Смекни!
smekni.com

Навчання дебатів (Сущенко) (стр. 12 из 16)

2) словесна надмірність, зайві повторення: травень місящь.

ПОВТОР — риторичний прийом, який полягає в повторенні теми або загальної тези промови; повтори у переходах від однієї частини промови до іншої тощо з метою увиразнення мови. Наприклад:

"Слово — справа велика. Велика тому, що словом можна поєднати людей, словом можна й роз 'єднати їх, словом можна служити любові, словом можна служити ворожнечі й ненависті. Бережися такого слова, яке роз'єднує людей" (Л.Толстой).

ПОЗИЦІЯ — положення, обгрунтоване й умовлене ставленням до чого-небудь; обрана концепція (позиція гуманіста, фашиста; позиція інформатора, полеміста; позиція критика-конструктивіста).

ПОЛЕМІКА — гостра суперечка, зіткнення думок з певної проблеми.

46

Полемічний діалог — (спір двох) передбачає:

1). зіставлення й протиборство різних точок зору, ідей; активно спрямований на виявлення логічних суперечностей й хиб;

2). наявність аргументації, адже за відсутності доказів він немислимий;

3). неможливий у разі нехтування логічними, психологічними й моральними компонентами. Полеміка — це не просто логіка й психологія спілкування, а й необмінно моральна позиція полемістів, що, як правило, визначає характер і спрямованість логічних міркувань опонентів.

ПОНЯТТЯ — думка про предмети і явища дійсності, що відображає їхні загальні й істотні ознаки, зв' язки і відносини; закріплюється і виражається словом або словосполученням (групою слів). Таким чином, слово є формою поняття, а поняття, у своєю чергою, відображає зазначений зміст слова.

Обсяг і зміст поняття. Кожне поняття має логічну структуру, що складається з двох елементів: змісту й обсягу.

Зміст поняття — сукупність істотних ознак предмета чи класу однорідних предметів, відбитих у понятті (наприклад, зміст поняття "людина" становить сукупність істотних ознак: здатність до виробництва знарядь праці, абстрактного мислення тощо).

Обсяг поняття — безліч предметів, кожен з яких має ознаки, що стосуються змісту поняття.

Розподіл понять — логічна операція, що висвітлює обсяг понять шляхом перелічування всіх його видів за певною ознакою. Поняття, обсяг якого висвітлюють, називають діленим поняттям; види, утворені внаслідок розподілу є членами розподілу, а ознака, за якого виокремлюють складові розподілу є підставою розподілу. Розподіл понять має задовольняти такі правила: 1). обсяг діленого поняття має збігатися із сумою обсягів складового розподілу. Порушення цього правила зумовляє подвійну помилку: — неповний розподіл, коли розподіл зроблено вузько і деякі складові розділу не названо. Наприклад, у реченні "Видами мистецтва є живопис, художня література, музика" перелічено не всі види мистецтва, не названо архітектуру, кіно, театр тощо; охоплення розподілом зайвих понять, коли крім складових розділу, називають види, що не відповідають підставі розподілу. Такої помилки припустився герой оповідання А.Чехова "Лист до вченого сусіда" відставний урядник Війська Донського Василь Сім-Булатов. Він написав: "Я палко люблю астрономів, поетів, метафізиків, приват-доцентів, хіміків та інших

47

жерців науки, до яких Ви себе залічуєте...". У цьому реченні поняття "поет", "приват-доцент", "метафізик" явно зайві.

2). Розподіл треба здійснювати за єдиною підставою. Використання двох чи трьох підстав одночасно неприпустиме. Хибним є вислів "Тварини поділяють на домашніх, хижих і ссавців", де змішані різні підстави, або, скажімо, улюблене звернення діда Щукаря до односільців з роману "Піднята цілина" М.Шолохова: "Шановні громадяни і бабусі!" Тут змішані дві підстави: звернення до людей, які є громадянами країни, і звернення до літніх жінок.

3). Складові розподілу мають бути взаємновиключними. Недотримання цього правила приводить до перехресного розподілу. Прикладом може слугувати таке речення: "збільшення посмішок і почуттів нагадувало рукопис композитора... де на першій сторінці зазначено: грати "швидко", на другій — "дуже швидко", на третій — "набагато швидше", на четвертій — "швидко, як тільки можна" і все-таки на п' ятій — "ще швидше".

4). Розподіл має бути безупинним. Порушення цього правила веде до логічної помилки, які називають "стрибком у розподілі", наприклад: "Засоби масової інформації поділяють на республіканські, місцеві й військові". Тут явна помилка, адже засоби масової інформації поділяються на цивільні й військові, а ті, своєю чергою, розподіляються на низку підвидів. Аналогічна помилка трапляється у разі твердження: "Населення України складається з чоловіків, жінок і дітей".

Визначення поняття має відповідати таким правилам:

1). Бути сумірним: обсяг кінцевого поняття має дорівнювати обсягу вихідного поняття, тобто перебувати у відношенні тотожності (А= В). Помилки: занадто широкого визначення — А < В, занадто вузького визначення — А > В.

2). Визначення не має містити кола. Різновидом кола у визначенні є тавтологія. Наприклад: "Ідеаліст — людина ідеалістичних переконань".

3). Визначення має бути чітким. Недотримання цього правила зумовляє логічну помилку — визначення невідомого через невідоме, напрГегель визначає державу в такий спосіб: "Держава є політичний вияв світового духу".

4). Визначення позитивного поняття не має бути негативним.

ПОРІВНЯННЯ — вид тропа, уподібнення одного предмета, образу, події іншому шляхом виявлення загальної ознаки, яка актуалізується завдяки порівнянню.

48

ПОТРЕБА — необхідність у чому-небудь, що потребує задоволення; бажання, прагнення. Потреба у висловленні виникає відповідно до ситуації: якась обставина викликає інтерес і, відповідно, бажання виразити своє ставлення до нього.

ПРИМУС — емоційний вплив на співрозмовника з метою змусити його відмовитися від своєї точки зору у суперечці; співрозмовник зазвичай не змінює власних поглядів, а лише поступається емоційному натиску опонента.

ПРОПОНЕНТ — учасник дискусії, котрий висуває й обстоює тезу.

ПСИХОЛОГІЧНІ ВИВЕРТИ — прийоми, використовувані в суперечці для перемоги, переконання або примусу опонента прийняти тезу. Ці прийоми можуть бути коректними (дозволеними) і некоректними (недозволеними). Коректні прийоми:

• перебирання ініціативи у суперечці (запропонувати своє формулювання предмета суперечки, план обговорення, спрямовувати суперечку в потрібному для себе напрямі);

• перекладання тягаря доведення чи спростування на опонента;

• концентрування уваги на найслабшій ланці в аргументації опонента;

• використання ефекту раптовості (використання поворотного доказу);

• прагнення взяти останнє слово в суперечці.

Некоректні прийоми:

• аргумент до особистості — посилання на особисті особливості опонента, його переконання, смаки, зовнішність;

• аргумент до авторитету — посилання на висловлювання, думки відомих людей;

• аргумент до публіки — посилання на думки, настрої, почуття слухачів;

• аргумент до сили — погроза негативними наслідками; натяк чи пряме застосування примусу;

• аргумент до почуттів — намагання викликати в опонентів почуття прикрості й співчуття;

49

• аргумент до неуцтва — використання таких фактів, положень, про які опонент нічого не

знає, посилання на твори, яких він точно не читав; серед таких прийомів — хибне судження, причому той, хто до нього звертається знає про це.

До некоректних психологічних прийомів належать навмисні логічні помилки: підміна тези тощо.

РЕФЕРАТ — стислий усний чи письмовий виклад основного змісту наукової праці, книги тощо. Найістотніша риса реферату — інформативність. Вимоги до реферату: об'єктивність, повнота викладу (тобто неспотворене фіксування всіх істотних положень оригіналу), коректність в оцінюванні матеріалу.

Розрізняють реферати репродуктивні, відтворювальні та продуктивні. Структура реферату

Значеннєвий № компонент жанру

Актуальність

Кліше наукового стилю

1

огляд

Перелік робіт, 2 присвячених проблемі (темі)

У сучасній (який) науці особливої гостроти набуває проблеми (теми), тема (яка); актуальна проблема (чого); увагу вчених якій присвячено (критиків, мистецтвознавців тощо) привертають питання (чого).

Існує велика кількість праць з цієї теми. Цьому питанню (проблемі, темі) присвячено такі праці (статті, монографії). Цю проблему вивсвітлено в таких працях. Серед учених, які займаються проблемою (якою), немає єдності стосовно (чого). Можна вирізнити кілька підходів до розв'язання цієї проблеми. Існують три (дві) основні точки зору на проблему. Перший підхід реалізований у працях (чиїх), підгрунтя другого підходу становить концепція (яка), третій підхід полягає в тому, що... У дослідженні цієї проблеми можна виокремити кілька шкіл, напрямів, точок зору. Одна з точок зору належить (кому) і полягає (у чому). Друга точка зору заперечує першу й полягає в тому (що). Цієї точки зору дотримується (хто). Третій підхід презентовано у працях (чиїх). Він зводиться (до чого). Автор (хто) вважає (що), автор висуває положення,

Опис основних підходів

Виклад сутності різних точок зору

3

4

50

концепцію, теорію (яку), як вважає (хто), на думку (кого), з погляду (кого).

Сутність (суть), основне положення (чого) полягає (у чому), зводиться (до чого). Відповідно до теорії, концепції, тлумачення (чого), згідно з поглядом (кого), на думку (кого, стосовно чого)...

Подібність. Автор висловлює думку, подібну до думки (кого), дотримується тих самих поглядів, що і (хто); позиція автора є близькою до поглядів (кого); автор спирається на концепцію (яку, чию); автор є представником школи (якої); автор поділяє думку (кого) з питання...

(Що) поєднує (кого з ким) у поглядах (на що); Порівняння точок (хто) за своєю позицією близько до (кого); (хто) так зору само, як і (хто), стверджує (що). Автори дотримуються

однакової думки з питання (якого).

Розбіжності. Точка зору (кого) докорінно відрізняється