Подібно до вовка лисиця належить до моногамів, розмножуючись тільки один раз на рік, ще з грудня по березень. Час народження залежить від погоди і ситості тварин. Вагітність триває від 49 до 58 днів. У виводку нараховується від 4 до 13 малят покритих темнобурим пухом. В двох недільному віці починають бачити, чути, у них прорізаються перші зуби. Півтора місяця дитинчата вигодовуються молоком і потроху приучаються до добування їжі. В 6 місячному віці вони виходять із нор. В їх вихованні беруть участь обидвоє батьків. До осені лисята виростають. Деякі молоді самки наступнього року вже можуть розмножуватися. В неволі лисиці живуть до 20-25 років, але в природі живуть кілька років. Лисиця досить осідлий звір, але трапляються випадки, що в пошуках їжі вона відходила від нори на 15-20 км. Полюють лисиці в різний час доби, причому не бояться людей. В усіх випадках лисиця відрізняється дуже сильною насторожливістю і великою спосібністю втекти від прислідування, тікаючи від собаки вона запутує сліди і пускається на всі уловки щоб утекти. Спокійно ідуча лисиця слідує по прямій лінії, залишаєчи на снігу чітку цепочку слідів. Налякана вона може бігати дуже швидко галопом. Дуже гарне видовище коли лисиця полює в зимі на мишей, при цьому хижак так входить в азарт що може підпустити до себе на близьку відстань. Чисельність лисиць може змінюватися із роками. Досліджується вона методом наочного спостереження при відносній частоті зустрічей. Вона цінний хутряний звір, але приносить шкоду сільському господарству винищуючи домашню птицю.
Вид - Вовк сірий. Canis lupus lupus.
Зовнішній вигляд цього хижака говорить про його приспособленість до невпинного бігу, переслідуванню і нападанню на свою жертву. По величині вовк не набагато більший від вівчарки. Довжина тіла в середньому 105-160 см, хвоста 35-50, висота в плечах 80-85 см Маса звичайного вовка 35-50 кг, але траплялися особини, які важили 90 кг. Забарвлення вовка сіре. Вовк відрізняється великою екологічною пластичністю, він може жити в різноманітних ландшафтах, надає перевагу відкритим місцевостям, але живе і в лісах і в горах. Причиною його заселення служить багатство їжі перш за все наявність домашніх і диких копитних, особливо в голодній зимній час, коли на росподіл хижака вирішаючий вплив вирішує глибина снігового покриву. Річ у тому, що у хрупкому глибокому снігу вовк сильно провалюється і не може догнати свою жертву. Положення міняється тільки весною особливо коли верхня кірка снігу зледеніє і може витримати його вагу, але де провалюється косуля. Для вовків характерний сімейний спосіб життя. Пари в них створюються майже на все життя. Основу зграї складає виводок цього літок до яких приєдналися одинокі самці. В зграї зрідка буває більше 10-12 особин. Вовки дуже прив′язані один до одного і до території на якій вони проживають. Якщо їх ніхто не переслідує вони тримаються цієї території. Причому території сімей не перетинаються. Територію вони позначають за допомогою сечі. Логовом вовкам служать переважно ті або інші звичайні сховища під вивернутим корінням дерев, в розколах скал. Деколи вовки приспособлюють собі нори. Своє житло хижаки розміщують в глухих труднодоступних місцях недалеко від водойм і добре його маскують щоби не відкрити ворогам де їхнє потомство. Вовченят знаходили в скиртах соломи, в купах дров, в полі. Характерним є те, що вовки ніколи не полюють біля своїх нір, а на відстані 3-10 км, це сприяє безпечності виводка. Після того як вовченята підростуть вони утворюють місця відпочинку в різних місцях. Вовк це хижак, який добуває їжу самостійно активним пошуком і переслідуванням жертв. Вовки їдять як копитних так і гризунів, кабанів, мишовидних гризунів. В теплу пору року вони харчуються полівками, яйцями гусей, качок, а також птицею. Коли вовк голодний він може напасти на ведмедя. Вовкам притаманний канібалізм. На відміну від інших хижаків вовки повертаються до своїх недоїдків особливо в голодну пору. Вовк відомий своєю ненажерливістю він може зараз з′їсти більше 10 кг. В процесі полювання в них можна побачити як добре вони виконують певну функцію. При полюванні вони дуже витривалі. Народжують потомство з кінця зими до початку весни. Вагітність триває 62-75 днів. У виводку нараховується від 5 до 14 малят. Малята народжуються сліпими, прозрівають через 9-12 днів. В 3 неділі вони вилазять із нори. Півтора місяця вовченята їдять молоко і напівперетравлене м′ясо. Ростуть швидко, маса до 4 місяців збільшується в 30 раз від народження. Смертність вовченят становить 60-80%. Вовчиці достигають статевої зрілості у 2 роки, а самці у 3 роки. В природі вовки доживають до 15-20 років, але уже 12 років у них появляються признаки старості. Вовки активні переважно вночі, але можна зустріти і в день. Про своє знаходження вони повідомляють своїм воєм. У вовка добре розвинуті слух, а слабше зір. Вовк може розвивати швидкість до 50 км/год. Облік вовка проводиться методом нагону. Він може завдавати шкоду людям особливо виїдаючи невеликих копитних. Вовка ще називають „санітаром лісу” тому що він поїдає хворих звірів.
Вид - Рись — Felis lynx L.
Розміри рисі, що населяє західні області України типові для європейського підвиду цього хижака. Забарвлення зазнає помітних індивідуальних змін. В забарвленні хутра яких переважають червону-ватобурі відтінки. Темний рисунок в цьому випадку виявлений слабо. Плями і смуги розкидані, їх краї, як правило, розмиті. Поряд з описуваним забарвленням є також яснобурі. рисі (переважають пальово-сірий і світлий відтінки шерсті), у яких на тулубі розкидані чіткі темні плями. Мінливість забарвлення європейської рисі (Lynx lynx lynx L.) відзначає також С. І. Огньов (1935). В західних областях мабуть, переважають рисі, що мають перший тип забарвлення.
Е. Незабитовський відзначає поширення рисі в північно-східних районах Галичини (Волинь) і в Карпатах, причому, згідно з статистичними даними, наведеними Е. Незабитовським, в північно-східних районах налічувалось близько 200, а в Карпатах — близько 100 рисей.Нами місцезнаходження цього хижака встановлено в Івано-Франківській області Богородчанського району с.Манява, Ужгородському (Хомецька гора) районах; у Дрогобицькій області — с. Радич Турківського району, сс. Поляна і Устріки; у Станіславській області — на вершинах Барсучня, Кічера, Клива, Лабеску, Підбердо, Говерла, хребті Яблониця Яремчанського району, у Перегінському, Калуському, Долинському районах; у Львівській області — заказник Грабово Кам'янко-Бузького району; у Волинській області — Устилузький район; у Ровенській області — Рокитнянський, Соснівський, Клесівський, Березнівський райони, сс. Волошки (район м. Ровно) і Карасі Сарненського району.
з кам'янистими розсипами, великими уламками і брилами пісковику, а також нижня межа криволісся або стланців, з непрохідними заростями гірської сосни (Ріпиs тиghus) і ялівця (Jипіреrиs папа). На Волині (Сарненський район, Ровенська область). Рись найчастіше зустрічається в мішаному сосново-дубовому і старому листяному дубово-грабовому і вільхово-березовому лісі.
З літературних даних видно, що вивченням живлення рисі в західних областях України ніхто не займався. Нам відомий ряд випадків, коли рись нападала на овець і за ніч могла зробити велике спустошення в отарах. Для свого гнізда рись шукає відповідну щілину в скелях або серед каміння в поясі тайги.
Було оглянуто близько 20 гнізд цього звіра. З усіх цих гнізд тільки два знаходились під коренями вивернутих бурею ялин, інші були влаштовані в глибоких тріщинах серед виходів основних порід.
Про розмноження рисі в Карпатах відомо мало. За час нашої роботи ми тричі зареєстрували знаходження молодих рисенят. Весною в гнізді, влаштованому під навислою кам'яною плитою в поясі тайги на горі Магура в Яремчанському районі Івано-Франківської області, були знайдені дві зрячі маленькі рисі.
Вид - Ведмідь бурий Felis lynx lynx.
Зовнішній вигляд цього звіра дуже добре відомий. Ведмеді трапляються масою до 600 кг і довжиною тіла до 2 м. Ведмеді живуть в глухих лісах, де є водойми: озера, ріки. Для ведмедя велике значення має неаявність поля з вівсом. Літом ведмідь устроюється на відпочинок лягаючи прямо на землю серед трави, кущів моху, лиш би це місце було безпечним. Зимою ведмідь впадає в сплячку в берлозі до весни. Для берлоги шукає надійне місце недалеко від мохового болота. Сон у ведмедя може тривати від 75 до 110 днів. В повну сплячку ведмеді не погружаються, їх стан називається зимовим сном, вони зберігають повну життєздатність, і в разі небезпеки вони покидають берлогу, і блукаючи по лісі займають нову. Під час сну ведмеді витрачають багато енергії, існуючи завдяки накопиченому жиру за літо і осінь. Зима для ведмедя тим тяжча коли він бродить по глибокому снігу. Ведмеді є небезпечними для людини, але вони стараються не зустрічатися із людиною. Можуть полювати на копитних, ловити рибу в гірських річках. Харчуючись на полях з вівсом вони з′їдають велику кількість вівса, а ще більшу кількість витоптують, сильно псують дерева. Розмножуються літом з травня по червень, видаючи при цьому сильний рев. Вагітність триває 6-8 місяців. Ведмедиця народжує 2-4 малят. На Передкарпатті його бачили біля підніжжя гори в селі Стара Гута. Облік проводиться методом фотозйомки.