Смекни!
smekni.com

Основи екології Білявський (стр. 93 из 98)

Основною метою здійснюваних в Україні реформ є соціальна переорієнтація економічної політики. Визначено стратегічні пріоритети сталого розвитку країни.

В економічній сфері:

• утвердження механізмів, які мають забезпечити надійні гарантії не лише остаточної стабілізації економіки, а й утворення необхідних передумов її прискореного зростання;

384


Глава10 Національнийшляхдоеколого-збалансованогорозвитку

впровадження науково-технологічних інновацій та опанування інноваційного шляху поступу як головного фактора збалансо­ваного економічного розвитку; активне здійснення аграрної політики;

зміцнення економічних засад для глибокої перебудови соціальної сфери.

В соціоііьній сфері:

підвищення інтелектуального потенціалу нації, всебічний розвиток освіти, особливо екологічної;

зміни в соціальній сфері для запобігання зубожінню населен­ня — реформування системи оплати праці, зменшення безро­біття, вдосконалення механізмів надання державної соціальної допомоги, запровадження системи загальнообов'язкового державного соціального страхування; поліпшення становища дітей, молоді, жінок, сім'ї; здійснення скоординованих кроків, спрямованих на поліпшен­ня охорони здоров'я населення, зниження смертності та збільшення тривалості життя; зміцнення позицій середнього класу.

В екологічній сфері:

гарантування екологічної безпеки ядерних об'єктів і радіа­ційного захисту населення й довкілля, зведення до мінімуму негативного впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

поліпшення екологічного стану річок України, зокрема басейну Дніпра, та якості питної води;

стабілізація й поліпшення екологічного стану в містах і про­мислових центрах Донецько-Придніпровського регіону; будівництво нових і реконструкція діючих комунальних очис­них каналізаційних споруд;

запобігання забрудненню Чорного й Азовського морів і поліпшення їхнього екологічного стану;

формування збалансованої системи природокористування та екологізація промисловості, енергетики, будівництва, сіль­ського господарства, транспорту;

збереження біологічної та ландшафтної різноманітності, розви­ток заповідної справи.

385


РозділII ЕкологічніпроблемиУкраїни

Передбачається прискорене виведення економіки на траєк­торію стійкого зростання через глибокі структурні зміни та поглиблення курсу ринкових реформ, активну й послідовну соціальну політику. В цій формулі — не лише переконаність у можливості позитивних зрушень, реальних і відчутних змін уже в найближчій перспективі, а й сподівання на зміцнення нашої держави, її прилучення до надбань сучасного європейського і світового иивілізаційного розвитку. Україна має все необхідне для того, щоб такі сподівання стали реальністю.

СТРАТЕГІЯЙТАКТИКА ВИЖИВАННЯЛЮДСТВА

Хто хоче — може.

Французька приказка



Контрольнізапитанняйзавдання

1.

Якіпричинипоглибленняекологічної 4.
кризивУкраїні?

2. Назвітьпозитивніфактори, що
впливаютьнаекологічнуситуаціюв
нашійдержаві.5.

3. Якіосновніскладовінаціонального
потенціалудляпереходудержавидо 6.
еколого-збалансованогорозвитку?

Якістратегічніпріоритетизбалан­сованогорозвиткукраїнивеко­номічній, соціальнійтаекологічній сферах?

Сформулюйтекритерії' іпринципи еколого-збалансованогорозвитку.

Назвітьосновнісфериекологізації життєдіяльності.


Новітенденціїцивілізаційногорозвитку

Сучасналюдинамаєдедалібільшейбільшеможливостейоцінити складнийвзаємозв'язокусьогоживогонаЗемлі. Вважати, щонезнанняслужитьвибаченням, можутьзаразлишеті, котрінавмиснехочутьзалишатисяневігласами, боїмцевигідно. Аневігластво, безсумніву, першейголовнеджереломайжевсіх нашихнещасть.

Ф. Моует,

канадський письменник, натураліст





З

а роки після Ріо світ кардинально змінився. Події на міжнародній арені наприкінці XX ст. засвідчи­ли перехід людства до нової технологічної епохи. Суттєво поліпшилися міжнародні політичні відносини, що пов'язано, насамперед, з усуненням протистояння військових систем ко­лишнього СРСР і НАТО. Відмова від загрози застосування зброї масового знищення, загальна ядерна розрядка, встановлення партнерських стосунків між пострадянськими країнами й НАТО спричинили радикальні зміни глобального воєнно-стратегічного балансу.

Науково-технічні досягнення, рух національних економік до міжнародної інтеграції, посилення впливу транснаціональних корпорацій (ТНК) на економічний розвиток окремих країн, поступова втрата світовими державами традиційної економічної незалежності змусили заговорити про «глобалізацію» — нове загальноцивілізаційне явище. Активними домінантами сучасного процесу глобалізації є економічна, політична та інформаційна

387


Стратегіяйтактикавиживаннялюдства


Стратегіяйтактикавиживаннялюдства



його складові. Обов'язковими елементами політичної терміно­логії, поширення яких в офіційних документах, засобах масової інформації й лексиці політиків мало характер епідемії, стали сло­ва «глобальний» і «глобалізація».

Держави були змушені значно розширити межі регіоналізму своєї геополітики, практично перетворивши його на всеосяжний глобалізм. Відповідно системи національної безпеки почали дедалі глибше втягуватися в аналіз міжнародних процесів і пере­будовувати свої стратегії й структури для захисту національних інтересів від глобальних факторів не лише у сфері міждержавних контактів, а й у внутрішньодержавному житті.

Проблеми глобалізації, що зародилися в надрах соціосфери, були тільки одним боком «медалі», яку людство отримало за свою «конструктивну» діяльність на рідній планеті. Потужним резо­нансом на цю діяльність став відгук земної біосфери, котрий відчутно позначився на людському здоров'ї. Екологи нарешті серйозно зацікавили міжнародну спільноту, привернувши її увагу до глобальних тенденцій ще й у навколишньому природному середовищі, котрі становлять загрозу як збалансованому розвит­кові, так і взагалі існуванню земної цивілізації. Про значення, яке мають загальносвітові екологічні проблеми для всього людства, свідчить сама назва науково-аналітичного огляду Програми ООН із навколишнього середовища (ЮНЕП) — «Глобальна екологічна перспектива» (ГЕП-2000), де за результатами глобальної еко­логічної експертизи дано прогноз стану довкілля на початок XXI ст. і рекомендації щодо виживання міжнародної спільноти.

У цій праці наголошується на двох головних проблемах, що стоять перед людством на шляху до стійкого розвитку.

По-перше, склався великий дисбаланс виробництва й спожи­вання товарів і послуг, що створює загрозу для глобальної екоси­стеми Землі. Значна частина населення нашої планети, як і раніше, живе в злиднях. За прогнозом, триватиме поглиблення прірви між тими, хто користується благами економічного й технічного розвитку, й тими, кому ці блага недоступні. Такі по­лярні прояви багатства й бідності підривають стабільність суспільства в цілому й, відповідно, стійкість усього навколишньо­го природного середовища.

Процесиекономічногозростання, щопороджують безпрецедентнийрівеньдобробутуймогутностібагатої меншості, ведутьдоризиківідисбалансів, якіоднаковоюмірою загрожуютьібагатим, ібідним.

388



Такамодельрозвиткутаспоживаннянеєстійкоюдлябагатих інеможебутиповторенабідними. Приватнавласність убагатьохвідношенняхстаєкаменемспотиканнянашляху достійкогорозвиткуцивілізації.

М. Стронг,

генеральний секретар Конференції ООН

з питань довкілля й розвитку

(Ріо-де-Жанейро, 1992)

По-друге, постійно прискорюються зміни, які відбуваються у світі, причому раціональне природокористування відстає від соціально-економічного поступу. Темпи зростання населення й економічного розвитку випереджають екологічні досягнення, які забезпечуються новими технологіями й політикою. Процеси гло­балізації мають спрямовуватися не на посилення, а на усунення серйозних диспропорцій, які роз'єднують наш світ. Подолання цих диспропорцій і є тим єдиним шляхом, що приведе до збалан-сованішого розвитку людства.