Смекни!
smekni.com

Юридична відповідальність за порушення у сфері економіки (Жорін) (стр. 27 из 50)

Отже, відмивання грошей і відплив капіталу не можна зупинити одними гаслами. Для розвитку бізнесу необхідно приймати ліберальні закони й створювати умови, що допомагають йому розвиватися. Але ці закони повинні бути стабільні і повинні діяти. Порушення основних принципів банківської справи, як то охорона банківської інформації, призведе до недовіри клієнта бан­ку й гальмуванню розвитку вітчизняної інфраструктури.

Поки що Україна посідає одне з перших місць у Європі з «відмивання» брудних грошей, тому її не визнано як державу з ринковою економікою.

Численні приклади вітчизняних лазаренків, тимошенків із прошарку «нових українців», що нажили багатомільйонний капітал й обіймають посади в уряді та парламентських структурах, — не сприяють позитивному іміджу України та довіри до неї з боку більш-менш чесних фінансистів і капіталістів зарубіжжя. А їхня правова безкарність утворює атмосферу беззаконня, корумпованості в кредитно-фінансовій сфері, яка є основою ринкової економіки.

Про наявність проблеми правового, законодавчого регулювання боротьби з організованою злочинністю та зокрема її матеріально-фінансової основи — відмиванням грошей, здобутих чи отриманих злочинним способом на території України, може свідчити ситуація, що склалася в грудні 2002 року між міжнародною організацією ФАТФ (FATF), провідними державами та Україною з приводу відмови Верховної Ради України своєчасно внести зміни у вітчизняне законодавство відповідно до вимог міжнародного права для боротьби з відмиванням «брудних грошей».

Ситуація підтвердила той факт, що законодавчою та іншими гілками влади протягом 1991—2001 років не вживалося ефективних заходів контролю за джерелами формування первинного капіталу «новими українцями» українського, російського, єврейського, чеченського та іншого походження. Відсутність резонанс­них кримінальних справ може свідчити про те, що стаття 209 ККУ не діяла й після 1 вересня 2001 року. Можна лише здогадуватися, чому нова Верховна Рада (створена 2002 року) теж гальмувала прийняття вимог світової спільноти щодо боротьби зі злочинним збагаченням.

Така антидержавна позиція законодавчої гілки влади завдала значної шкоди політичним, економічним, фінансовим інтересам України. ФАТФ, США, Великобританія, Німеччина, Канада та деякі інші держави занесли Україну до «чорного списку» держав, що сприяють «відмиванню» прибутків, здобутих злочинним шляхом. Починаючи з грудня 2002 року, значних збитків почали зазнавати підприємства, що експортують металургійну, хімічну та продукцію легкої промисловості.

Правознавцям важливо звернути увагу, що вітчизняна спільнота ще раз відчула на собі, до яких масштабних міжнародних негараздів може призвести відсутність чітко визначеної законодавством юридичної відповідальності відповідних державних органів та осіб за наслідки своєї діяльності у сфері економіки. Запитання «кому вигідні законодавчі умови, що сприяють «відмиван­ню» брудних грошей, здобутих злочинним шляхом» має не тільки політичний, але й юридичний аспекти.

Питання 5. Відповідальність за правопорушення в бюд­жетній сфері

Небезпека злочинних посягань на Державний бюджет, адмініс­тративних та дисциплінарних правопорушень державних службов­ців, які мають відношення до формування та використання бюджетних коштів, особливо висвітлюється на фоні відомого висловлення, що Державний бюджет — це кредитно-фінансова конституція держави.

За статистичними даними, у 2000 році в економічній сфері було скоєно 51 705 злочинів, із них у бюджетній сфері — 5138,
у 2001 році — відповідно 41 779 та 6048. Якщо простежити кількість осіб, що причетні до цих злочинів, то виявляється що у 2000 році їх було 38 370, а у 2001 році — 29 503.

Якщо до цього додати всім відомі резонансні справи (наприклад про банкрутство банку «Україна», заяви представника комісії Верховної Ради з боротьби з корупцією Г. Омельченка стосовно Д. Табачника, Ю. Звягільського, О. Ткаченка та інших посадових осіб, причетних до розкрадання багатомільйонних сум бюджетних коштів), які так і залишились не доведеними до логічного юридичного завершення, то можна сказати, що фінансово-кредитна і бюджетна системи в державі залишаються сферами активних злочинних та протиправних дій, левова частка з яких залишається не покараною.

Разом з тим, наведені дані свідчать про активну діяльність правоохоронних органів та наявність нормативної бази щодо захисту інтересів держави в цьому напрямку. Сконцентрована позиція законодавця визначена в ухваленому 21 червня 2001 року Бюджетному кодексі України. Протягом значного періоду правові відносини в цій галузі регулювалися Законом від 5 грудня 1990 ро­ку «Про бюджетну систему України», Постановою Кабінету Міністрів України від 8 січня 2000 року «Про вдосконалення системи головних розпорядників коштів державного бюджету» тощо. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 1997 року № 180 затвердила положення про порядок складання єдиного кошторису доходів видатків бюджетної установи, організації. Сумісну Постанову Кабінету Міністрів України і НБУ № 13 «Про введення казначейської системи виконання Державного бюджету» було введено в дію 14 січня 1997 року.

З вересня 2001 року бюджетний порядок в Україні захищає кримінальний закон, зокрема стаття 210 «Порушення законодавства про бюджетну систему України» та стаття 211 «Видання нор­мативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку».

Аналіз та оцінка об’єктивної сторони визначених у Криміналь­ному кодексі складів злочинів, змісту нормативної бази, яка регламентує відносини в бюджетній сфері, показує, що суб’єктами цих правопорушень можуть бути тільки особи, які мають специфічну ознаку — право розпоряджатися бюджетними коштами. Перелік таких осіб визначається відповідними постановами Кабінету Міністрів України.

Можна тільки дивуватися позиції законодавця щодо вказівки про те, що кримінальна відповідальність настає з шістнадцяти років. Таке рішення є непродуманим, формально-бюрократич­ним, рудиментарним.

До цього часу вже ухвалено низку законів, які визначають порядок прийняття на державну службу. Зокрема, не може виконувати відповідні функції особа, що не має повної правової дієздатності, яка наступає тільки у 18 років.

Отже, злочини та інші правопорушення в бюджетній сфері можна розглядати як специфічний різновид службових злочинів, тісно пов’язаних з організованою злочинністю та корупцією.

Тільки посадові особи відповідних державних установ та організацій наділені повноваженнями видавати чи затверджувати нормативні акти, якими змінюються порядок і умови формування чи використання бюджетних коштів. Видання таких актів посадовими особами, які не мають на це повноважень, утворює сукупність злочинів за статтями 211 та 365 Кримінального кодексу України (перевищення влади та службових повноважень).

Якщо недотримання вимог бюджетного законодавства щодо використання та розпорядження видатками чи доходами бюджету (скорочення чи непропорційне використання) скоєно в розмірах менших, ніж передбачено кримінальним законом (сто й біль­ше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), то ці дії кваліфікуються як адміністративний або дисциплінарний проступок.

Санкції статей 210, 211 Кримінального кодексу України передбачають такий вид кримінального покарання, як позбавлення права обіймати певні посади або провадити певну діяльність на строк до трьох років. Разом з тим, такого покарання, як конфіскація майна, не передбачено. Тобто після скоєння злочину, що заподіяв суттєву шкоду кредитно-фінансовим, грошовим інтересам держави і суспільства та ще, як правило, призвів до незаконного збагачення злочин­ця, — після суду усе залишається у власності останнього. Така позиція держави є необґрунтованою і робить державну власність — бюджетні кошти — значно менше захищеною законом, ніж приватну. Еквілібристика, шахрайство з бюджетними коштами призводить державні підприємства до банкрутства, після чого вони стають здобутком шахраїв і злочинців, які займаються «прихватизацією» об’єктів державного господарювання за безцінь.

М’які санкції за недбалість, а також пограбування чи незаконне привласнення державного майна — це правова, тобто офіційно створена державою, умова, що сприяє виникненню та процвітанню корупції і організованої злочинності.

5.2. Питання до семінарського заняття

Визначити види юридичної відповідальності за:

· ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів;

· виготовлення, збут та використання підроблених державних та недержавних цінних паперів;

· порушення правил про валютні операції, приховування валютної виручки, відмивання грошей;

· діяння, що порушують законодавство про бюджетну систему України;

· фінансово-кредитна система як об’єкт злочинів;

· бюджетні кошти, цінні папери, гроші як предмет та об’єкт злочину.

5.3. Теми рефератів

1. Ухилення від сплати податків як злочин і як адміністративне правопорушення.

2. Види правопорушень у кредитно-фінансовій сфері.

3. Відмивання (легалізація) грошових коштів, здобутих злочинним методом, як міжнародне негативне явище.

5.4. Навчальні завдання: розв’язати задачі

Задача 1. Кортюков і його дружина виготовляли килими способом штампування різних малюнків на тканинах, які купували в магазинах. Вони також виготовляли віники зі соломи проса «сорго», вирощуваного на присадибній ділянці, а також воскових свічок перед релігійними святами. Килими Кортюкови продавали на речовому ринку, свічки — у церкві, а віники в них партіями закупали різні установи за договірними цінами. Свою діяльність вони не реєстрували й доходи в податковій інспекції не декларували.