Основи екології Білявський (стр. 2 из 98)
Сотні тисяч років тому, в епохи палеоліту, мезоліту, для людської спільноти характерним було пристосування до природи, велика повага до неї, схиляння перед її силами та явищами. Люди збирали дари природи, виготовляли примітивні знаряддя праці, полювали, рибалили. Пізніше, в період неоліту (8—3-тє тисячоліття до н. є.), зародилися примітивне землеробство, скотарство, почалося виготовлення досконаліших знарядь праці та виробів із кістки, рогу, каменю, дерева, глини (гачки, сітки, пастки, сокири, човни, посуд), будівництво перших жител і святилищ. Людина використовувала лише силу своїх м'язів, її вплив на довкілля був мінімальним і практично не позначався на функціонуванні екосистем суші. На екосистеми Світового океану людина не впливала взагалі.
Першого удару природі люди завдали, почавши інтенсивно розвивати землеробство, особливо коли для підготовки площ під сільськогосподарські угіддя стали випалювати тисячі гектарів лісів (пізній неоліт).
За допомогою вогню люди полювали на диких звірів, завдаючи відчутних збитків природі. А розвиток скотарства супроводжувався виїданням худобою трав'янистих масивів на великих площах аж до їх повної деградації.
Ще на початку неоліту, коли людина винайшла лук, спис та інші ефективні знаряддя вбивства, дуже швидко, можливо, за кілька тисячоліть, майже на всій планеті були винищені мамонти, шаблезубі тигри та інші великі тварини — вичерпалося основне джерело харчування.
Почалася перша глобальна екологічна криза.
7
РозділІСучасніпідходивнауціпродовкілля
Глава 1
Людствовнавколишньомусередовищі
•
Історіясвідчитьпронаявністьсумноїзакономірності: вибухичисельностіпопуляційвидуHomo sapiens, щовідбувалисяперіодичноузв'язкузйого
розселеннямнапланеті, якправило, супроводжувалисяцілковитимвини
щеннямвеликихтравоїднихтвариніптахів.
• 100—40 тис. роківтомувЄвразіїзниклимамонти, лісовіслони (5 видів),
бегемоти, носороги (лісовийішерстистий), гігантськіолені, гігантськілані,
шаблезубітигри, печернілевийведмеді, гігантськінелітаючілебедіта
іншітварини.
• УXII—XI ст. дон. є. уПівнічнійАмериці, авIX—V ст. дон. є. вЦент
ральнійтаПівденнійАмерицізниклигігантськілінивці (2 види), слони,
гігантськілами, броненосці, бізони, леви, печерніведмеді, гігантськіптахи
(таратони, лелеки, індики), гігантськічерепахи (масою 300—400 кг).
Та освоївши землеробство й приручивши тварин (розвиток скотарства), люди створили собі нову екологічну нішу. Це була неолітична революція свідомості й буття людства: населення земної кулі скоротилось у 8—10 разів, стали швидко розвиватися сільське господарство, тваринництво, а потім — почались інтенсивне використання мінеральних та енергетичних ресурсів літосфери, розвиток промисловості.11 Розвиток другої глобальної екологічної кризи. З розвитком землеробства й скотарства пов'язані перші локальні й регіональні екологічні кризи, спричинені різкою зміною мікроклімату, складу й стану флори, фауни, грунтів, зменшенням природних біологічних ресурсів. Приклад цього — пустелі Північної й Центральної Африки, Близького Сходу, центральної частини Північної Америки, що утворилися під впливом діяльності людини лише кілька тисяч років тому.
Наступний етап збільшення тиску людини на природу пов'язаний із розвитком промисловості в XV—XVIII ст., коли кількість населення перевищила 500 млн чоловік і були досягнуті значні успіхи в будівництві, техніці, хімії, почалося вивчення й освоєння Світового океану.
Концентрування великої кількості людей у перших містах супроводжувалось активним винищенням лісів навколо них (деревина йшла на будівництво, опалення, випалювання цегли, виготовлення меблів і знарядь праці, транспортних засобів тощо), спустошенням луків, пасовиськ, виснаженням сільськогосподарських угідь. Міста поступово ставали районами екологічних 8
напружень, а процес урбанізації обернувся на негативний екологічний фактор.
Від кінця XVIII і до першої половини XX ст., в період бурхливого розвитку фізики, хімії, техніки, винайдення парового й електричного двигунів, освоєння атомної енергії, розвитку авіації, коли кількість населення перевищила 3,5 млрд чоловік, негативні екологічні процеси почали набувати глобального характеру, хоча ще не досягли масштабів кризи. Особливості ставлення людини до природи в цей період полягали в активному «підко<-ренні» її, в боротьбі з нею, хижацькому споживанні всіх її ресурсів з упевненістю в тому, що вони невичерпні.
Останні 35—40 років XX ст. — це був період атомної енергетики й комп'ютеризації, на який припадав активний розвиток другої г.юбальної екологічної кризи. Вона проявлялась у перевиснаженні природних ресурсів, часом — у вичерпанні їх, у перезабрудненні довкілля, деградації біосфери, до чого призвели суперіндустріалі-зація, суперхімізація, супермілітаризація та суперспоживання.
Важлива особливість сучасного періоду — поява спочатку окремих учених і «друзів природи», потім — колективів учених і багатьох громадських «зелених» організацій і рухів у всьому світі (лише в Україні в 2002 р. офіційно зареєстровано понад 450), які, усвідомивши значення природи для життя людини, необхідність зберігати її, раціонально використовувати й відновлювати, визначивши безпосередню залежність між добробутом людей, їхнім здоров'ям та різноманітністю природи, почали активну боротьбу за збереження й охорону довкілля. Зміцнюється міжнародне співробітництво в галузі охорони природи, укладено важливі екологічні угоди, більшість держав прийняли природоохоронні закони, широко розвивається екологічна освіта.
Длятогощобжитивнашомуспільномудомі, миповинні виробитинелишедеякізагальніправилаповедінки—правила співжиття, айстратегіюсвогорозвитку... Правиласпівжиття маютьздебільшоголокальнийхарактер, девсевирішується культуроюнаселення, технологічноюй, головне, екологічною грамотністюйдисципліноюмісцевихчиновників (зобов'язаних дотримуватисясформованоїновоюнаукоюекологієюнової системизаборонусферівзаємовідносинлюдинипприроди, нових законівпроохоронуприродийлюдини)... Абивиробити загальнолюдську, планетарнустратегію—малосамоїтільки культуритаекологічноїосвіченості, малойдійграмотного (що буваєнадзвичайнорідко) уряду. Постаєнеобхідністьстворення загальнолюдськоїстратегії, щоохоплюєбуквальновсіграні
РозділІСучасніпідходивнауціпродовкілля
Глава1
Людствовнавколишньомусередовищі
життєдіяльностілюдей (новісистемипромислових ресурсозберігаючихібезвідходнихтехнологій, сільськогосподарських, щовдосконалюютьобробітокГрунтів, застосуваннядобрив, культивуваннярослинізвеликимкоефіцієнтомкорисноговикористаннясонячноїенергії)... Необхідно, нарівнізрегламентацією, створюватиновібіогеохімічніцикли, тобтоновийкругообігречовин... Вирішенняподібнихпроблем посильнелишелюдствувцілому. Ацевимагатимезмінусієї організаціїпланетарногосуспільства, формуваннянової цивілізації, перебудовинайголовнішого—тихсистемцінностей, яківстановлювалисявіками!М. М. Моисеев
Незважаючи на певні досягнення в природоохоронній діяльності в окремих країнах (Німеччина, США, Велика Британія, Китай, Японія, Нідерланди), на зростання занепокоєності людей станом природи своїх регіонів та біосфери в цілому, сьогодення характеризується поглибленням глобальної екологічної кризи, надзвичайно низьким рівнем екологічної освіти й свідомості більшості населення, дальшим нарощуванням промислових та сільськогосподарських потужностей, нещадною експлуатацією всіх видів природних ресурсів, збільшенням забруднень геосфер і накопиченням шкідливих відходів.
Екологічна криза другої половини XX ст. в історії людства була найбільш глибокою й трагічною, і подолати її надзвичайно важко. Відбувається процес її активізації, що призводить до значних міграцій народів, провокує війни, інші соціальні потрясіння локального, регіонального й навіть глобального масштабу, передусім через дефіцит прісної питної води й енергоресурсів.
§ 1.2. Основніфакторидеградаціїдовкілля
КінецьXX століттяпоставивлюдствопбіосферувзовсімнові умовиіснування, дляякихтрадиційністандартижиттянавряд чистанутьпридатними.