Смекни!
smekni.com

Юрисдикція судів України за спеціалізацією (стр. 30 из 39)

8. Виходячи з конституційного принципу спеціалізації та враховуючи специфіку завдань військового правосуддя, юрисдикція військових судів визначається не тільки залежно від суб’єкта судочинства (військовослужбовця чи іншої особи), але й специфіки об’єкта злочину (державна безпека, порядок несення або проходження військової служби). Визначення юрисдикції військового суду випливає з єдності трьох її складових: особливості суб’єкта (військовослужбовця чи іншої особи), категорії справи (військові злочини) та особливості сфери правовідносин (військове управління).

Визначення юрисдикції військових судів як спеціалізованої в межах загальної судової юрисдикції має право на існування з урахуванням сукупності потреб такого правосуддя, практики та умов його здійснення в державі. Доцільно створити “суди військових формувань”, як спеціалізовані, і пропонується модель структури та відповідні ланки цього суду (див. “Додаток У”). Юрисдикція цих судів має поширюватись на всі правовідносини, що виникають у системі Збройних Сил України, Служби безпеки України та інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, всіх військовослужбовців, осіб, що входять до військових формувань, які по суті визначаються як озброєні формування, а також осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України.

Виходячи з визначення моделі структури організації та діяльності військової юстиції, як спеціалізованої, пропонується така структура спеціалізованих судів військових формувань: суди першої інстанції – місцеві суди військових формувань (створити на базі військових місцевих судів гарнізонів), апеляційні суди військових формувань (створити на базі військових апеляційних судів регіонів і ВМС України) та Вищий суд військових формувань України. Для створення спеціалізованих судів військових формувань необхідно внести такі зміни і доповнення до Закону України “Про судоустрій України”:

- частину 2 статті 19 Закону України “Про судоустрій України” викласти в такій редакції: “2. Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні суди, суди військових формувань та інші суди, визначені, як спеціалізовані.” У зв’язку з цим, у частині 1 статті 21 слова “військові суди гарнізонів” – виключити;

- у частині 2 статті 25: слова “військові апеляційні суди регіонів та апеляційний суд Військово-Морських Сил України” – виключити;

- частину 3 статті 25 викласти в такій редакції: “3. Апеляційними спеціалізованими судами є апеляційні господарські, апеляційні адміністративні суди та апеляційні суди військових формувань, які утворюються відповідно до указу Президента України”;

- у частині 6 статті 25 та частині 2 статті 32 Закону України “Про судоустрій України” слова “військова судова палата” - виключити.

Для вирішення питання розширення підсудності судів військових формувань щодо розгляду цивільних справ та справ, передбачених Главою 31-А ЦПК України, внести зміни до частин 2 і 3 ст.123 ЦПК України та ч.4 ст.22 Закону України “Про судоустрій України”:

- частину 2 і 3 статті 123 ЦПК України викласти в такій редакції: “Місцевим судам військових формувань як судам першої інстанції підсудні справи за скаргами осіб, належних до воєнної організації, на неправомірні дії та рішення службових осіб воєнної організації, крім тих, що підсудні судам апеляційним судам військових формувань; справи про захист честі та гідності, сторонами в яких є особи, належні до воєнної організації, або військові та інші організації; інші справи, пов’язані із захистом прав і свобод осіб, належних до воєнної організації, та інших громадян, прав та законних інтересів військових частин, інших установ та організацій, належних до воєнної організації.

Апеляційним судам військових формувань як судам першої інстанції підсудні справи за скаргами на незаконні дії службових осіб і органів управління, належних до воєнної організації, на рівні їх об’єднань, прирівняних до них і вище.”

- частину 4 ст.22 Закону України “Про судоустрій України” викласти в такій редакції: “4. Місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов’язані з правовідносинами у сфері державного управління та місцевого самоврядування (справи адміністративної юрисдикції), крім справ адміністративної юрисдикції у сфері діяльності органів управління воєнної організації, розгляд яких віднесено до компетенції судів військових формувань.”

9. З поширенням відповідно до статті 124 Конституцією України юрисдикції судів на всі правові відносини, які виникають у державі, суттєво розширилася і ускладнилася специфіка здійснення правосуддя. Пропонується внести зміни у ч.6 ст.7 Закону України “Про статус суддів”, виклавши її в такій редакції: “6. Особливі вимоги, необхідні для заняття посади судді Конституційного Суду України, спеціалізованих судів та судів військових формувань, визначаються Конституцією України, Законом України “Про Конституційний Суд України” та іншими законами України.”

10. Конституцією України не забороняється створення судових установ, для яких визначальною є суб’єктна ознака спеціалізації. До таких судів слід віднести суди у справах неповнолітніх. Хоча Законом України “Про судоустрій України“ не передбачено створення цих судів, Конституція України не забороняє створення судів, спеціалізація яких обумовлена суб’єктом судочинства. Виходячи з наведеного, пропонуємо внести зміни до ч.1 ст.19 Закону України “Про судоустрій України”, доповнивши її таким реченням: “Суди по справах неповнолітніх належать до загальних судів і здійснюють правосуддя відповідно до законодавства”.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Енциклопедія українознавства: За ред. Є.Ф.Бориса. – Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України, 1995. - С.665. – 885 с.

2. Голубинський Е.К. Історія українських судів: Княжа доба. - К.: Віче, 1901. – С.144. – 211 с.

3. Дювернуа Н. Источники права и суд в древней Росии. – М.: Мысль, 1866. – С.23. – 303 с.

4. Лотоцький О. Українські джерела церковного права. Укр. наук. інститут. – В.: Світоч, 1931. – С.117. – 208 с.

5. Хавронюк М.І. Військові злочини. – К.: Варта, 1995. - С.8-9. – 67 с.

6. Юридичний словник-довідник: За ред. Ю.С.Шемшученка. – К.: Феміна, 1996. – С.235. – 696 с.

7. Крип’якевич І., Гнатевич Б. та ін. Історія українського війська (від княжих часів до 20-х років ХХ ст.). – Видання 4-те. - Л.: Світ, 1992. – С.15. – 117 с.

8. Крушинський В.Ю., Левенець Ю.А. Історія України. Події, факти, дати. Довідник. Друге видання. - К.: Зодіак–ЕКО, 1993. – С.25-30. – 114 с.

9. Алексеев В.В. История государства и права СССР. – М.: Юрид. лит., 1972. - С.269. - 689 с.

10. Василенко М. Збірка матеріалів з історії Лівобережної України та українського права ХVII-XVIII cт. – К.: Думка, 1926. – С.135. – 276 с.

11. Пашук А.Й. Суд і судочинство на Лівобережній Україні в ХVII-XVIII cт. (1648 – 1782). – Л.: Вид-во Львівського університету, 1967. – С.79. – 241 с.

12. Кулиш П.А. История воссоединения Руси. - СПб.: Заря, 1874. - 363 с.

13. Дольский А. Система карательных мер в Запорожьи. – К.: Киевская старина, 1893. - март. - С.212. - 302 с.

14. Слабченко М.Е. Опыты по истории права Малороссии ХVII-XVIII cт.- О.: Вече, 1911. - С.12. - 209 с.

15. Історія держави і права України. Під редакцією В.Г.Гончаренка. - К.: Вентурі, 1999. – С.100. - 346 с.

16. Сиза Н.П. Кримінальне судочинство України в добу Гетьманщини. Автореф. дис...канд. юрид. наук: 12.00.09 / Київський ун-т ім.Т.Шевченка. – К. - 2002. - С.8. - 19 с.

17. Гамбург Л.С. Судові реформи в Лівобережній України (гетьманщині) ХVІІІ ст. Автореф. дис...канд. юрид. наук: 12.00.01 / Нац. юрид. академія ім. Я.Мудрого. – Х. – 2000. – С.7. - 17 с.

18. Багалей Д.И. Магдебургское право в Левобережной Малороссии. - СПб: Из-во Мин. Нар. Прос., 1892. - С.37. - 55 с.

19. Местечко Борисполь в XVII веке. Акты мейского уряда. 1612-1699 г.г. с предисл. А.В.Стороженка. – К.: Киевская старина, 1892. – С.57. - 112 с.

20. Модзалевский В.Л. Отрывки из стародубовской меской книги за 1664-1673 г.г. – Ч.: Новость, 1911. – С.25-26. - 37 с.

21. Актовая книга Стародубского городового уряда 1693 года / Под ред. В.Л.Модзалевского. – Ч.: Изд-во архив. комиссии, 1914. – С.36 - 42. - 137 с.

22. Мала енциклопедія етнодержавознавства / НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького; Редкол.: Ю.І.Римаренко (відп. ред) та ін.- К.: Довіра: Генеза, 1996.- С.207.- 942 с.

23. Кульчицький В.С., Настюк М.І., Тищик П.Й. Історія держави і права України. Навчальний посібник для студентів юрид. спец. вузів. - Л.: Право, 1996. – С.139. – 296 с.

24. Кульчицький В.С. Судова система в Галичині у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. 140 наукова конференція Львівського університету. Тези доповідей. – Л.: Видавництво Львівського університету ім.І.Франка, 1996. – С.111-114. – 167 с.

25. ІІ Універсал Центральної Ради від 3 (16) липня 1917 року // Вісті з УЦР. - 1917, № 10. - С.1.

26. Постанова Комітету Української Центральної Ради від 15 липня 1917 року “Про склад Генерального секретаріату” // Вісті з УЦР. - 1917, № 17. – С.3.

27. Тимчасова інструкція від 4 серпня 1917 року // Вісті з УЦР. - 1917. - №№ 20-21. - С.1-2.

28. Декларація Генерального Секретаріяту України від 29 вересня 1917 року // Народна воля. - 1917.- 30 вересня.

29. ІІІ Універсал Центральної Ради від 20 листопада 1917 року // Вістник Генерального Секретаріяту УНР. - 1917. - № 2. - С.1.

30. Закон Центральної Ради “Про амністію” від 19 листопада 1917 року // Вістник Генерального Секретаріяту УНР. - 1917. - № 2. - С.3.

31. Закон Центральної Ради “Про утворення Генерального Суду” від 2 грудня 1917 року // Вістник Генерального Секретаріяту УНР. - 1917. - № 4. - С.1.

32. Закон Центральної Ради “Про відмежування судових установ Української Народньої Республіки” від 27 листопада 1917 року // Народна воля. - 1917. - 30 листопада.

33. Постанова Центральної Ради “Про одноособове рішення мировими суддями всіх цивільних та карних справ у місцевостях, де члени мирового суду ще не вибрані” від 30 березня 1918 року // Вістник Ради Народних Міністрів УНР. - 1918. - № 19. - С.2.