8. Національна програма боротьби з корупцією // Юридичний вісник України. — 1997. — № 17.
9. Ответственность за должностные преступления. — М.: Юр. лит., 1994.
10. Про боротьбу з корупцією. Закон України від 5 жовтня 1995 р. // Закони України. — К., 1997. — Т. 9. — С. 209—215.
11. Про практику застосування судами законодавства щодо порушення правил про валютні операції. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 квітня 1997 р. // Юридичний вісник України. — 1997. — 14—20 серпня.
12. Про практику застосування судами кримінальних справ про
виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 грудня 1996 р., із змінами від 3 грудня 1997 р. // Правовісник. — 1996. — № 1. — С. 115—120; Юридичний вісник України. — 1998. — 15—21 січня.
13. Про судову практику в справах про хабарництво. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 жовтня 1994 р., із змінами від 28 червня 1996 р. та 3 грудня 1997 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. Правовісник. — 1996. — № 1. — С. 120—122; Юридичний вісник України. — 1998. — № 3.
14. Указ Президента України «Про комплексну програму боротьби зі злочинністю на 1996—2000 роки» від 17 вересня 1996 р. № 837-96.
Додатки до теми 6
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про організаційно-правові основи боротьби
з організованою злочинністю
Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 24 лютого 1994 року N 4001-XII,
від 11 грудня 1998 року N 312-XIV,
від 2 березня 1999 року N 461-XIV,
від 30 червня 1999 року N 783-XIV,
від 23 березня 2000 року N 1593-III,
від 10 січня 2002 року N 2921-III,
від 10 січня 2002 року N 2922-III,
від 7 березня 2002 року N 3111-III
(У тексті Закону слова «Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю і корупцією» у всіх відмінках замінено словами «Комітет Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією» у відповідних відмінках згідно із Законом України від 23 березня 2000 року N 1593-III)
Цей Закон визначає головні напрями загальнодержавної політики та організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Поняття організованої злочинності
1. Під організованою злочинністю в цьому Законі розуміється сукупність злочинів, що вчиняються у зв’язку зі створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань.
2. Види та ознаки цих злочинів, а також кримінально-правові заходи щодо осіб, які вчинили такі злочини, встановлюються Кримінальним кодексом України.
Стаття 2. Мета боротьби з організованою злочинністю
Метою боротьби з організованою злочинністю є:
· встановлення контролю над організованою злочинністю, її локалізація, нейтралізація та ліквідація;
· усунення причин і умов існування організованої злочинності.
Стаття 3. Завдання Закону
Основними завданнями цього Закону є:
· створення загальних правових і організаційних засад у сфері боротьби з організованою злочинністю, сприяння її попередженню та ліквідації;
· визначення системи державних органів, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю, та їх взаємовідносин;
· встановлення повноважень спеціальних державних органів по боротьбі з організованою злочинністю та спеціальних заходів, що здійснюються ними;
· встановлення обов’язків інших державних органів у сфері боротьби з організованою злочинністю;
· правове забезпечення фінансових, матеріально-технічних та інших умов, необхідних для боротьби з організованою злочинністю;
· забезпечення гарантій прав громадян і юридичних осіб під час здійснення заходів боротьби з організованою злочинністю.
Стаття 4. Законодавство про боротьбу
з організованою злочинністю
1. Законодавство про боротьбу з організованою злочинністю базується на Конституції України і включає цей Закон, Кримінальний і Кримінально-процесуальний кодекси України, Закони України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», «Про прокуратуру», інші закони, міжнародно-правові угоди, учасником яких є Україна.
2. Підзаконні акти, що регулюють відносини у сфері боротьби з організованою злочинністю, не можуть встановлювати повноваження державних органів чи обов’язки фізичних та юридичних осіб, які не випливають із законів України.
Стаття 5. Система органів, які здійснюють боротьбу
з організованою злочинністю
1. Систему державних органів, які здійснюють боротьбу з організованою злочинністю, становлять:
а) спеціально створені для боротьби з організованою злочинністю державні органи;
б) державні органи, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю в межах виконання покладених на них інших основних функцій.
2. До державних органів, спеціально створених для боротьби з організованою злочинністю, належать:
а) Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України;
б) спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України;
в) спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України.
У разі необхідності Верховною Радою України на постійній або тимчасовій основі можуть бути створені й інші спеціальні органи для боротьби з організованою злочинністю.
3. До державних органів, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю, належать:
а) органи внутрішніх справ України і Служби безпеки України, крім зазначених у пункті 2 цієї статті;
б) органи прокуратури України;
в) митні органи і підрозділи Прикордонних військ України;
г) органи державної податкової служби та державної контрольно-ревізійної служби;
д) органи і установи виконання покарань;
(пункт 3 статті 5 доповнено підпунктом «д»
згідно із Законом України від 11.12.98 р. N 312-XIV)
е) розвідувальний орган Міністерства оборони України.
(пункт 3 статті 5 доповнено підпунктом «е»
згідно із Законом України від 07.03.2002 р. N 3111-III)
Стаття 6. Основні напрями боротьби
з організованою злочинністю
Основними напрямами боротьби з організованою злочинністю є:
· створення правової основи, організаційних, матеріально-технічних та інших умов для ефективної боротьби з організованою злочинністю, організація міжнародного співробітництва у цій сфері;
· виявлення та усунення або нейтралізація негативних соціальних процесів і явищ, що породжують організовану злочинність та сприяють їй;
· запобігання нанесенню шкоди людині, суспільству, державі;
· запобігання виникненню організованих злочинних угруповань;
· виявлення, розслідування, припинення і запобігання правопорушенням, вчинюваним учасниками організованих злочинних угруповань, притягнення винних до відповідальності;
· забезпечення відшкодування шкоди фізичним та юридичним особам, державі;
· запобігання встановленню корумпованих зв’язків з державними службовцями та посадовими особами, втягненню їх у злочинну діяльність;
· протидія використанню учасниками організованих злочинних угруповань у своїх інтересах об’єднань громадян і засобів масової інформації;
· запобігання легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, використанню суб’єктів підприємницької діяльності для реалізації злочинних намірів.
Стаття 7. Міжнародне співробітництво
Міжнародне співробітництво у сфері боротьби з організованою злочинністю ґрунтується на нормах міжнародного права і чинного законодавства України, міждержавних і міжурядових договорах, двосторонніх відомчих угодах.
Розділ II
СПЕЦІАЛЬНІ ДЕРЖАВНІ ОРГАНИ ПО БОРОТЬБІ
З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ, ЇХ КОМПЕТЕНЦІЯ
Стаття 8. Координаційний комітет по боротьбі з
корупцією і організованою злочинністю
при Президенті України
1. Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю здійснює координацію діяльності всіх державних органів, на які цим Законом покладено обов’язки здійснювати цю боротьбу. Положення про Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю затверджується Верховною Радою України.
2. Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю створюється у складі Голови Служби безпеки України, заступника Голови Служби безпеки України - керівника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, Міністра внутрішніх справ України, першого заступника Міністра внутрішніх справ України - керівника Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, Голови Правління Національного банку України, Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Голови Державного митного комітету України, начальника Головного управління державної податкової служби України. До складу Координаційного комітету можуть входити керівники інших міністерств та відомств, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю.
(абзац перший пункту 2 статті 8 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 24.02.94 р. N 4001-XII)
У засіданнях Координаційного комітету беруть участь Голова Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, Генеральний прокурор України, начальник управління Генеральної прокуратури України по нагляду за виконанням законів спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю.