Якщо об’єктивно та тверезо проаналізувати процеси, які в теперішній час йдуть в українському козацтві, то ми побачимо, що саме козацтво поки ще розпорошено й неорганізоване. І причин для цього більш ніж достатньо. Поперше, козаків розпорошують ті, хто не бажає появи на політичній арені України нової грізної громадської сили. Для цього козаків утягують до різних апаратних та партійних ігор. Сучасний козацький рух лише встиг набрати силу, а в його середовищі через 75 років після революції з’явились “білі” й “червоні”, “самостійники” й “державники”, “наші” й “не наші”, які готові знову зхрестити шаблі. По-друге, розпорошеності цієї підсобляють самі козаки, піддавшись розгулу марнослів’я та егоїзму, пробуджених сучасною революційною хвилею, яка зберегла на своїх прапорах характерний для всіх революцій гасло: “Хто був ніким, той стане всім!” В результаті цього козацтво й не помітило, як опинилося в тенетах численних паралельних організаційних структур, які між собою ворогують. По-третє, відсутність наукового узагальнення багатовікового служіння козацтва Неньці-Україні виявилося при перших кроках його державного становлення. Щоб вирішувати проблеми, які виникають, необхідно вивчити механізм функціонування традиційних козацьких військ, проаналізувати діяльність козацтва в період демократичних перебудов й громадянської війни 1917-1922 років. На базі цих досліджень визначити, що можливо використати задля вироблення сучасної єдиної державної політики становлення козацтва й правильно виявити сутність козацького загалу, козацької громади, козацького війська. По-четверте, козацтву необхідно формувати наскрізну систему підготовки й виховання козака як державної людини через сім’ю – середню школу – вищий навчальний заклад (готувати кадри). Й так далі... Ще одне… Реакція багатьох козаків на критичний матеріал така: ти хочеш розвалити (добити) козацтво. Вельмишановні мої, не можна розвалити хату, яка ще тільки намальована на папері, про яку балакають, а не будують. Добити можна того, хто живий. Мертві бджоли не гудуть. Тому й критична публікація для живого й здорового – як холодний душ на похмілля. Отож, бажаючи всім плідної праці, хочеться одного: щоб люди пишалися нами так, як Наливайком, Трясилом, Сірком чи Палієм... А для цього хочуть вони бачити не погони, лампаси й незаслужені нагороди, а реальні справи.
Спроба сучасних реформаторів збудувати нове суспільство з орієнтацією лише на економічні, ринкові розрахунки, неминуче провалиться. Суспільство засновується лише на ідеї моральності й цементується духовними прагненнями народу. Ідеологія козацтва фундується на таких засадах: Християнство (Православ’я), прагнення до “Народовладдя” та самоврядування в організації свого життя й на усвідомленні святого свого обов’язку – захищати рідну українську землю й українську державність (“Душу – Богу! Серце – Людям! Життя – Батьківщині! Честь – нікому!”). Це стало в перебігу віків свого роду генетичною особливістю козацького характеру. Й в сучасному суспільстві, коли значний відсоток населення України розгубив, не мав або розміняв свої ідеали на “речовизм” та долари, козацтво за рядом обставин стало найбільш стійким носієм національно-історичних традицій українського народу, здатне зіграти роль свого роду каталізатора громадської самосвідомості, очолити всенародний рух за відродження УкраїниБатьківщини.
Задунайський запорожець Ананій Коломієць, розповідаючи про
Задунайську Січ, висловив невмирущі, сповнені глибокої віри в козацтво і його спадкоємців, слова: „А за нас... то наше не пропаде... Досі не
пропало, то вже й не пропаде!.. Нашого насіння ніхто не скоренить!”
Слава козакам!
Слава Україні!
ЛІТЕРАТУРА
Преса.
1. Статут Українського козацтва. Свобода слова/
2. Іван Мамота. Звичаєве, модернове.//Українська культура.-1998. -№3.-с.19.
3. Тарас Чухліб. Поки кожний козак нестиме в собі такі чесноти, як свобода і честь – Україна буде жити./Свобода слова. -2003. – с.6 – с.8.
4. Свобода слова. -2003. - №6. – с.3.
5. Свобода слова. -2003. - №7. – с.3.
6. Гетьман України Іван Білас. Українське козацтво єдине, як єдина Україна і єдиний Бог. // Свобода слова. – 2003. - №7. – 2с.
7. Голос України. Козаки: стінка на стінку? 1992.- 15 жовтня.
8. Юг. Казаки возвращаются. 1992. – 20 листопада.
9. Правда. Неужели опять геноцид? 1992. – 20 вересня.
10.І нформаційний збірник Міністерства освіти України.–1991.- №6.
11. Указ президента –уточнити
12. Інформаційний збірник Міністерства освіти України. – 1995. - №11. – 28 с.
13. Указ Президента України від 7 серпня 1999 року (уточнити)
14. Указ президента -уточнити
15. Національна программа-уточнити
16. Директива –уточнити
17. Указ Президента України №916/2005 від 04.06.2005 року «Про Раду Українського козацтва».
18. Голос України. Козаки: стінка на стінку? 1992.- 15 жовтня.
19. Юг. Казаки возвращаются. 1992. – 20 листопада.
20. Правда. Неужели опять геноцид? 1992. – 20 вересня
21. Советское Приднестровье. Все на праздник. 11.08.1998.
22. Торнадо. Праздник казаков, пчеловодов и всего народа. 13.08.1998.
23. Освіта. Кращі освітяни року. №1. 2003. – 4 с.
24. Советское Приднестровье. День Белого города. Сентябрь 2003.
25. Одесские известия. Варшавяне аплодируют «Веселке». 1999. – 19 травня.
26. Советское Приднестровье. Нас знает мир! 2002, – 18 июля.
27. Советское Приднестровье. Не торопя удачу. 2001. – 29 ноября.
28. Освіта. Українська козацька педагогіка. – 1992. – 1 вересня.
29. Освіта. Національне виховання. Яким йому бути? – 1996. – 7 серпня.
30. Інформаційний збірник Міністерства освіти України. 1995. №11. – 28 с.
31. Освіта. Програма „Сучасне козацько-лицарське виховання дітей і юнацтва України”. 24 вересня – 1 жовтня 1997.
32. Одеские вести. Наследники.1999. – 18 березня.
33. Одеські вісті. Присягаю на вірність Україні. 2000. – 19 грудня.
34. Б. Устименко. Мої улюблені слова: Вітчизна, Незалежність, Воля. Одеські вісті. – 1999. – 18 грудня.
35. Громадсько-політичний тижневик «Освіта» (Київ) - №1 (1-8 січня 2003).
36. Джура та Дана. – 1998 – 2000.
37. Річ про Адамівську Січ. – 2001-2003.
38. Тимофєєв В.Я. Народе, виховуй сина! Советское Приднестровье. – 2002. – 18 липня.
39. Тимофєєв В.Я. Організація учнівського самоврядування в школі козацько-лицарського виховання. Наша школа. – 2002. - №2. – 12-18 с.
40. Тимофєєв В.Я. Сільська школа на зламі епох. Советское Приднестровье. – 2000. – 14 серпня; 2000. – 28 серпня.
41.Тимофєєв В.Я. Школа козацько-лицарського виховання. Наша школа. – 2000. - №5-6. с. 11-21.
Інтернетсайти.
42. Задунайський В.В. Родові козаки і сучасне відродження української козацької спадщини. www.cossaks.org.ua.
Література.
43. Запорожці. Київ. «Мистецтво», 1993. – с.60.
44. Віталій Щербак . Українське козацтво: формування соціального стану (друга пол.. XV – сер. XVII ст.) Київ, 2000. – с.27.
45. Хаджибей – Одеса та українське козацтво. Т. 3. Одеса. 1999. – с.10.
46. Бачинська О.А. Козацтво на півдні України. Одеса, «Маяк».2000. – с.3 – 56.
47.Гончарук Т.Г.Військові операції на території Одещини. Одеса,2002.с.10-26.
48.О.Янчук. Український військовий рух на Одещині в першій половині XX ст.. Одеса, Український Чорноморський інститут ім.. Юрія Липи. 1998. – с. 8.
49. Богдан Сушинський. Лицарі Причорноморського степу. Одеса. «СловяніяХХІ». 2000.– с.93.
50. Одеса козацька. Одеса. 2000. – с.131.
51. Козацтво, народжене на Одещині. Одеса, 2001. – с. 63.
52. Тимофєєв В. Я.. Адамівська Січ–школа козацько–лицарського виховання. ПП «Петрекс». Білгород-Дністровський. 2004.
53. Плохій с. Покрова Богородиця в Україні.// Пам’ятки України. 1991. – №5. – с.32 – 39.