Смекни!
smekni.com

Податки і податкова політика (стр. 31 из 33)

У підсумку грошова оцінка ВВП зросте за рахунок підвищення вартості споживчих витрат на 14,4 млрд грн. Відновлення ринкової рівноваги досягається за рахунок номінального збільшення рівня заробітної плати в галузях виробництва й у цілому по народному господарству на 20 %. У результаті зазначеного підвищення заробітної плати базовий прибуток сфер виробництва зменшується.

Як відзначалося вище, галузі виробництва реалізованих благ витрачають гроші не тільки на придбання проміжних продуктів у вигляді сировини й матеріалів, але й на валові інвестиції в основний капітал і приріст виробничих запасів. У зв'язку з тим, що ці витрати супроводжуються нарахуванням ПДВ, суми якого входять до складу податкового кредиту, загальна сума грошових надходжень ПДВ у бюджет зменшується. Тому величина ПДВ, яку сфера виробництва сплачує в бюджет, визначається по формулі (9).

Тпдв і =(Wi – Si) • 0,2 – (aiKi + Δki + ΔSi) • 0,2 (9)

У розглянутому числовому прикладі ΔК / К = ΔS / S = 0,05, що дозволяє збільшити за рахунок чистих інвестицій застосовуваний капітал у кожній зі сфер виробництва на 5 %. Розрахункові показники міжгалузевої моделі виробництва після введення й сплати ПДВ наведені в таблиці 5.

Таблиця 5

Міжгалузева модель виробництва реалізованих благ після введення ПДВ, у цінах реалізації, млрд грн.

Галузі виробництва

Випуск

Wі • l,2

У тому числі:

проміжне споживан сировини й

матеріалів

Sі • 1,2

споживан ня основног

о капіталу аіКі • 1,2

оплата праці найманих

робітникі в • 1,2

ПДВ, сплачен

ий у бюджет Тпдв.

нетто- прибут

ок після сплати ПДВ Рі

Бруттоприбут

ок в

цінах

реаліза

ції

1. Виробництво основного капіталу

(18) 21,6

(4) 4,8

(2) 2,4

(6) 7,2

2,16

(6) 5,04

7,2

2. Виробництво сировини й ма-

(42) 50,4

(20) 24,0

(2) 2,4

(10) 12

3,6

(10) 8,4

12

З таблиці 5 видно, що загальна сума ПДВ, що сплачена всіма сферами виробництва в бюджет, дорівнює 14,4 млрд грн. Вона в точності відповідає сумі податків із продажів по ставці 20 % (див. таблицю 5).

Цей результат не випадковий, тому що у формулі (11) ставка ПДВ може бути замінена ставкою податку із продажів остаточних товарів і послуг, що випускаються сферою виробництва реалізованих благ.

Звернемося до таблиці 1 і на її основі спробуємо оцінити суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет. Із цією метою припустимо, що сектор нефінансових корпорацій є основним платником ПДВ. Підставивши у формулу (10) ВВП = 56679 млн грн.; ΔК = 15490 млн грн. і ΔS = 1106 млн грн. (зміна запасів у галузях сфери матеріального виробництва) одержимо, що в 1998 році в бюджет повинне було надійти ПДВ у сумі 8016,6 млн грн. Фактичні надходження ПДВ у бюджет України в 1998 році склали 7460,1 млн грн., що на 6,9 % менше. Цю різницю можна пояснити в основному застосуванням нульової ставки ПДВ по деяких товарах, а також іншими податковими пільгами.

На наш погляд, вагомою причиною недобору ПДВ у бюджет є помилкова практика відшкодування з коштів бюджету сум ПДВ, сплачених підприємствами як податковий кредит при виготовленні експортної продукції, а також торговельними посередниками в складі ціни придбання товарів, які ними експортуються. Справа в тому, що при експорті продукції не потрібно встановлювати яку-небудь нормативну надбавку до ціни у вигляді податкового зобов'язання, тому що при визначенні ціни експортної продукції звичайно орієнтуються на існуючий рівень світових цін на дану продукцію. А це означає, що при вигідному рівні ціни експортер не може зазнати збитків від експорту, обумовлені попередніми витратами в сумі податкового кредиту по ПДВ.

Експортер продукції відшкодовує і повинен відшкодовувати витрати від сплати податкового кредиту по ПДВ за допомогою того, що експортна ціна зобов'язана заздалегідь містити необхідну суму відшкодування. Якщо ж експортна ціна не дозволяє компенсувати всі попередні витрати, то вона або занижена, або взагалі не вигідна для експорту відповідної продукції. Зрозуміло, витрати в сумі податкового кредиту варто включати до складу валових витрат підприємства-експортера, що відповідно зменшить податок на прибуток.

Інша справа, якщо мова йде про застосування нульової ставки ПДВ на товари дитячих асортиментів, медичні препарати й інші соціально значимі товари. У цьому випадку ціль застосування нульової ставки ПДВ заключається в стимулюванні державою застосування знижених цін реалізації. Зниження ціни можливо в цьому випадку завдяки відшкодуванню негативного сальдо ПДВ із бюджету.

Тепер можна відповістити на запитання про те, прямим чи непрямим є податок на додану вартість?

Той факт, що платник ПДВ не включає відповідні податкові суми до складу ціни і валових витрат (собівартість), є лише виконанням законодавчо встановленої процедури нарахування податку й обліку витрат виробництва. З економічної точки зору зазначені податкові суми можна, безумовно, включити як до складу ціни, так і до складу собівартості, і тепер ціна й собівартість будуть виражені в дійсних ринкових цінах, по яких продавалися товари й купувалися елементи валових витрат платника ПДВ.

Аналіз структури випуску валового продукту в цінах реалізації, які в 1,2 рази вище базових цін (див. таблицю 5), показує, що величина ВВП збільшується з 92 до 110,4 млрд грн., або на 20 %. З огляду на, що заробітна плата номінально вже підвищена на 20 %, то і обсяги брутто-прибутку до сплати ПДВ у кожній сфері виробництва зростають на 20 %.

Нетто-прибуток Рi, показаний в таблиці 4 це реальні суми чистого прибутку, які підприємства відповідних сфер виробництва одержують після сплати ними в бюджет ПДВ. Реальними є також суми брутто-прибутку до сплати податку Рi • 1,2, з яких підприємства фактично платять нарахований податок на додану вартість Тпдв. Тому можна розрахувати показник податкового навантаження від ПДВ на бруттоприбуток у ринкових цінах по формулі:

Tпдві Тпдві τі = ———— · 100% = ——— · 100% (12) Рі • 1,2 (Т пдві + Рі)

У таблиці 6 наведені результати розрахунку брутто- і нетто-прибутку галузей виробництва й відповідні показники податкового навантаження на брутто-прибуток. У цій же таблиці наведені показники підприємницької рентабельності капіталу у формі норми прибутку.

Таблиця 6

Чистий прибуток і податкове навантаження після введення ПДВ, у цінах реалізації, млрд грн.

У першому випадку норма прибутку розрахована за умови, що основний (К) і оборотний матеріальний (S) капітали виражені в базових цінах, а в другому випадку,— у цінах реалізації, які в нашому прикладі на 20 % вище базових цін. Оборотний грошовий капітал (V) збільшений по цим двох варіантах на 20 %.

Аналіз показує, що введення 20 % ПДВ супроводжується загальним підвищенням цін реалізації в розмірі ставки податку й приводить фактично до такого ж податкового навантаження на валовий прибуток сфер виробництва, як й у випадку застосування 30 % податку на прибуток.

За даними таблиці 6 можна стверджувати, що у всіх сферах виробництва податкове навантаження на прибуток від ПДВ однакове і становить 30 %.

Наприклад, у сфері виробництва сировини й матеріалів цей показник дорівнює 3,6/(3,6 + 8,4) = 0,3, або 30 %.

Зауважимо, що однаковий рівень податкового навантаження на прибуток по сферах виробництва досягнуто невипадково. Зокрема, формула (12) у результаті елементарних перетворень може бути записана в наступному вигляді:

0,2 τі = [(1+μі)-ήі] • ——— (13) 1+0,2

де: μі = Vi/Pi - відношення фонду оплати праці працівників до суми брутто-прибутку до сплати податків, у базових цінах;

ήі = (ΔКi + ΔSi)/Рi — норма нагромадження прибутку до сплати податків (частка реінвестованого прибутку) у базових цінах в i-ої сфері виробництва; 0,2 - ставка ПДВ, у долях одиниці.

Як відмічалося у вихідному міжгалузевому балансі виробництва (див. таблицю 2) μі = const = 1, а також ήі = const = 0,2. Тому у всіх сферах виробництва τі = 0,3, або 30 %. Таким чином, твердження про те, що ПДВ нібито стягується не з доходу підприємств, а із споживачів кінцевої продукції — помилково. Для споживача остаточної продукції ПДВ є фактично непрямим податком, однак, як податок, він компенсований відповідним номінальним підвищенням заробітної плати. Тому реальними платниками ПДВ є підприємства сфери виробництва реалізованих благ, а не кінцеві споживачі або домашні господарства, якщо вживати макроекономічну термінологію. Наприклад, щоб знизити навантаження від ПДВ на прибуток конкретного підприємства, можна взагалі залишити діючі ставки вхідного й вихідного ПДВ без зміни, але суму ПДВ, що підприємство перераховує в бюджет, необхідно буде зменшити на відповідний відсоток.