншими особами.
Статтею 209-1 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за повторне умисне неподання інформації про фінансові операції або повторне умисне подання завідомо недостовірної інформації про фінансові операції, які підлягають внутрішньому або обов'язковому фінансовому моніторингу, спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу. Незаконне розголошення у будь-якому вигляді інформації, яка надається спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, особою, якій ця інформація стала відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю. Основний об' єкт злочину - встановлений законодавством порядок подання інформації про фінансові операції, які підлягають внутрішньому або обов' язковому фінансовому моніторингу. Додатковим факультативним об' єктом злочину виступають економічна безпека держави, належне функціонування фінансової системи, а також щодо ч. 2 ст. 209-1 КК України -конституційні права і законні інтереси громадян. Предметом злочину, передбаченого ч. 1 209-1 КК України, є інформація про фінансові операції, які мають ознаки, вказані у ч. 7 ст. 8 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації «відмиванню» доходів, одержаних злочинним шляхом». Предметом злочину, передбаченого ч. 2 209-1 КК України, є будь-яка інформація щодо здійснення фінансового моніторингу, яка має бути надана уповноваженому органу. З об' єктивної сторони злочин, передбачений ч.1 цієї статті, характеризується вчиненням одного з двох альтернативних діянь: 1) повторне умисне неподання інформації про відповідні фінансові операції; 2) повторне умисне подання уповноваженому органу завідомо недостовірної інформації про відповідні фінансові операції, які підлягають внутрішньому або обов' язковому фінансовому моніторингу. Злочин вважається закінченим з моменту закінчення доби, яка є останнім днем відповідної інформації. Суб' єкт злочину спеціальний: працівники юридичних осіб - суб' єктів первинного фінансового моніторингу, які призначені відповідальними за проведення фінансового моніторингу чи на яких покладені обов' язки відповідального працівника згідно із законодавством. Із суб' єктивної сторони злочин характеризується лише умисною виною, вид умислу - прямий. Склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 209-1 КК України, з об' єктивної сторони виражається у незаконному доведенні інформації, яка надається уповноваженому органу, а також іншої інформації з питань фінансового моніторингу. Суб' єктом злочину є особи, які незаконно розголосили зазначену вище інформацію, що стала їм відома у зв'язку з виконанням професійних чи службових обов' язків. Із суб' єктивної сторони злочин характеризується умисною виною, вид умислу - прямий.