У районі немає значних покладів корисних копалин. Паливні ресурси
представлені невеликими покладами бурого вугілля (Миколаївська область),
торфу (Херсонська і Миколаївська області). Перспективними щодо видобутку
нафти і природного газу є шельф Чорного моря. Значення мають залізні руди
Керченського півострова. Є сировина для виробництва цементу, будівельні та
флюсові вапняки, лікувальні грязі та мінеральні джерела.
Провідними галузями господарства Причорноморського району є машино-
будування і металообробка, харчова та легка промисловість, АПК, курортно-
туристичне господарство.
Головною галуззю є машинобудування і металообробка. Підприємства
виробляють морські (Миколаїв, Херсон, Керч) і річкові судна (Херсон), сіль-
ськогосподарські машини (Херсон, Одеса, Сімферополь, Джанкой), верстати
100
(Одеса), шляхобудівельні машини (Миколаїв), обладнання для хімічної, лег-
кої та харчової промисловості (Сімферополь). Підприємства електротехнічно-
го машинобудування, що випускають прилади, електромотори та апаратуру,
працюють у Херсоні, Новій Каховці, Первомайську. Гірниче устаткування
виробляють і ремонтують у Керчі.
Хімічна промисловість представлена виробництвом мінеральних добрив,
сірчаної кислоти, лаків, фарб, добрив. Найбільші центри: Одеса, Херсон,
Красноперекопськ, Армянськ.
Підприємства легкої промисловості району зосереджуються в обласних
центрах. Виробляють бавовняні тканини, трикотаж, шкіряні вироби, взуття,
шпагат, килими. Найбільші центри: Херсон, Одеса, Миколаїв, Сімферополь,
Севастополь, Феодосія.
АПК району добре розвинутий. Рослинництво має більше значення, ніж
тваринництво. Провідну роль відіграє зернове господарство. Близько 1/3 по-
сівної площі зайнято озимою пшеницею. Друге місце належить кукурудзі.
Вирощують також ячмінь, просо, рис. На основі зернового господарства пра-
цює потужна борошномельно-круп'яна промисловість. З-поміж технічних
культур виділяється соняшник. Вирощують також цукрові буряки, сою,
льон-кучерявець, тютюн, гірчицю, арахіс. На базі рослинної сировини роз-
винуті галузі харчової промисловості: олійна, олійно-жирова, ефіроолійна,
цукрова, тютюнова, ферментаційна.
У Причорномор'ї багато садів, виноградників, розвинуті городництво та
вирощування баштанних культур. Переробляють цю продукцію підприєм-
ства плодоовочевої та виноробної промисловості.
У тваринництві переважають молочно-м'ясне скотарство, свинарство
м'ясного напрямку, птахівництво і вівчарство. На їх основі розвиваються
м'ясна, молочна, шкіряна галузі. Підприємства харчової промисловості
є в кожному адміністративному районі, багатьох селах.
Великі перспективи для подальшого розвитку має курортне господарство.
Майже все узбережжя Чорного моря придатне для рекреаційного освоєння.
Розвинуті всі види транспорту. Головну роль має річковий та морський
транспорт, особливо у міжнародній торгівлі.
розділ v. використання природних Умов і ресурсів
та їх охорона
Зміни природних умов і ресурсів під впливом
господарської діяльності
Природокористування — це сукупність усіх форм впливу людини на нав-
колишнє середовище.
Природне середовище України зазнає відчутного негативного техноген-
ного впливу з боку господарської діяльності людини. Природні умови і при-
родні ресурси змінюються під впливом різних видів природокористування:
агропромислового, промислового, гірничодобувного, водогосподарського,
лісопромислового, рекреаційного тощо.
101
Здобуття Україною політичної незалежності дає змогу змінити державну
політику природокористування, планувати й розвивати господарство так,
щоб це не суперечило збереженню та поліпшенню якості довкілля.
Сучасні напрямки природоохоронної діяльності в Україні базуються на
таких принципах:
активізація екологічної освіти у загальноосвітніх і вищих навчальних
закладах;
екологічне виховання населення за допомогою засобів масової інфор-
мації;
проведення незалежних комплексних науково-економічних дослі-
джень з метою складання економічного прогнозу і вироблення рекомендацій
щодо розташування промислових підприємств — потенційних забруднювачів
навколишнього середовища;
збільшення витрат на охорону природи та прискорення темпів будівни-
цтва природоохоронних об'єктів;
урахування громадської думки під час вирішення питань щодо будівни-
цтва промислових, енергетичних, військових об'єктів тощо;
активізація правоохоронних та природоохоронних органів;
активна пропаганда природоохоронних заходів серед населення.
Одним з головних і досить ефективних заходів охорони довкілля є за-
повідність. Вже у 1928 р. на території України існувало шість державних
заповідників. Підґрунтям розвитку природоохоронних об'єктів в сучасній
Україні є державні документи: Закон України «Про природно-заповідний
фонд України» та «Програма перспективного розвитку заповідної справи
в Україні». Загальна площа природно-заповідного фонду України становить
3,72 % загальної площі території держави. На особливу увагу заслуговує
збільшення кількості та площі заповідних об'єктів вищої категорії — біо-
сферних заповідників та природних національних парків. Останніми рока-
ми до числа діючих біосферних заповідників (Асканія-Нова, Карпатського,
Чорноморського) увійшов унікальний резерват Дунайський, який створено
на базі реорганізованого заповідника Дунайські плавні; розширилася охо-
ронна площа найбільшого в Україні біосферного заповідника — Чорно-
морського. Наслідком міждержавного природоохоронного співробітництва
є створений польсько-словацько-український біосферний резерват Східні
Карпати.
розділ vl глобальні проблеми людства
та їх прояв на території України
Глобальними проблемами називають такі, що, по-перше, стосуються
всього людства, всіх країн, народів і соціальних верств; призводять до
значних економічних і соціальних втрат, а у випадку їх загострення мо-
жуть загрожувати існуванню людської цивілізації, по-третє, вимагають
для розв'язання співпраці в загальнопланетарному масштабі спільних
дій урядів та народів.
На шляху свого розвитку людство накопичувало матеріальні й духовні ре-
сурси для задоволення своїх потреб і розв'язання різних проблем. Але шляхи
102
їх вирішення ніколи не виходили за межі окремих держав аж до другої поло-
вини XX ст. Зараз багато проблем набули всесвітніх масштабів і можуть бути
вирішені об'єднаними зусиллями в ході світових інтеграційних процесів, що
охоплюють усі сфери життя людей.
Глобальні проблеми мають планетарний характер, загрожують усьому
людству, потребують невідкладного вирішення і вимагають спільних дій на-
родів світу. Серед глобальних проблем виділяються такі: 1) збереження миру
(боротьба з тероризмом); 2) екологічна; 3) освоєння космосу; 4) енергосиро-
винна; 5) продовольча; в) демографічна; 7) подолання економічної відсталості
країн. Гострота цих проблем у різних країнах неоднакова.
Розглянемо, як вони проявляються на території України.
Проблема війни і миру вкрай загострилася внаслідок різкого зростання
потужності зброї, насамперед ядерної. Подальша гонка озброєнь ставить під
загрозу існування життя на Землі. У зв'язку з цим дуже важливим є крок,
зроблений Україною з моменту проголошення незалежності,— відмова
в односторонньому порядку від розміщення атомної зброї на своїй території.
Тепер Україна належить до без'ядерних держав світу.
Актуальною для України є енергосировинна проблема. Життєдіяльність
країни залежить від імпорту нафти і природного газу загалом на 43 %.
Торкнулася України і продовольча проблема. Сьогодні економіка країни
на 12 % залежить від імпорту продуктів харчування.
Демографічна проблема (криза) загострилася в Україні в останнє десяти-
ліття. Для країни характерна інтенсивна депопуляція (близько 400 тис. осіб
на рік), тобто відбувається вимирання населення країни. Відсутнє просте
заміщення поколінь (смертність удвічі перевищує народжуваність); спосте-
рігається погіршення стану здоров'я населення. Середня тривалість життя
в Україні у 2000 p. становила 65 років: 59 — чоловіки, 72 — жінки. Таким
чином, має місце процес старіння нації (частка осіб старше 65 років досягає
11 %).
Екологічна криза вибухнула на планеті услід за енергосировинною і ви-
кликала глобальні проблеми забруднення повітря, Світового океану, поверх-
невих вод, ґрунтів тощо.
В Україні екологічні проблеми є найбільш загостреними, тому що для
країни характерні: а) високий рівень концентрації виробництва; б) застарілі
технології переробки сировини; в) тривалий період експлуатації мінерально-
сировинних ресурсів.
Основними джерелами забруднення природного середовища в Україні
є хімічна, металургійна, гірничодобувна галузі промисловості, атомні й теп-
лові електростанції, цукрові заводи, автотранспорт, сільськогосподарське
виробництво з надмірним використанням мінеральних добрив, пестицидів,
водномеліоративні системи тощо. Екологічний стан окремих територій
відображає господарську спеціалізацію районів. Виділяється особлива те-
риторія — тридцятикілометрова зона Чорнобильської АЕС, де порушення
природного комплексу пов'язане з радіоактивним забрудненням.