Смекни!
smekni.com

Податки і податкова політика (стр. 32 из 33)

На практиці поступають інакше, встановлюючи нульову ставку ПДВ. Припустимо, що в другій галузі встановлена нульова ставка ПДВ (див. табл. 5,6). У підсумку обсяг реалізації продукту даної галузі знижується з 50,4 до 42 млрд грн., або на 8,4 млрд грн. Брутто-прибуток у цінах реалізації знижується з 12 до 8,1556 млрд грн., або на 3,8444 млрд грн. Однак друга галузь понесла витрати по ПДВ в обсязі податкового кредиту, рівного 0,6 млрд грн. (з урахуванням зниження ціни реалізації на продукцію другої сфери виробництва). Тому чистий прибуток більше брутто-прибутку на 0,6 млрд грн. (на суму відшкодування ПДВ із бюджету) і становить 8,7556 млрд грн.

Результати розрахунку комплексного впливу застосування нульової ставки ПДВ у другій галузі виробництва представлені в таблиці 7.

Як видно з таблиці 7, у результаті уведення нульової ставки в одній із сфер виробництва загальна сума ПДВ, що надходить у бюджет країни, знизилася з 14,4 до 10,4 млрд грн. або на 4 млрд грн.

Таблиця 7

Аналіз комплексного впливу застосування нульової ставки ПДВ у другій галузі, млрд грн.

Податкове на-

Галузі виробництва

ПДВ, сплачений у бюджет

Чистий прибуток

Норма чистого

прибутку, %

вантаження на брутто-прибуток, %

до

після

до

після

до

після

до

після

уведенн

я

уведен ня

уведен ня

уведен ня

уведен ня

уведен ня

уведен ня

уведення

Загальне податкове навантаження на брутто-прибуток (у цінах реалізації) знизилися з 30 до 20,9 %, причому в першій і третій галузях з 30 до 26,4 %, а в другій галузі податкове навантаження стало відємним, що вказує на наявність субвенцій у даній сфері виробництва.

Варто звернути увагу на те, що норма чистого прибутку в другій галузі підвищилася з 14 до 15,8 %, однак вона виявляється нижче, ніж в інших сферах (17,6 %). Розрахунки показують, що для підвищення норми прибутку в другій галузі з 14 до 15,8 % треба було б зменшити суму ПДВ, що сплачує цією сферою в бюджет, на 1,0749 млрд грн., або на 29,9 %.

3.2.4. Податки на фонд заробітної плати

Одним із широко використосовуваних методів оподатковування в більшості країн є встановлення різних податків, відрахувань, внесків і зборів, встановлюваних пропорційно фонду заробітної плати юридичної особи, що є платником податків (таблиця 8). Таблиця 8

Податки, що нараховувалися на фонд заробітної плати в Російській Федерації (1997)

організації

Податок на Регіональні Не більше Ежемес. Державні потреби бюджети 1 °/ 'об інститути утворення

Відрахування в Пенсійний 28 Ежемес. Громадські

пенсійний фонд фонд організації пенсіонерів

інвалідів

і

Внески у фонд соціального страхування,

5,4 Ежемес. Суспільні ор- ганизации інвалідів і пенсіонерів

Внески в социаль- Государствен ный фонд зайнятості ный фонд зайнятості

:- 1,5 Ежемес. Суспільні ор- ганизации інвалідів і релігійні організації Внески у фонди Фонд 3,6 Ежемес. Громадські обяза-обязательного міді- організації інвалідів і тельного ме-цинского релігійні організації

страхо- дицинского

вания

страхування

Податок на містячи- 3 Місцевий ние міліції, благо- бюджет устрій території й

т.д.

Ежемес.

Збори на збирання Опред Ежемес.

Місцевий вулиць населених . бюджет пунктів місць.


У зв'язку з тим, що кожний податок, що нараховує на фонд заробітної плати, як правило, стягується по пропорційній ставці, комплексний вплив подібних податків на структуру міжгалузевого балансу виробництва можна простежити, використовуючи об'єднану ставку податку на фонд заробітної плати. Подібний об'єднаний податок в Україні одержав назву соціального податку.

Установимо об'єднану ставку податку на фонд заробітної плати на рівні 30 %. При такій ставці оподатковування доходів галузей виробництва, представлених у таблиці 2, дозволяє перерахувати в бюджет 14,4 млрд грн. Тобто рівно стільки, скільки це дозволяли зробити альтернативні податки — податок на прибуток при ставці 30 %, податок із продажів всіх остаточних товарів і послуг при ставці 20 % і ПДВ при ставці 20 %.

При цьому податкове навантаження на брутто-прибуток у всіх сферах виробництва, як й у випадку встановлення 30 % податку на прибуток, виявляється рівним 30 %. Подібний збіг викликаний тим, що ми використаємо універсальні ціни, при яких відношення первинного брутто-прибутку до фонду заробітної плати у всіх сферах виробництва приймає однакове значення, що у нашому випадку дорівнює 1.

У таблиці 9 наведений ряд показників, які дозволяють порівняти основні результати оподатковування при використанні альтернативних податків.

Таблиця 9

Порівняння впливу альтернативних податків на структуру розподілу ВВП

Показники

Види податку (ставка податку)

Податок на прибуток 30%

Податок на зар. плату 30%

Податок

із

продажів 20%

Податок

із

продажів 17 65%

ПДВ 20%

Індекс номінального підвищення ВВП (валової

доданої вартості, %

100

100

115,7

110,4

120

Питома вага податків у сукупній ціні реалізації

остаточних товарів і послуг, %

16,7

16,7

16,7

11,7

16,7

Питома вага податків у ВВП (у цінах реалізації), %

13,0

13,0

13,5

9,4

13,0

Податкове навантаження на сукупну брутто – прибуток (у цінах реалізації),%

30

30

20*

17,7*

30

* Як сума податків розглядається сума зменшення брутто- прибутку за рахунок номінального підвищення заробітної плати в галузях.

** З урахуванням переоцінки основних фондів й оборотного капіталу по сировині й матеріалам. Без переоцінки норма чистого прибутку становить 15,4 %.

Аналіз показує, що введення таких податків, як податок на прибуток і податок на фонд заробітної плати не вимагає номінального підвищення заробітної плати, тому що вони не порушують рівновагу на ринку благ.

Введення податку із продажів або ПДВ супроводжується номінальним ростом ВВП (валової доданої вартості) у цінах реалізації, причому найбільшою мірою це номінальне збільшення властиво ПДВ. У нашому прикладі індекс номінального росту ВВП при уведенні податку із продажів остаточних товарів і послуг становить 115,7 %, а при уведенні ПДВ - 120 %.

Головний висновок, що випливає із проведеного аналізу, заключається в тому, що в кожному разі за умови дотримання рівноваги на ринку благ вплив всіх розглянутих податків зводиться до зменшення маси й норми підприємницького прибутку. У всіх випадках прямі податки — податок на прибуток, податок, що нараховує на фонд заробітної плати, а також ПДВ, що, як було встановлено, також відноситься до прямих податків,— викликають рівноцінне зниження норми прибутку з 20 до 14 %. Лише перехід до стягнення податку із продажів кінцевих товарів і послуг дає деякий відносний виграш відносно норми прибутку: вона знижується з 20 до 15,4 %, тому що цей податок не впливає на рівень цін товарів, що входять у витрати виробництва реалізованих благ. При введенні рівноцінного по наповненню державного бюджету податку із продажів споживчих товарів і послуг (ставка 17,65 %) питома вага податків у ВВП (валової доданої вартості сфери виробництва реалізованих благ) становить усього 9,4 % проти 13-13,5 % при інших способах оподатковування. Не випадково в США замість ПДВ використають податок з роздрібних продаж, ставка якого в окремих штатах доходить до 8,25 %.

Вся справа в тому, що непрямі податки не дозволяють здійснити повною мірою принцип прямого прогресивного оподатковування доходів, вони перешкоджають реалізації цього принципу, тому що не можуть мати прогресуючу ставку.

3.3. Особливості спільного використання різних податків

У будь-якій податковій системі принципове значення має послідовність вилучення або сплати податків. В Україні спочатку беруть акцизи, ПДВ, а потім податки, пропорційні фонду заробітної плати, і податки, які відносяться на собівартість продукції. На закінчення процесу оподатковування стягується податок на прибуток. Звернемо увагу, що в цьому ланцюжку пріоритет відданий ПДВ, що стягується без обліку дійсного фінансового становища підприємства. Припустимо, наприклад, що вартісна структура випуску продукції на умовному підприємстві за один оборот оборотного капіталу має такий вигляд, у млн грн. (див. таблицю 10).