Статтею 216 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору або контрольних марок для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних чи голографічних захисних елементів. Основним безпосереднім об' єктом злочину є фінансова система держави в частині встановленого законодавством порядку сплати акцизного збору на алкогольні напої і тютюнові вироби та надходжень від реалізації контрольних марок для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів та фонограм. Предметом злочину є: 1) марки акцизного збору на алкогольні напої і тютюнові вироби; 2) контрольні марки для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів та фонограм; 3) голографічні захисні елементи. Об' єктивна сторона злочину полягає у вчиненні однієї з таких дій: 1) незаконне виготовлення марок акцизного збору, контрольних марок для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів, фонограм та голографічних захисних елементів; 2) їх підроблення; 3) використання незаконно виготовлених, незаконно одержаних або підроблених марок акцизного збору, контрольних марок чи голографічних захисних елементів; 4) збут незаконно виготовлених, незаконно одержаних або підроблених марок акцизного збору, контрольних марок чи голографічних захисних елементів. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з перерахованих дій. Суб'єктом злочину у формі незаконного виготовлення марок акцизного збору, контрольних марок і голографічних захисних елементів є працівники спеціалізованих підприємств, які здійснюють їх виготовлення. Суб' єкт злочину в інших його формах загальний. З суб' єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом.
Статтею 218 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за завідомо неправдиву офіційну заяву громадянина -засновника або власника суб'єкта господарської діяльності, а також службової особи суб'єкта господарської діяльності, а так само громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі. У статтях 218 - 223 цього Кодексу матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п' ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. За своїм характером дії, передбачені зазначеною нормою, є особливою формою обману внаслідок якого може бути заподіяна майнова шкода фінансовій системі держави та багатьом суб' єктам підприємницької і господарської діяльності. Об' єктом цього злочину та злочинів, передбачених ст.ст.219-221 КК України, є встановлений законодавством порядок здійснення господарської діяльності у частині забезпечення інтересів громадян, юридичних осіб та фінансової системи держави від ризиків, пов' язаних з неплатоспроможністю суб' єктів господарської діяльності, яка юридично фіксується під час розгляду справ про банкрутство такого суб' єкта. Внаслідок ідентичності об'єктів злочину склади злочинів передбачених ст.ст. 219-221 КК України в даній роботі детально не розглядаються. Об' єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 218 КК України полягає у діях, змістом яких є завідомо неправдива офіційна заява про фінансову неспроможність юридичної особи виконати вимоги з боку кредиторів і зобов' язання перед бюджетом. Зазначена заява має бути офіційною, ознакою складу є фактичне подання цієї заяви до господарського суду. Злочин вважається закінченим з моменту настання передбачених законом наслідків - заподіяння великої матеріальної шкоди. Суб' єктом злочину закон визнає: 1) громадянина - засновника або власника суб' єкта господарської діяльності; 2) службову особу суб' єкта господарської діяльності; 3) громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності. При цьому суб' єктом може бути визнана особа, яка підписала свідомо неправдиву заяву і направила її до господарського суду або ж, використовуючи свої службові повноваження, ухвалила рішення (віддала розпорядження) про складання чи подання до господарського суду такої заяви. Суб' єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, який обов' язково включає усвідомлення винним неправдивості факту фінансової неспроможності, про який ідеться у поданій ним офіційній заяві.
Статтею 222 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за надання громадянином-підприємцем або засновником чи власником суб'єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб'єкта господарської діяльності завідомо неправдивої інформації органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків у разі відсутності ознак злочину проти власності. Об'єктом злочину є встановлений законодавством порядок фінансування, кредитування і оподаткування господарської діяльності, права і законні інтереси кредиторів. Об' єктивна сторона злочину полягає в активній поведінці - у наданні вказаними у диспозиції зазначеної статті особами органам державної влади чи органам місцевого самоврядування, банкам, іншим кредиторам свідомо неправдивої інформації з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків. Наданні завідомо неправдивої інформації - це обман держави або кредиторів, який набуває письмової форми і супроводжується використанням підроблених або іншим чином сфальсифікованих документів. Злочин вважається закінченим з моменту надання конкретному адресату відповідної інформації незалежно від того вдалося чи ні винному отримати той чи інший фінансовий ресурс, заподіяно чи ні потерпілому реальна майнова шкода. Суб' єкт злочину спеціальний. Це: 1) громадянин, який займається зареєстрованою підприємницькою діяльністю індивідуально, без створення юридичної особи; 2) засновник або власник суб' єкта господарської діяльності; 3) службова особа юридичної особи -суб'єкта господарської діяльності. Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у вигляді прямого умислу та спеціальною метою -отримати вказаний у ст. 222 КК України різновид фінансових ресурсів або пільгу щодо податків.
Статтею 223 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за випуск (емісію) громадянином або службовою особою суб' єкта господарської діяльності цінних паперів у формі їх відкритого розміщення без реєстрації емісії у встановленому законом порядку.
Внесення громадянином або службовою особою суб' єкта господарської діяльності в документи, які подаються для реєстрації емісії цінних паперів, завідомо недостовірної інформації, а також затвердження таких документів, якщо ці дії заподіяли велику матеріальну шкоду інвесторові. Об' єктом злочину є встановлений законом порядок випуску (емісії) та обігу цінних паперів порушення якого може призвести до дестабілізації державної фінансової системи, ринку цінних паперів України, погіршення загальної економічної ситуації в Україні, заподіяння майнової шкоди громадянам та юридичним особам. Предметом злочину є: 1) цінні папери, емісія яких має здійснюватися у формі відкритого розміщення за умови реєстрації випуску уповноваженими державними органами; 2) документи, які подаються для реєстрації емісії цінних паперів. Об' єктивна сторона злочину може проявитися у формі: 1) здійснення емісії цінних паперів у формі їх відкритого розміщення без реєстрації емісії у встановленому законом порядку; 2) внесення в документи, які подаються для реєстрації емісії цінних паперів, свідомо недостовірної інформації, а також затвердження таких документів. Злочин у першій його формі (ч. 1 ст.223 Кримінального кодексу України) слід вважати закінченим з моменту передачі емітентом чи торговцем цінними паперами покупцеві чи іншому набувачеві хоча б одного сертифіката незареєстрованих документарних цінних паперів, а також перерахування покупцеві чи іншому набувачеві хоча б однієї одиниці незареєстрованих бездокументарних цінних паперів. Злочин у другій його формі (ч. 2 ст.223 Кримінального кодексу України) є закінченим з моменту заподіяння великої матеріальної шкоди інвестору. Суб' єктом злочину закон називає громадянина або службову особу суб' єкта підприємницької діяльності. Його співучасниками, крім службових осіб юридичної особи, емітента цінних паперів, можуть бути і відповідні працівники юридичних осіб - торговців цінними паперами, а також і працівники юридичної служби, яка веде реєстр власників цінних паперів, якщо вони внесли до реєстру дані про власників цінних паперів, знаючи, що ці цінні папери випущено без належної реєстрації. Громадянин може бути суб'єктом цього злочину у випадках, коли він є засновником акціонерного товариства. Суб' єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Ставлення до наслідків передбачених ч. 2 ст.223 Кримінального кодексу України (заподіяння великої матеріальної шкоди інвесторові), може характеризуватися прямим або непрямим умислом.
Статтею 224 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за виготовлення з метою збуту, збут чи використання іншим чином підроблених недержавних цінних паперів. Об'єктом злочину є встановлений законом порядок виготовлення та обігу недержавних цінних паперів. Предметом злочину є недержавні цінні папери, якими можуть бути: акції, облігації підприємств, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати і т.д. Об'єктивна сторона злочину полягає у: 1) виготовленні з метою збуту підроблених недержавних цінних паперів; 2) їх збуті; 3) використання їх іншим чином. Виготовлення «акцій» чи інших «цінних паперів» неіснуючої юридичної особи не утворює складу даного злочину, однак виготовлення таких предметів з метою подальшого їх використання слід визнавати готуванням до шахрайства. Суб'єкт злочину загальний. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Склад розглядуваного злочину утворює лише таке виготовлення зазначених вище предметів, яке здійснюється з метою подальшого їх збуту.