Довідник з географії України (стр. 12 из 41)

регіональної геоекологічної проблеми «Захист і відновлення акваторій Чор-
ного й Азовського морів» (з 1997 p.).

Азовське море — внутрішнє море басейну Атлантичного океану в межах
України і Росії. Площа — 39 тис. км2. Середня глибина 4—7 м, максималь-
на — 15 м. Керченською протокою Азовське море з'єднане з Чорним морем.
У море впадає Дон, а також невеликі річки. Є поклади нафти і газу, залізних
руд. З ропи Сиваша одержують кухонну сіль.

Азовське море розташоване в помірному поясі, його клімату властиві кон-
тинентальні особливості. Середня температура повітря у прибережній смузі
узимку -1...-6 °С, улітку +22...+24 °С. Температура поверхневого шару води
влітку +25...+30 °С і вище, узимку 0...+3 °С. Кількість опадів зменшується
із заходу на схід від 500 до 340 мм на рік, солоність води становить 13,8 %о,
зменшуючись у напрямку гирла Дону до 8 % і менше. Повністю море замер-
зає лише у суворі зими.

Солоність води у морі за останні десятиліття збільшується через скоро-
чення річкового стоку (внаслідок зарегулювання річок водоймищами, забору
води на зрошення полів тощо). Рівень води в Азовському морі підтримується
за рахунок надходження вод з Чорного моря. Солоність води в Азовському
морі зростає, що згубно відбивається на прісноводних видах органічного сві-
ту. У Сиваші солоність води сягає 250 %.

Рослинний і тваринний світ Азовського моря характеризується високою
продуктивністю. У минулому море було найпродуктивнішим у світі. Тепер
налічується лише 79 видів риб, з яких промислове значення мають тюлька,
хамса, бички, оселедець.

Останнім часом проблеми Азовського моря значно загострилися: підви-
щується солоність морської води; знижується рівень води; знижується біо-
логічна продуктивність.

розділ iv. використання Природних Умов
і Природних ресурсів

Геоекологічна ситуація в Україні

Геоекологічна ситуація — стан забруднення навколишнього природного
середовища.

У 1991 р. Верховна Рада оголосила всю територію зоною екологічного
лиха. Спеціалістами-географами Української академії наук уперше була
розроблена й складена карта стану навколишнього середовища України за
окремими компонентами природи. Ця карта аргументовано підтверджує той
факт, що територія нашої держави, за винятком окремих районів у межах
Карпат, Центрального Поділля, Полтавщини, Південного берега Криму та
деяких інших, характеризується як забруднена й дуже забруднена, а 15 %
території віднесено до категорії «надзвичайно забруднені регіони з посилен-
ням ризику для здоров'я». Вирішення проблеми економічного стану терито-
рії України у першу чергу слід починати з упровадження системи природо-
охоронних заходів у тих регіонах, де сьогодні економічна ситуація найбільш
напружена. Такими регіонами уряд визнав Донецько-Придніпровський, По-
ліський, Карпатський та Азово-Чорноморський з річкою Дніпро.

використання й охорона природних умов та природних ресурсів

Природні умови — це певне поєднання елементів природи, у яких розви-
вається органічний світ, живе й господарює людина. Природні ресурси — це
компоненти природи, які використовуються або можуть бути використані
для виробництва чи задоволення потреб людини.

Геоекологічна ситуація в Україні пов'язана зі станом природних умов
і природних ресурсів, з технологіями їх використання і добування, пере-
робки та охорони.

Україна має сприятливі природні умови та значні й різноманітні природні
ресурси, що визначає високий ступінь господарського освоєння її території. Але
внаслідок активного використання природних багатств виникає проблема їх збе-
реження, раціонального користування та відновлення. Глибоке дослідження
антропогенного впливу дозволяє розробити систему природоохоронних заходів,
спрямовану на покращення стану навколишнього середовища.

Верховна Рада України 1994 року ввела у дію Кодекс України про надра,
який регулює раціональне використання надр та їхню охорону. Ідеї щодо
раціонального використання мінеральних ресурсів:

переобладнання гірнічодобувних підприємств з метою більш повної
переробки сировини;

комплексне використання сировини: виготовлення із відходів будівель-
них матеріалів, заповнення відходами кар'єрів і шахт;

зменшення кількості видобутої сировини за рахунок використання
нових синтетичних матеріалів;

використання екологічно чистих альтернативних джерел енергії —
Сонця, вітру, тепла Землі тощо.

Одним із головних і досить ефективних заходів охорони довкілля є запо-
відність. Більш як сто років минуло від часу започаткування активної форми
збереження та відтворення незайманих ландшафтів України. Уже до 1 січня
1928 року на території України існувало шість державних заповідників.

Загальна площа заповідників уже тоді становила 68 500 га, а з розбудовою
незалежної України природно-заповідний фонд держави зріс на 767 000 га —
це 523 об'єкти. Підґрунтям цього процесу є міцна законодавча база: Закон
України «Про природно-заповідний фонд України», Указ Президента Украї-
ни від 10 березня 1994 року «Про резервування з метою наступного запові-
дання природних територій», а також «Програма перспективного розвитку
заповідної справи в Україні». Заповідність змінюється не тільки кількісно,
але й якісно: значно урізноманітнилися основні функції природоохоронних
територій, зберігається генофонд живих організмів, відновлюються природні
ресурси, регулюється стан природного середовища, який використовується
з рекреаційною та дослідницькою метою. Зараз до складу природно-запо-
відного фонду України входять: 15 природних заповідників, 4 біосферних
заповідники, 12 національних парків, 2292 заказники, 22 ботанічних сади,
11 зоологічних парків, 36 дендрологічних парків та 510 парків — пам'яток
садово-паркового мистецтва, 25 регіональних ландшафтних парків, 741 за-
повідне урочище. У цілому ж загальна площа природно-заповідного фонду
України становить 3,72 % від загальної площі території держави.

Характеристика функціонування територій природно-заповідного фонду

України

Назва	Мета створення	Ступінь використання у господарській діяльності
Природ- ні запо- відники	Збереження природних комплексів, проведення наукових досліджень і спостережень за станом навколиш- нього природного середовища, поши- рення екологічних знань	Заборона будь-якої господарської та іншої діяльності, що супере- чить цільовому призна- ченню заповідника

Закінчення таблиці

Назва	Мета створення	Ступінь використання у господарській діяльності
Біосферні заповід- ники	Збереження в природному стані найбільш типових природних комп- лексів, біосфери, здійснення еколо- гічного моніторингу, вивчення змін у навколишньому середовищі, що виникли під дією антропогенних факторів	Диференційований режим охорони, ви- користання природ- них комплексів згідно з функціональним зо- нуванням
Національ- ні природ- ні парки	Збереження, відтворення та ефек- тивне використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздо- ровчу, історико-культурну, науко- ву, естетичну, освітню цінність	Диференційований режим охорони, відтво- рення і використання
Заказники	Збереження та відтворення при- родних комплексів чи їх окремих компонентів	Оголошення заказників проводиться без ви- лучення земельних ді- лянок, водних чи інших об'єктів у їх власників або користувачів
Пам'ятки природи	Оголошуються окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, на- укове, естетичне і пізнавальне значення, з метою збереження їх у природному стані	Оголошення пам'яток природи проводиться без вилучення земель- них ділянок, водних чи інших об'єктів у їх влас- ників або користувачів

Нормалізації взаємодії людини з природою та поліпшенню екологічного
стану довкілля допомагає моніторинг довкілля.