Смекни!
smekni.com

Навчання дебатів (Сущенко) (стр. 4 из 16)

Пропонування нових тем для дебатів

Учні у групах-четвірках можуть обдумати коло проблем, порушених під час дебатів, які, на їхню думку, варті того, щоб стати темами майбутніх дебатів.

Поради стосовно необхідних дій

У парах або малих групах учні можуть відповісти на такі запитання: "Якби підсумком цих дебатів були практичні дії, якими саме вони були б?", "Що потрібно змінити?", "Які напрями дій ми пропонуємо іншим?". Результати цих обговорень можна розглянути великою групою, а деякі з них практично реалізувати.


Ігор Сущенко

Як побудувати переконливу промову

Композиція промови

Композиція промови — це закономірна, вмотивована змістом і задумом структура виступу. Всі його складові взаємопов'язані й становлять єдине.

Елементарне розуміння промови — це переклад розташованих одне за одним речень або змістовних частин власною мисленевою мовою. Отже, слухаючи, ми подумки стенографуємо уявний запис промови, а також коментуємо її. В уяві виникає стенограма-коментар: "Починає говорити... Повідомляє, про що говоритиме... Мабуть, це цікаво... Переходить до основної теми... Пояснює... Розповідає... А, це цікаво, треба записати... Нагадує... Посилається на відомого вченого. Відповідає на запитання."

Цей коментар виникає не випадково, а завдяки послідовному викладу змісту промови. Він перетворюється на своєрідні сигнали, що зумовлюють зв' язок складових виступу. Заплутаний, складний, безсистемний, непослідовний виклад сприймається важко, і, як правило, не викликає зацікавленості.

Визначення цільової установки

Вибір теми й визначення цільової установки є першою стадією підготовки промови. Кожна промова має висвітлювати тему, мати загальну й конкретну мету.

Тема — головне про що мовиться. Загальна мета — різновид реакції, яку оратор намагається викликати у слухачів. Конкретна мета — безпосередній зміст промови.

Загальна мета —розважити, поінформувати, переконати, закликати до дії.

Інформаційна промова може бути розповіддю (рухом), описом (показати частини предмета), поясненням (яким є предмет у дії).

14

Переконувальна промова — забезпечує доведення або спростування логічними доводами певного положення.

Конкретна мета — визначає, що слухач має знати, відчувати й робити. Це головна ідея, або виклад теми. Вона визначає напрям аудиторії й самому ораторові.

Завдання

1. Письмово викладіть конкретну мету, яку ви обрали для своєї промови. Визначте бажаний для вас відгук у слухачів.

2. Визначте мету почутих вами промов і порівняйте її із думкою авторів.

Початок промови

Промова досвідченого оратора одразу захоплює слухачів. Такий ефективний вплив досягається мистецькою побудовою початку промови. Найчастіше промову починають з етикетних формул: зі звернення, вітання: Шановні колеги...; Пані та панове...; Шановні товариші..; Я радий вас привітати...; Дозвольте відрекомендуватися...; Я радий добрій нагоді виступити перед вами... тощо.

Відомий юрист О.Ф.Коні вважав: щоб виступ мав успіх, треба завоювати й утримувати увагу аудиторії. Перший, найвідповідальний момент у промові — зацікавити слухачів. "Увага всіх взагалі, — зазначав О.Ф. Коні, — збуджується простим, цікавим і близьким до того, що, мабуть, пережив та відчув кожен". Отже, перші слова доповідача мають привернути слухачів , "зачепити увагу". Цих "зачіпляювальних гачків", на думку О.Ф. Коні, може бути багато: щось із життя, щось несподіване, якийсь парадокс, якась дивина, неочікуване й розумне тощо. О.Ф. Коні наводить такий приклад. Доповідач планує розповісти про римського імператора Калігулу. Якщо оратор почне з того, що Калігула був сином Геріаніка та Агріпини, повідомить коли той народився, розповість, як його виховували й де він жив, така промова не викличе належної емоційної реакції слухачів. Вона радше навіть не зацікавить їх. Не приверне їхню увагу.

Так яким має бути початок промови, щоб активізувати увагу аудиторії? О.Ф. Коні пропонує такий початок: "У дитинстві я любив читати казки. З усіх казок найсильніше враження на мене справила одна (пауза): казка про людожера. Мені, маленькому, було дуже шкода тих дітей, що їх велетень-людожер ріже, немов поросят, величезним ножем, і кидає у великий казан. Я боявся цього людожера. Коли в кімнаті сутеніло, думав, хоч би не потрапити йому на обід".

Далі йдуть перехідні слова (дуже важливі) до Калігули й уже потім промова по суті: "Скажіть, до чого тут людожер? А до того, що людожер у казці й Калігула у житті — брати за жорстокість".

"Зачіплювальних гачків" існує чимало. Для початку радимо вам такі:

— запитання (своїми запитаннями ви стимулюєте слухачів до відповіді, навіть якщо вони мовчать. Саме це вам і потрібно. Адже намагання відповісти означає, що слухачі вже почали співпрацювати з вами над темою — вони вже уважні);

— гумористичне зауваження (налаштовує аудиторію на позитивне ставлення до вас, а отже, й до того, що ви говорите);

— приклад (живий приклад із життя завжди приверне увагу, бо нам завжди цікаво, що відбувається з іншими людьми);

— вражаючий факт (незвичайний факт не залишить слухачів байдужими);

— цитата (відоме ім'я, яскравий, сповнений значення вислів приверне увагу не гірше за інші способи).

Вступ

Після інтригувального початку йде вступ. Він присутній у кожному виді промови. В академічній промові вступ уводить слухачів у сутність основного змісту й психологічно готує їх до сприйняття викладу. У вступі повідомляють тему виступу, перелічують проблеми, які

15

розглядатимуться в основній частині. До функцій вступу належить встановлення контакту зі слухачами, посилення їхньої уваги й зацікавленості.

Важливу роль відіграє вступ у судових промовах. Наведемо приклад. Відомий адвокат ХІХ ст. С. Андрієвський ретельно відпрацьовував вступ, який у його промовах іноді займав значну частку. Адвокат робив це для того, щоб зацікавити суддів, звернути їхню увагу на головні питання, прихилити їх до підзахисного, вплинути на їхні почуття, емоційну сферу. І вже на підставі вступу вибудовував свою промову.

Наведемо приклад: "Є, панове присяжні, щось гірке й невтішне у становищі людини, для котрої не лише не існує жодної надії на виправдання, а й майже нема надії на поблажливість. Запитаємо себе: навіщо її судити? Навіщо надавати слово захисту? Вчинемо справу грубу, жорстоку, огидну; звинувачений не виправдається, ваш погляд сформовано. Чи не простіше одразу запросити вас до кімнати для нарад? Але я гадаю, що суд доручив мені захист підсудного не для того, щоб я мовчки спостерігав за ним. Так і сам захист, мені здається, створений не даремно. Від імені суспільства, від імені всіх прокурор порушує справу, він висуває своє звинувачення підсудному. Тут у суді його устами кажуть усі, крім одного...! Тож який це був суд, якби за цього одного не підіймався нічий голос, якби у цього одного не було жодної зброї для боротьби з усіма? Ця зброя — дарований законом захист. Наша роль важка, але необхідна. Суспільна відплата, перш ніж покарати, має схаменутися: вона має обміркувати свій важкий крок і вислухати проти себе всі можливі заперечення, на які здатна людська душа. Якщо після таких заперечень вона зовсім не завагається, від жодного висновку не відмовиться, у жодному почутті не пом' якшиться — тоді, хоч би що ми думали про рішення, ми назвемо його обміркованим, виваженим".

Такий докладний вступ не випадковий. Він готує суддів до сприйняття основного змісту. Вже у вступі оратор намагається дати влучні характеристики підзахисному, вирізнити позитивні, симпатичні риси, щоб потім скористатися цим для захисту. От як адвокат характеризує свого підзахисного:

"Ви, мабуть, сподівалися побачити холодну, різку, брутальну, страшну людину зі звірячим обличчям. Натомість цей блідий, сумний, нерішучий — навіть добродушний — хлопчик, що покірливо очікує на свою долю, зовсім не схожий на героя виголошеного сьогодні обвинувачення".

Цей мотив "сумного, нерішучого", нещасного червоною ниткою проходить крізь усю промову. В такий спосіб виникає тема "нещасного".

Крім того, у вступі промовець має пояснити значення ключових для цієї теми слів. Багато слів мають різне тлумачення, тож пояснення слід зробити на початку промови.

Оратор має поянити мету своєї промови. Наприклад: " Я хочу, щоб ви переконались в доцільності.", "Хочу навести вам протилежну до моїх опонентів думку", "маю намір спростувати..." тощо.

Головна частина (зміст)

Вступ допомагає перейти до головної частини, в якій викладено основний матеріал. У головній частині формують головну думку промови.

Найпереконливішою промова буде, якщо скласти її план за принципом, що вже за своєю побудовою буде переконувати. Наприклад: 1. Індуктивній план

а) конкретна мета — узагальнення

б) докази, факти, що ведуть до узагальнення

в) докази, факти, що ведуть до узагальнення

г) докази, факти, що ведуть до узагальнення 2. Дедуктивний план

❖ велике посилання б) мале посилання

16

в) завершення

3. План за аналогією — бажання не поступитися переконанням і позмагатися

а) виправдовує себе у.

б) наші умови аналогічні до.

4. План на підставі висновку про причинний зв 'язок

а) конкретна мета — твердження

б) причина цього становища

в) причина цього становища

г) причина цього становища

5. План за схемою: зло та його подолання

а) існує потреба в змінах

б) зміни розв'яжуть проблему

в) ваш план заслуговує на увагу

г) реальність вашої пропозиції 6. План за схемою:

а) обов'язок та вигода

б) заклик до почуття обов'язку, гордості , відданості спільній справі, патріотичним почуттям г) сподівання на власний зиск

Аргументація у промові Аргументація й способи переконання

А) Логічні докази

Доведення на підставі логіки суттєво впливає на слухачів, адже за допомогою логічно побудованих мовних конструкцій ми залучаємо слухачів до мисленневої діяльності. Логічні докази поділяють на індуктивні й дедуктивні.