Смекни!
smekni.com

Основи екології Білявський (стр. 96 из 98)

Щоб задовольнити дедалі більшу потребу в морепродуктах, стрімко розвиваються морські господарства з вирощування аква-культур. Для збалансованого розвитку цієї сфери потрібні серйозні дослідження щодо її впливу на довкілля.

Зміни клімату. Наукові дослідження дали нові переконливі докази того, що глобальне потепління, яке відбувається протягом останніх 50 років, є наслідком людської діяльності. Вчені за­стерігають, що ймовірне руйнівне глобальне потепління в XXI ст. може супроводжуватися підняттям рівня Світового океану, зміною погодних умов, у тому числі виникненням таких широкомас­штабних явищ, як Ель Ніньо. Незважаючи на те, що необхідність скорочення використання викопного палива й зменшення викидів «парникових» газів для обмеження змін клімату є загаль­новизнаною, споживання цього виду палива зростає, з чим знач­ною мірою пов'язане збільшення викидів «парникових» газів, особливо транспортними засобами. За період 1992—1999 pp. спо­живання енергії у світі збільшилося на 10 %. У розвинених країнах споживання енергії на душу населення залишається най­вищим, незважаючи на вжиті заходи з енергозбереження, впрова­дження чистіших технологій, а в деяких випадках і обмеження. Глобальна емісія вуглецю за період з 1965 по 1998 р. подвоїлася, досягши зростання в середньому на 2,1 % за рік. Рекордний рівень глобальних викидів СО2 (23,900 млн т) було зафіксовано в 1996 р. У 1999 р. в розвинених країнах річне споживання енергії на душу населення в середньому було еквівалентне 6,4 т нафти. Це в 10 разів перевищує показники країн, що розвиваються.

Стихійні лиха — посухи, повені, зсуви, землетруси, вивержен­ня вулканів — спричиняють великі людські втрати, завдають еко­номічних збитків і становлять серйозну перешкоду розвиткові суспільства, яке незахищене від них. Деякі зі стихійних лих при-

397



Стратегіяйтактикавиживаннялюдства

звели до економічних потрясінь. В Індонезії, Еквадорі та інших країнах унаслідок спустошливої дії на їхні сільські господарства такого суворого природного явища, як Ель Ніньо, в 1997— ] 998 pp. вибухнула фінансова криза. Нераціональна експлуатація земельних ресурсів може стати причиною частих і потужних стихійних лих, таких як повені, а непродумане планування посе­лень і відсутність запобіжних заходів можуть збільшити масшта­би шкоди від природних явищ.

Шляхивиживаннялюдства

Утехнологічногосуспільстваєдвашляхирозвитку. Першийчекати, покикатастрофічніневдачінезроблять очевидниминедолікисистеми, їївикривленняйсамообмани. Другийувестисоціальнийконтрольібаланс, щобвиправити вадисистемищедотого, якнастанекатастрофа.

М. Ганді,

видатний індійський філософ і політик

н;

'а початку XXI сторіччя, коли людство пережи--ває надзвичайно складний період загрозливого розростання глобальної екологічної кризи й необхідно дбати про її нейтралізацію та ліквідацію, переходити до нової політики природокористування й нової філософії життя, найважливішими завданнями мають стати:

• безумовне здійснення конверсії свідомості й моралі (екологіч­
ної конверсії) в планетарному масштабі;

• на базі цього — здійснення контролю за зростанням народона­
селення (насамперед — у країнах, що розвиваються);

• збереження біорізноманітності, відновлення природних ресур­
сів там, де це можливо, розширення заповідних територій до
оптимального рівня;

• реалізація ресурсозберігаючих програм самоконтролю й само­
обмеження як окремими особами, так і колективами людей,
націями, державами й, зрештою, людською спільнотою;

• впровадження нових ресурсозберігаючих технологій і техноло­
гій виробництва енергії, промислових і продовольчих товарів,

398


Стратегіяйтактикавиживаннялюдства

які завдають найменшої шкоди довкіллю (тобто таких, що виробляють найменшу кількість відходів і забруднень);

• розроблення та ефективне впровадження нових технологій пе­
реробки відходів (особливо синтетичних — поліетиленів,
пластмас, поліхлорвінілів, поверхнево-активних речовин тощо)
із доведенням ККД до 100 %.

Ці завдання мають вирішуватися на основі плідної кооперації з довкіллям, гармонізації стосунків із природою, що дасть змогу забезпечити стійкий, збалансований розвиток цивілізації у XXI столітті. Для цього необхідно дотримуватися таких правил:

• у кожному конкретному регіоні використовувати такі ресурси й
у такій кількості, щоб відбувалося поступове відновлення їх
завдяки природним процесам;

• управління стабільністю природних процесів має орієнтувати­
ся не на окремий елемент довкілля чи окремий процес, а на всі
елементи й процеси, оскільки вони нерозривно пов'язані;

• економічні фактори не мають домінувати над екологічними —
потрібен розумний баланс;

• слід завбачати віддалені наслідки негативних впливів на приро­
ду й запобігати їм.

Підставоюдлябудь-якихприродоперетворювальнихдіймає слугуватинауковообґрунтованийпрогноз. Виконанняцієївимоги обов'язкове, незалежновідмасштабузаходіврегіональних, континентальнихчипланетарних. Цювимогуминазиваємо екологічнимімперативом. Наньогозобов'язанізважатинелише ті, чиядіяльністьмаєгосподарськийхарактер, айполітичні діячі, відякихзалежитьспосіброзв'язанняміжнароднихпроблем.

М. М. Моисеев

Упроваджувати нові технології, реалізовувати нові програми треба поступово, обережно, з урахуванням уже допущених поми­лок і можливостей їх виправлення з використанням світового

досвіду.

Нове суспільство зобов'язане приймати далекосяжні рішення, що забезпечують довгострокову сталість розвитку.

У найближчі 20—30 років на людство очікують величезні труд­нощі, та є надія, що вони будуть подолані: вже робляться перші спроби запобігти розростанню екологічної кризи, з'являється перший позитивний досвід реалізації нової екологічної політики, дедалі більше країн переводять проблему охорони природи, збе-

399



Стратегіяйтактикавиживаннялюдства


Стратегіяйтактикавиживаннялюдства



реження біосфери до рангу найпріоритетніших, актуальних, таких, що потребують вирішення. Приклад цього — сплеск при­родоохоронної активності в усьому світі за останні 20 років — від вражаючих доповідей Римського клубу й доленосних міжнарод­них екологічних форумів до вироблення десятків локальних, регіональних і міжнародних програм збереження й відновлення природних ресурсів, ландшафтів, територій та акваторій, розвит­ку екологічного виховання та освіти, поява численних екологіч­них матеріалів у засобах масової інформації, виникнення сотень «зелених» рухів та організацій у всіх куточках світу.

З 1990 р. в багатьох країнах світу (з 1991 р. — в Україні) ухва­люються нові закони про охорону навколишнього природного середовища, жорсткішає контроль за дотриманням природоохо­ронного законодавства.

♦ У результаті в усьому світі дедалі ширше впроваджуються
ефективні маловідходні технології, оборотне водопостачання,
розвиваються альтернативні види енергетики (насамперед вітро­
ва, геліо- та біоенергетика в США, Великій Британії, Німеччині,
Нідерландах, Італії, Швеції, Японії, Китаї).

♦ Чимдалі більше людей переходять на користування невели­
кими, економічними автомобілями, на спорудження житлових
будинків нових конструкцій (зі значно меншими витратами теп­
ла, з обігріванням за допомогою сонячних колекторів тощо).

♦ У Нігерії, Китаї, Австралії, Центральній Америці, інших
країнах і регіонах останніми роками завдяки зусиллям «зелених»
висаджено сотні мільйонів паркових і лісових дерев. У десятки
разів чистішими стали води Рейну, Одеру, Ельби, в них відроди­
лася риба.

♦ В Японії розроблені й упроваджуються нові стандарти
здоров'я та найжорсткіші в світі вимоги до якості води. Тим, хто
потерпів від забруднень, обов'язково виплачуються належні
компенсації.

♦ У Великій Британії діє система повторних екологічних екс­
пертиз, аналізується динаміка забруднень будь-якими об'єктами,
що дає змогу практично цілком уникати помилок під час таких
експертиз.

♦ Екологічна політика Швеції зорієнтована на розвиток
тільки екологічно чистих виробничо-технологічних процесів та
обладнання (автомобільний концерн «Вольво» ще в 1990 р. роз-

400


робив прекрасний варіант нового екологічно чистого автомобіля XXI сторіччя).

♦ У Франції виникло нове соціальне поняття «якість життя»: замість соціально-економічних показників рівня життя (вони дуже приблизно визначались обсягами валового національного продукту на душу населення) введено новий узагальнювальний індекс, за допомогою якого враховуються густота населення на 1 км2, розміщення й ступінь екологічної небезпеки промислових та аграрних комплексів, забезпеченість природними ресурсами, а також стан довкілля.