Смекни!
smekni.com

Соціологічний аналіз молодіжної наркоманії в Україні (стр. 13 из 15)

Таблиця 3.5Динаміка поширеності наркоманії серед населення м. Харкова і Харківської області в 1989-1999 р.

Роки Поширеність наркоманії, зареєстрована наркослужбою
Чол. Приріст до попереднього року в %
1999 1593 4,5
1998 1524 7,0
1997 1417 2,8
1996 1378 5,0
1995 1313 13,8
1994 1154 24,1
1993 930 13,6
1992 819 12,3
1991 729 15,7
1990 630 7,3
1989 587 -

У традиційно аграрних областях з 1989 по 1998 р. захворюваність наркоманією і токсикоманіями не змінилася і залишалася на відносно низькому рівні. Зареєстрована захворюваність усіма видами наркоманії склала в області 0,87 на 10000 населення. По цьому показнику Харківська область зайняла 20-те місце серед інших областей України.

Таким чином, захворюваність наркоманією в області була набагато нижче, ніж у всіх інших областях з розвинутим промисловим виробництвом і обласними центрами - мегаполісами, включаючи Київ. Більш того, захворюваність наркоманією в Харківській області була навіть нижче, ніж у деяких областях з переважним розвитком аграрного сектора й обласних центрів з населенням до 1 млн. жителів (Сумська, Полтавська, Житомирська, Чернігівська).

В Україні меншу захворюваність наркоманією мають тільки області західного регіону (Закарпатська, Чернівецька, Тернопільська, Львівська, Івано-Франківська, Вінницька). Найбільш висока захворюваність наркоманією в 1998 р. була в Одеській області - 5,21 на 10 тисяч населення, Дніпропетровської - 4,62, Миколаївської - 4,61, Запорізької - 3,48, місті Києві - 3,45, АР Крим - 3,03, Донецької області - 2,3. Варто пам'ятати, що Дніпропетровська і Донецька області безпосередньо граничать з Харківською областю.

Аналіз ситуації зв'язаної з поширенням наркоманії в Україні показує, що протягом усього періоду спостережень відбувався безперервний ріст захворюваності як по Україні в цілому, так і у всіх окремих її областях. При цьому особливо великий темп поширення епідемії був у промислово розвитих областях сходу і півдня країни.

Харківський регіон знаходиться на північному сході України. На поширення наркоманії в ньому впливають усі викладені вище фактори. Особливістю регіону є його різнорідність. Місто Харків - могутній індустріальний центр. У цілому в регіоні переважає сільське населення. Ряд сільських районних центрів має розвиту промисловість і є великими транспортними вузлами (Куп’янськ, Лозова), деякі райони залишаються "чисто" сільськогосподарськими.

Низькі цифри захворюваності токсикоманіями, як в Україні в цілому, так і в Харківському регіоні порозуміваються повільним формування залежності до токсикоманічним препаратів і труднощами діагностики токсикоманій - відсутність достовірних об'єктивних ознак поза станом сп'яніння і поза синдромом скасування [5]. Звертає на себе увагу той факт, що якщо число хворих, що знаходяться на диспансерному обліку, наркоманів значно перевершує профілактичний облік, то число тих, що знаходяться на диспансерному обліку хворих токсикоманіями значно менше профілактичного обліку.

Це пояснюється тим, що:

1) основна частина осіб, що споживають одурманюючі засоби, що не відносяться до наркотиків, не попадає в поле зору лікарів і, отже, не ставиться на облік;

2) значна частина осіб, що вживають токсикоманічні препарати, рано або пізно пробують наркотичні препарати. Таким чином, включаються в незаконний оборот наркотиків, попадають у поле зору правоохоронних органів, що них ставлять на облік, як споживачів наркотичних препаратів;

Таблиця 3.6 Порівняльні статистичні показники поширення і захворюваності наркоманією і токсикоманієюпо Харківській області й в Україні (31.12.1998 р.)

Україна Харківська область
Абсолютні значення На 10 тисяч населення Абсолютні значення На 10 тисяч населення
1. Наркомани "Д" облік 61063 12,15 1524 5,07
"Профілактичний" облік 21432 4,27 619 2,06
Захворюваність 10644 2,12 260 0,87
Вперше узяті на проф. облік 10960 2,18 446 1,48
2. Токсикомани "Д" облік 943 0, 19 23 0,08
"Профілактичний" облік 2070 0,41 99 0,33
Вперше узяті на проф. облік 1253 0,25 80 0,27
Захворюваність 222 0,04 9 0,03

З табл.3.6 видно, що всі основні показники епідемічного процесу в Харківській області нижчі, ніж середньостатистичні по Україні.

3) наркотичні препарати унаслідок своєї більшої наркогенності, ніж токсикоманічні, частіше і швидше приводять до залежності, тобто хвороби як такий. Співвідношення осіб, що вживають токсикоманічні препарати і знаходяться на профілактичному обліку значно вище, ніж співвідношення осіб, що вживають наркотичні препарати і знаходяться на профілактичному обліку, як споживачі наркотиків. Зловживання аддиктивними препаратами, що не відносяться до наркотичних для досягнення ейфорії найчастіше зустрічається в підлітковому віці в період, якому можна було віднести до "первинного пошукового полінаркотизму" (по В.С. Битенському, 1989) [1, 4, 9]. Через цей етап формування хвороби проходять більшість хворих наркоманією.

У 1999 р. найбільша поширеність наркоманії у Харківській області відзначалася в Лозівському, Красноградскому, Первомайському, Куп'янському, Балаклійскому, Дергачівському, Харківському районах.

Ці райони відрізняються деякими особливостями:

1) мають розвинуту промисловість і є великими вузловими транспортними центрами - Лозівський, Куп'янський, Красноградський, Першотравневий райони;

2) близькі до обласного центра - Харківський сільський район, Дергачівский;

3) близькі до регіонів з високим рівнем поширення наркоманії, мають традиційні тісні економічні, транспортні й інші зв'язки з цими регіонами - Лозівський район, Красноградский райони. Безумовним лідером по кількості наркоманів на 10 тисяч населення є Лозівський район. Безумовно, одним з найважливішим факторів високого рівня поширення наркоманії в ньому з'явилася близькість і тісний зв'язок з районами з високим рівнем наркотизму Дніпропетровською, Донецькою, Запорізькою областями.

Поширеність хворих, що страждають залежністю від психоактивних речовин, різна в районах міста (табл.3.7).

Таблиця 3.7 Поширеність хворих, що страждають залежністю від психоактивних речовин, по районах міста на кінець 1999 р.

Адміністративний район Наркомани і токсикомани на 10 тисяч населення Показник наркотизму (усі наркологічні хворі на 10 тисяч населення)
Дзержинський район 4,41 84,83
Київський район 2,34 102,84
Комінтернівський район 6,15 188,7
Ленінський район 5,95 153,12
Московський район 5,75 125,5
Жовтневий район 5,73 175,69
Орджонікідзевський район 4,49 194, 19
Фрунзенський район 2,69 117,74
Червонозаводський район 7,52 193, 20

Це пояснюється, насамперед, розходженням демографічних показників у районах. Найменша поширеність наркоманії у Київському районі, до якого відноситься велика частина історичного центра міста, тут знаходиться велика кількість культурних, наукових, установ, проживає відносно стабільна популяція жителів, загальновідомо, що в цьому районі і більш питома вага пенсіонерів. Більш висока поширеність у так званих "спальних" районах, що примикають до промислових зон. Немає паралелізму між поширенням наркоманії і токсикоманії і загальним рівнем наркотизму в районі. Становлять інтерес показники Дзержинського й Орджонікідзевського районів.

У цих районах практично однакові показники поширеності наркоманії і токсикоманії (4,41 і 4,49 на 10 тисяч відповідно). При цьому загальний рівень наркотизму різко відрізняється (84,83 і 194,19 на 10 тисяч населення). Це пояснюється демографічними особливостями районів. Орджоникидзевський район є "робочим районом", тут традиційно живуть працівники промислових гігантів: ХТЗ, ХЗТД і інших.

Осередковий характер поширення наркоманії можна побачити при аналізі проживання по "традиційним" районах міста, що входять до складу різних адміністративних районів. Найбільша поширеність відзначається на Салтівці, вул. Одеській, селищі Герцена, у Київському районі.

На Салтівському жилмасиві проживає більшість осіб із залежністю від психоактивних речовин Київського району. У тому же адміністративному районі знаходиться сел. Жуковського, П’ятихатки, з/д Комунар. Будучи фактично "спальними" районами, вони відносно благополучні. Це пояснюється відносною стабільністю популяції жителів, особливістю соціального складу, жителів районів (велика кількість ІТП, військовослужбовців, студентів). Традиційно тут одержували житло співробітники високо технологічних заводів "Електроприлад", "Комунар", великих наукових центрів УФТИ, Фтинта, ХАИ, військовослужбовці. Загальновідомо, що для роботи на перерахованих підприємствах існувала система допуску до роботи, що часто відсівало осіб зі схильністю до асоціального поводження.

Наркоманія як і раніше залишається захворюванням головним чином міського населення України (більш 95% споживачів наркотиків, що знаходяться на обліку по цьому захворюванню - городяни, що проживають або в обласному, або в районних центрах). Протягом останніх 8 років відзначалася тенденція до збільшення частки сільських жителів, споживачів наркотиків. Їхня чисельність в Україні зросла з 1% у 1990 році до 4% у 1997 році і до 5% у 1999 р., тобто в 5 разів. Можна припустити випереджальні темпи розвитку епідемії наркотизму на селі. Цим і пояснюється те, що якщо по поширеності наркоманії далеко попереду промислові регіони України, то по захворюваності сільськогосподарські райони доганяють промислові. У Харківській області частка сільського населення в структурі страждаючих наркоманією особливо швидко збільшувалася (табл.3.8).