Лісова фауна Солотвинського лісопункту (стр. 14 из 16)

Сітка абсолютних фауністичних резерватів повинна бути в усіх ландшафтно-географічних зонах західних областей республіки, у тому числі: на Волинському Поліссі — Заболотівська група озер (Тур та ін.); на Поділлі — каскад водойм у верхів'ях р. Серету (Заложці, Вертелка, Пронятин) і у верхів'ях р. Горині; на Прикарпатті — у Тлумацькому і Жовтневому лісництвах і на старицях Дністра поблизу с. Нижньова; в Українських Карпатах—у приполонинних лісах Ворохтинського, Говерлянського, Богданського, Лазищенського, Квасівського та інших лісництв (Чорногора) і на території лісокомбінату Осмолода (Горгани).

Найбільш відомі фауністичні резервати:

Чернівецька область — державне заповідно-мисливське ("господарство (33 712 га), приписні мисливські господарства: Карпатське (29 000 га), Чернівецьке (14 000 га), Хотинське (8000 га); мисливський заказник Сторожинецький (22 023 га) та 8 приписних мисливських господарств Чернівецької обласної і районних рад площею близько 400 000 га.

Івано-Франківська область — Карпатський державний заповідник (Чорногірський масив, 7938 га), лісомисливське господарство Осмолода (83 000 га), приписні мисливські господарства обласної, міської і районних рад: Глибоко-Майданське (31000 га), Заперянське (418 га), Тисменецьке (10 343 га), Богородчанське (12 000 га), Галицьке (4500 га), Городенківське (6200 га), Косівське (5600 га), Калуське (12 600 га), Коломийське (13 000 га), два приписних господарства мисливської секції спортивного товариства «Динамо», фауністичний резерват Товмачик і 11 приписних мисливських господарств лісокомбінатів тресту «Прикарпатліс» загальною площею близько 220 000 га.

ТАБЛИЦЯ

Збереження високостовбурних ділянок старих лісів, печер, скельних відслонень (Гологоро-Кременецький кряж, Товтри, круті береги в середній течії рік Дністра, Серета, Смотрича, Стрипи) — місць, зручних для заселення плазунів, птахів (гніздування денних хижаків, сов, голінастих, голубів, дятлів, сиворакш, зозуль, ряду горобиних) і ссавців (рукокрилі і хижі), є невід'ємною частиною фауноохоронних заходів.

Під час реконструкції лісових насаджень необхідно створювати ремізи - зручні місця перебування різних плазунів, птахів і ссавців. Ремізи закладаються на площі 0,5—10 га на непридатних для сільськогосподарського використання ділянках. Вони складаються з лоху, терену, ліщини, шипшини, малини, чорної смородини, аґрусу, ялівцю, черемхи, калини. Для поліпшення кормової бази диких тварин в усіх лісгоспзагах і лісокомбінатах необхідні кормові поля площею 05-1,0 га, засіяні топінамбуром, картоплею, кормовими капустою морквою, дроком, вівсом, люцерною, еспарцетом, червоною конюшиною, багаторічним люпином, райграсом, тимофіївкою. Разом з цим у лісові культури слід вводити деревно-чагарникові види, які є особливо улюбленими кормовими рослинами птахів і звірів: дуб, бук, липа, дикі яблука, груші і черешні, кінський каштан, береза, верби, брусниця, глід, бузина, ожина та інші.

Піклуючись про охорону фауни хребетних, слід налагоджувати меліоративну сітку і регулювання рівня води в каналах, ставах, озерах, заплавних луках. Це забезпечить екологічно сприятливі умови для життя риб, земноводних, водних, болотяних, водноберегових птахів і звірів.

Громадськість повинна постійно стежити за охороною заборонних смуг вздовж озер, рік та інших водойм, де заборонено випасати худобу, косити сіно, рубати лозу, особливо в сезон тиші — період з 15 квітня по 15 липня.

На заході України є група хребетних, які трапляються дуже рідко, або мають досить обмежені ареали і вимагають абсолютної охорони. До них належать понад 70 видів, у тому числі: стерлядь, форель райдужна, лосось дунайський, умбра, миньок; тритон альпійський, ропуха очеретяна, жаба прудка, черепаха грецька, полоз ескулапів, гадюка степова, глухар карпатський, журавель сірий, турухтан, чорниш, кроншнеп великий, лебідь кликун, лебідь шипун, гуска сіра, гоголь, лелека чорний,, чапля біла велика, квак, фламінго, сапсан, балобан, чеглок, шуліка червоний, беркуту орел-карлик, змієїд, осоїд, скопа, яугач, сова біла, сплюшка, сич, горобець, сова яструбина, сова довгохвоста, жовна, дятел трипалий, дятел малий, шпак рожевий, рюм, лазорівка біла, ремез, синиця вусата, дрізд кам'яний, типівка альпійська, оляпка, бурозубка альпійська, кутора мала, нічниця довговуха, нічниця ставкова, нічниця війчаста, нічниця триколірна, нічниця Іконникова, вечірниця мала, вечірниця гігантська, нетопир Натузіуса, кожанок північний, кажан двоколірний, норка європейська, горностай, видра, кіт лісовий, зубр європейський, кролик дикий (акліматизований), бобер річковий, вовчок садовий, мишівка північна, мишівка південна, сліпак подільський.

Крім того, на обстеженій території є хребетні, поширені спорадично. Вони також заслуговують на охорону. До них належать 60 видів, зокрема: мінога українська, форель струмкова, в'язь, білизна, марена дніпровська, сом звичайний, вугор річковий, саламандра плямиста, часничниця звичайна, черепаха болотяна, веретінниця, вуж водяний, гадюка звичайна, тетерев, рябчик, куріпка сіра, фазан (акліматизований), курочка-крихітка, щоголь, фіфі, вальдшнеп, дупель, норець сірощокий, широконіска, чернеть чубата, чернеть червоноголова, чапля руда, бугай великий, кібчик, шуліка чорний, підорлик малий, канюк звичайний, зимняк, сипуха, сич волохатий, дрімлюга, бджолоїдка звичайна, рибалочка голуба, дятел сірійський, дятел середній, пуночка, в'юрок альпійський, вівсянка садова, плиска гірська, пищуха короткопала, корольок червоноголовий, кобилочка солов'їна, соловейко західний, кутора звичайна, нічниця вусата, широковух європейський, тхір степовий, борсук, ведмідь, рись, олень плямистий (акліматизований), олень благородний, лось, ховрах європейський, вовчок лісовий, пацюк чорний, хом'ячок сірий, сліпак буковинський.

Досить важливо вирішити питання про збільшення штату державних єгерів та інспекторів у справі охорони фауни при обласних управліннях лісового господарства та лісокомбінатах. Це буде дійовим заходом у боротьбі з браконьєрством. Одночасно слід розробити науково обгрунтовані методи полювання та промислу для кожної ландшафтно-рослинної зони, які б забезпечували збереження маточного поголів'я, необхідного для підтримання оптимальної щільності популяцій цінних видів.

Оскільки охорона фауни неможлива без її збагачення раніше винищеними на заході видами, доцільна реакліматизація в Українських Карпатах серни, альпійського бабака, зайця-біляка, білої куріпки; на Волинському Поліссі — вихухолі, благородного оленя, сірої гуски, лебедя-кликуна; на Поділлі — перев'язки, європейської норки, дикої свині, дрофи, фазана. Бажано провести пробну акліматизацію муфлона, колонка та сіноставців (Карпати); дикого кролика, лані (Поділля); колонка (Полісся). Акліматизація і реакліматизація риб, птахів, .звірів вимагають всебічного обговорення і наукового обгрунтування. У кінцевому підсумку вони повинні давати економічний ефект.

Для успішної фауноохоронної роботи необхідна активізація діяльності секцій охорони фауни обласних, міських та районних відділень Українського товариства охорони природи, ведення усіма існуючими методами (видання плакатів, листівок, брошур, статей, книг, проведення бесід, лекцій, демонстрація кінофільмів про фауну та її охорону, виступи по радіо і телебаченню) роз'яснювальної роботи серед населення про корисну роль хребетних, їх охорону та рішучу боротьбу з усякими проявами браконьєрства.

Збереження рецентної фауни хребетних дуже важливе питання, оскільки «піклування про майбутнє людства пов'язане з проблемами охорони природи в найширшому розумінні цього слова» (Дорст, 1968).

Заєць сірий. На полях останнім часом відбувається перепромисел цієї тварини. Тому в пересілках, розташованих чи примикаючих до полів, необхідно проводити обережне добування його. Найбільш доцільно було б вилучити ці площі з-під полювання або дуже обмежити. Тим більше, що щільність його на полях дуже низька — приблизно 3-3,5 особин на 100 га, а в лісах не сягає і половини цієї цифри.

Хижаки, які стоять на вершині піраміди тваринного світу і живляться м'ясом, є надзвичайно важливим і необхідним компонентом природних комплексів, лісових, водних чи відкритих просторів. Хижак сприяє здоров'ю своїх потенціальних жертв, тобто здійснює селекцію, поїдає трупи загиблих тварин — є біологічним санітаром і проводить природній добір. Після винищення хижаків спершу збільшується кількість його потенціальних жертв, але в дальнішому наступає дегенерація, поширюються захворювання.

В пораднику згадується про таких хижаків, як ведмідь, рись, кіт лісовий, вовк, лисиця, куниця, тхір, норка, видра, борсук, горностай та ласка.

Ведмідь бурий розмножується повільно. Статеве співвідношення і вікова структура його вимагають, досліджень. Охороняється. І тільки у випадку особин, які завдають шкоди тваринництву, дозволяється відстрілювати, що не впливає відчутно на стан популяції, яка стабілізується. Ворогів, крім людини, ведмідь не має. Серед ведмедів не спостерігається таких, які підлягали б селекції. Однак після досягнення певної щільності можна було б проводити спортивний відстріл тільки старих самців. Такий відстріл зрештою дуже ризикований — восени, в темноті до принади біля вишки підходять скоріше самки, самі чи з молодняком, ніж старі самці. Цю особливість поведінки обов'язково треба знати і враховувати всім, кому доручається відстріл.

Поки що ведмедя слід оберігати.

Рись, в угіддях малочисельна — зустрічається в середньо- і високогірській частині Карпат. Кількість її необхідно було б збільшити до відповідної щільності і лише тоді дозволити спортивне полювання. Слід відзначити, що український сектор Карпат у зрівнянні з чехословацьким, румунським і польським найменш заселений риссю.