Довідник з географії України (стр. 30 из 41)

Зовнішні економічні зв'язки України

Після проголошення незалежності Україна безпосередньо вступила в сис-
тему світового географічного поділу праці.

Міжнародний географічний поділ праці — форма поділу праці, що виража-
ється у спеціалізації окремих країн на виробництві певних видів продуктів
або послуг, якими вони обмінюються.

Як і інші країни — республіки колишнього СРСР, до такої ролі Україна
не була достатньою мірою підготовлена. Старі виробничі, економічні, полі-
тичні зв'язки з регіонами колишнього СРСР помітно скоротилися або ж були
цілком зруйновані. У цій ситуації економіка України, яка була на стадії фор-
мування, виявилася «сама по собі» у світовому господарстві, з якісно новими
умовами функціонування, зв'язками, інфраструктурою.

Світове господарство — сукупність національних господарств усіх країн
світу і зв'язки між ними.

Перед нашою державою постало складне завдання: з одного боку, орі-
єнтуватися на власний потенціал у формуванні нової економіки, а з іншо-
го — визначити свою роль у світовому господарстві, налагодити нову систему
економічних зв'язків.

Україна увійшла в ряд міждержавних економічних об'єднань, стала чле-
ном, у тому числі асоційованим, різних міжнародних структур, наприклад
СНД (Співдружність Незалежних Держав).

Визначені гарантії самостійності забезпечує Україні активна участь у про-
грамі НАТО «Партнерство заради миру».

Незалежна Україна проводить політику розширення партнерських відно-
син з державами світу й особливо із сусідами першого і другого порядків: краї-
нами Чорноморського басейну (Україна є членом цього об'єднання країн),
країнами Дунайського басейну; країнами Вишеградського «чотирикутника»
(Угорщина, Чехія, Словаччина, Польща).

Економічна інтеграція — процес переплетення національних економік
і проведення узгодженої міждержавної економічної політики.

У цьому напрямку особливо важливим є підписання угоди про партнер-
ство і співробітництво між Україною і країнами — членами Європейського
Союзу. 9 листопада 1995 p. Україна стала членом Ради Європи. Україна
першою з держав СНД зробила вирішальний крок у становленні договірно-
правової основи співробітництва з ЄС. У 1992 p. було прийняте рішення
про прийом України до найбільш важливих світових фінансово-кредитних
організацій — Міжнародного валютного фонду і Міжнародного банку ре-
конструкції та розвитку.

Україна має реальні можливості для подальшого плідного розвитку
зовнішніх економічних зв'язків. Так, за загальними запасами природних
ресурсів і економічним потенціалом наша держава посідає восьме місце
у світі. Україна входить у першу десятку країн світу з виробництва окремих

видів продукції, наприклад: видобутку залізної, манганової руди й вугілля;
виробництва сталі, сульфатної кислоти, мінеральних добрив, цементу; ви-
рощування цукрового буряку, соняшнику й картоплі.

У цілому пріоритетними для України є зв'язки з Російською Федерацією,
Білоруссю, Казахстаном, країнами Центральної і Східної Європи, а також
з економічно розвинутими країнами — США, Японією, Німеччиною, Фран-
цією, Великою Британією, Канадою, Італією та ін.

Структура зовнішньої торгівлі

Експорт — вивезення товарів
із країни, надання іноземному
партнерові послуг виробничого
і споживчого характеру

Імпорт — ввезення до країни
товарів, технологій, капіталів,
отримання послуг виробничого
або споживчого характеру

Експорт
(січень—листопад 2003 р. -
20679,4 млн дол. США)

Імпорт

(січень-листопад 2003 p. -
20344,3 млн дол. США)

Умовні позначення
Щ - країни СНД
ЦЦ - інші країни

Чорні метали і вироби з них (39 %), сиро-
вина, напівфабрикати, товари широкого
вжитку за демпінговими цінами

Газ, нафта, нафтопродукти, деревина, бок-
сити, товари легкої промисловості, авто-
мобілі, засоби зв'язку, радіоелектроніка

Торгове сальдо — різниця між експортом та імпортом товарів і послуг.

розділ iv. територіальний поділ України

Економіко-географічний поділ України

Територіальний поділ праці — поділ праці на основі спеціалізації окремих
територій країни. Спеціалізація території залежить: 1) від наявності при-
родних умов і ресурсів, які впливають на розвиток господарства; 2) наявності
та кваліфікації трудових ресурсів; 3) особливостей економіко-географічного
положення; 4) історичних передумов розвитку території; 5) необхідності до-
тримання державних інтересів.

Економічний район — це значна територія країни, що відрізняється від
інших особливостями історичного розвитку, економіко-географічного по-
ложення, природними і трудовими ресурсами, спеціалізацією господарства.

Основним у визначенні економічного району є принцип економічної заверше-
ності. Він дає можливість передбачати напрямки ефективного господарювання
з найменшими витратами. При цьому райони спеціалізуються саме на тих га-
лузях, які за даних умов можуть розвиватися найбільш ефективно. Економічні

донецький економічний район

Донецький економічний район розташований
на сході й південному сході України. Включає
Донецьку і Луганську області. Площа — 53,2 км2.
Населення — 7,25 млн осіб*.

Район має сприятливі природні умови. Ре-
льєф: височини — Донецька, Приазовська, від-
роги Середньоруської; низовини — Придніпров-
ська, Причорноморська (прибережна смуга).
Клімат помірно континентальний, досить сухий.
Ґрунти: чорноземи звичайні.

Природні ресурси досить різноманітні. Голо-
вне багатство району — паливні корисні копа-
лини. Тут розташований найбільший вугільний
басейн України — Донецький. На території
Донецького кряжу видобуваються руди різних

* Тут і далі дані про населення наведені на 1 січня 2003 року.

райони не встановлюються раз і назавжди, вони змінюються з часом у процесі
розвитку продуктивних сил. Кількість районів зумовлена історичним періодом,
політичними умовами, а також завданнями, що встають перед країною чи кон-
кретною територією.

Економічні райони України

металів: ртутних, свинцево-цинкових, алюмінієвих тощо. Район багатий на
будівельну сировину: вапняки, глини, гіпс, графіт тощо.

У Донецькому економічному районі зосереджені значні людські ресурси.
За кількістю населення район поділяє перше місце з Причорноморським
економічним районом, а за густотою населення посідає перше місце
в Україні.

Провідною галуззю економіки є промисловість. Галузі спеціалізації:
електроенергетика, вугільна, металургійна, важке машинобудування, про-
мисловість будівельних матеріалів.

Вугільна промисловість сформувалася на базі Донецького кам'яновугіль-
ного басейну. На ній базується потужна електроенергетика, представлена
ТЕС, основні з них — Вуглегірська, Луганська, Курахівська, Миронівська,
Старобешівська тощо.